ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9949/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Пономаренка В. М.,
відповідача - Яременко М. О.,
третіх осіб - Якименко А. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Разіна Т. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,
третя особа - Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва",
про поновлення строку дії договору,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі - ТОВ "Діамед") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Шевченківська РДА) про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.06.2016 № 504/3 (далі - договір оренди від 30.06.2016) продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки та 364 дні, тобто до 28.06.2022, на тих самих умовах.
На обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач як на дату закінчення строку дії спірного договору, так і упродовж місяця після закінчення цього строку не направляв на адресу позивача заяви про відмову від продовження строку дії договору. Враховуючи відсутність заяви орендодавця про припинення дії договору оренди, подальше користування позивачем об`єктом оренди та сплату за нього орендних та інших платежів, позивач звернувся до суду з цим позовом для визнання договору таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк.
1.2. У відзиві на позов Шевченківська РДА просила відмовити у його задоволенні, зазначаючи, зокрема, про те, що орендодавець і балансоутримувач повідомляли ТОВ "Діамед" про непродовження дії спірного договору, до того ж орендар не надав вчасно звіт про оцінку об`єкта оренди, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у продовженні договору оренди.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 (суддя Паламар П. І.) позов задоволено та визнано договір оренди від 30.06.2016 продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки та 364 дні, тобто до 28.06.2022, на тих самих умовах. Стягнуто з Шевченківської РДА на користь ТОВ "Діамед" 2102,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України суду не надано доказів про вчинення орендодавцем упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору у належній формі відмови від спірного договору оренди, її направлення та одержання позивачем; позивач належним чином виконував обов`язки за договором оренди та продовжує користуватися спірним нерухомим майном після закінчення строку договору оренди. Отже, за висновком суду, спірний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Водночас суд наголосив на тому, що чине законодавство не надає право балансоутримувачу - Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва" (далі - КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва") виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, тому балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.
Крім того, як зазначив суд першої інстанції, відсутність нового звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди не може бути підставою для відмови у продовженні строку договору, оскільки вимогами чинного законодавства такого не вимагається для пролонгації договору.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 (суддя Паламар П. І.) заяву ТОВ "Діамед" про прийняття додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Шевченківської РДА на користь ТОВ "Діамед" 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Разіна Т. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Діамед" відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Діамед" на користь Шевченківської РДА витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3153,00 грн. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі № 910/9949/20 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Діамед" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Шевченківська РДА повідомила орендаря про припинення дії договору, надіславши позивачеві лист 18.02.2019 № 109/03-25-1359, що, за висновком суду, підтверджується відповіддю на такий лист. Разом із цим суд апеляційної інстанції наголосив, що для продовження дії спірного договору згідно з пунктом 4.2.21 договору орендар за три місяці до дати закінчення договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, проте цього ним зроблено не було. Отже, договір оренди є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що враховуючи те, що за результатами апеляційного розгляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн, про відшкодування яких була подана позивачем заява і задоволена судом згідно з оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020, в межах цієї справи стягненню з відповідача не підлягають.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, ТОВ "Діамед" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 залишити без змін.
Скаржник аргументує подання касаційної скарги, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (щодо доказів направлення повідомлення із запереченнями орендодавця про продовження строку дії договору). Також скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, та наголошує, що листи та вимоги третьої особи - балансоутримувача орендованого майна з приводу повернення об`єкта оренди не створювали та не створюють жодних правових наслідків для ТОВ "Діамед" як орендаря спірного нерухомого майна.
Скаржник посилається на обставини, встановлені судом у справі № 910/19128/19 за позовом Шевченківської РДА до ТОВ "Діамед", третя особа - КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва", про зобов`язання відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення шляхом примусового виселення з нього, а саме щодо відсутності підстав для виселення відповідача у зв`язку з відсутністю заперечень орендодавця про продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах на момент припинення договору оренди та в місячний термін після припинення договору, як того вимагають положення частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Такі обставини (відсутність заперечень орендодавця про продовження договору), на думку скаржника, в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доведення.
Скаржник наголошує на тому, що наявний в матеріалах справи лист від 18.02.2019 не може вважатися доказом про повідомлення товариства щодо припинення договору орендодавцем, оскільки відсутні належні та допустимі докази про направлення такого повідомлення, до того ж зміст листа не містить інформації з приводу заперечень власника-орендодавця (відповідача) щодо подальшого використання приміщень товариством. ТОВ "Діамед" акцентує увагу на неотриманні заперечень від орендодавця та зазначає, що у матеріалах справи немає ні опису вкладення до цінного листа, ні фіскального чека на підтвердження направлення орендареві зазначеного листа. До того ж такий лист вже був предметом дослідження та оцінки судів у справі № 910/19128/19 про виселення ТОВ "Діамед". Скаржник стверджує, що спірний договір не припинив свою дію, тому висновок суду апеляційної інстанції про зворотне вважає помилковим.
Водночас скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу з порушенням частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України та склав повний текст постанови з порушенням частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скаржник наголошує на обґрунтованості та доведеності розміру адвокатських витрат, які були правомірно стягнуті згідно з додатковим рішенням суду першої інстанції.
3.2. У відзивах на касаційну скаргу Шевченківська РДА та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва" заперечили проти вимог та доводів касаційної скарги, наголосили на законності оскарженої у справі постанови, просили залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач і третя особа стверджують про припинення дії спірного договору оренди; повідомлення орендодавцем і балансоутримувачем орендаря про непродовження дії договору; неподання орендарем звіту з незалежної оцінки майна на виконання пункту 4.2.21 спірного договору.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 30.06.2016 між Шевченківською РДА (орендодавець), ТОВ "Діамед" (орендар) і КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району міста Києва" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 01.06.2013 № 65/3), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.04.2016 № 14 і розпорядження Шевченківської РДА від 27.05.2016 № 318 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, розташоване на вул. Ризькій, 1, для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.
Об`єктом оренди є нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 62,2 м2, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що становить невід`ємну частину цього договору (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 2.5 договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об`єкт. Власником об`єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.
За змістом пункту 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання договору сторонами і діє з 30.06.2016 до 29.06.2019.
Пунктом 9.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.
4.3. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ТОВ "Діамед" до Шевченківської РДА про визнання договору оренди від 30.06.2016 продовженим на той самий строк, на який він був укладений, та на тих самих умовах.
4.4. У пункті 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Згідно із частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічні положення визначені у частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.
4.5. Під час вирішення цього спору місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, встановив, що всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України суду не надано доказів про вчинення відповідачем (орендодавцем) протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору у належній формі відмови від спірного договору оренди, її направлення та одержання позивачем; позивач належним чином виконував обов`язки за договором оренди від 30.06.2019 та продовжує користуватися спірним нерухомим майном після закінчення строку договору оренди, а отже, договір оренди від 30.06.2016 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним. Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача та третьої особи стосовно повідомлення позивача третьою особою-балансоутримувачем про припинення строку дії договору, оскільки, як зазначив місцевий господарський суд, відповідно до вимог частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд, тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.
Таким чином, врахувавши положення статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", надавши оцінку умовам спірного договору та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов про визнання спірного договору оренди продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
Встановлені судом першої інстанції обставини щодо недоведеності факту направлення відповідачем позивачеві повідомлення стосовно відмови від спірного договору оренди у визначені законом строки, суд апеляційної інстанції з посиланням на наявні у справі докази, які були би предметом дослідження та оцінки суду, не спростував, не врахував, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, навівши застереження про повідомлення відповідачем позивача стосовно припинення строку дії спірного договору у листі від 18.02.2019, підтвердженням чого, як зазначив суд апеляційної інстанції, є відповідь позивача на такий лист, апеляційний господарський суд натомість свої такі висновки ґрунтував на доказах, які сам же не прийняв, тому не досліджував та не оцінював. Як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, суд, розглянувши заяву третьої особи про продовження процесуального строку на подання доказів, її відхилив, а у задоволенні клопотання про долучення письмових доказів (лист (заява) від 04.03.2019) відмовив у зв`язку з необґрунтованістю причин, які заважали подати відповідний доказ до суду та з огляду на те, що відповідний документ існував ще на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а тому сторони мали можливість його надати, крім того зі змісту цього клопотання не вбачається будь-яких підстав, які не давали можливості надати вказаний документ до місцевого господарського суду.
Щодо посилань суду апеляційної інстанції на невиконання позивачем пункту 4.2.21 договору стосовно надання орендодавцю звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди, то колегія суддів зазначає, що умови пункту 9.7 спірного договору, що регулюють порядок його пролонгації, не перебувають у прямій залежності від факту виконання чи невиконання положень пункту 4.2.21, яким для продовження дії договору на орендаря покладено обов`язок за три місяці до дати закінчення договору надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта оренди.
Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19 (яка відступила від висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17 та від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18 щодо застосування норм статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо оцінки об`єкта оренди), зазначено, зокрема, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", чинній з 24.05.2011) оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.
Підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у виді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі жодним чином не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність нового звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди не може бути підставою для відмови у продовженні строку договору.
З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження постанови у справі, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо належного повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору оренди).