ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1454/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
заявника - ОСОБА_1 - адвокат Круглий В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 26.01.2021
у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області
від 13.10.2020
у складі судді: Соловйової А.Є.
у справі № 904/1454/20
за заявою ОСОБА_1
про визнання неплатоспроможним,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2020, зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, до 28.09.2020.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у цій справі, зокрема відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про закриття провадження у справі. Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Визнано боржника банкрутом. Введено відносно боржника процедуру погашення боргів.
3. Не погодившись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у цій справі у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 24.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" звернулось через Центральний апеляційний господарський суду до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 2/2020/11/4126 від 23.02.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі № 904/1454/20, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Центрального апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
6. 01.03.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" Вих. № 2/2020/11/4126 від 23.02.2021 разом зі справою № 904/1454/20 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у справі № 904/1454/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Погребняка В. Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2021касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" Вих. № 2/2020/11/4126 від 23.02.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі № 904/1454/20 залишено без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 16.04.2021 шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) скаржником подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав). Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про право у термін до 16.04.2021 звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку.
9. 16.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву Вих. № 2/2021/04/456 від 16.04.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило уточнену касаційну скаргу, із зазначенням підстав касаційного оскарження та з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, копію якої надіслало сторонам у справі. В якості підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі № 904/1454/20 скаржником зазначено, що в судовому засіданні 26.01.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови, повний текст оскаржуваної постанови скаржником не отримано. У повному тексті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначено, що повний текст постанови складено 03.02.2021, а оприлюднено оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 26.01.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 04.02.2021. Скаржник звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою - 24.02.2021, та, виходячи із вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, просив суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 904/1454/20.
10. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі № 904/1454/20; відкрито касаційне провадження у справі № 904/1454/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" Вих. № 2/2020/11/4126 від 23.02.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020; призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" Вих. № 2/2020/11/4126 від 23.02.2021 на 25.05.2021 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанови судів попередніх інстанцій, закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, з дня закриття провадження у справі припинити дію мораторію.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Боржником до заяви додано відомості про роботодавця у яких зазначено, що боржник не перебуває у трудових відносинах з будь - якими особами, проте не зазначено з якого саме часу не працює ОСОБА_1 та чи перебуває він на обліку у центрі зайнятості.
12.2 Судами проігноровано той факт, що боржник не зазначив у деклараціях за 2017 та 2019 роки про отримання грошових коштів у розмірі 38 534 грн.
12.3 Боржником під час заповнення декларації за 2019 рік зазначено недостовірну інформацію про майновий стан його матері з якою він спільно проживає.
12.4 Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено той факт, що боржник не виконуючи з січня 2014 зобов`язання за кредитним договором у травні 2014 свідомо відчужив своє майно за договорами дарування на користь матері, тобто безоплатно передав своє майно іншій особі.
12.5 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що неповнолітня донька боржника набула спадщину за законом з огляду на що вбачається, що після виникнення права на спадщину з метою ухилення від погашення боргу перед кредиторами боржник скористався своїм правом на відмову від спадщини розуміючи, що відповідно до черговості наступним спадкоємцем є його неповнолітня донька.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. Представником боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній заперечив проти касаційної скарги.
14. Представник боржника в судовому засіданні 25.05.2021 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Розгляд клопотань Верховним Судом
15. Керуючим реалізацією майна боржника - арбітражним керуючим Хандуріним Дмитром Вікторовичем подано клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
16. Суд звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
17. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе розглядати вказану касаційну скаргу за відсутності керуючого реалізацією майна боржника - арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича у судовому засіданні 25.05.2021.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
19. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
20. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
21. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
25.1 25.06.2020 до господарського суду від арбітражного керуючого Хандуріна Д. В. надійшло повідомлення вих.№02-01/119 від 22.06.2020 щодо проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості з додатками: інвентаризаційний опис основних засобів: рухоме та нерухоме майно від 09.06.2020; інвентаризаційний опис основних засобів: матеріали, комплектуючі, запчастини, інструмент, готова продукція, товар від 09.06.2020; акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінностей від 09.06.2020; інвентаризаційний опис об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 09.06.2020; інвентаризаційний опис фінансових інвестицій від 09.06.2020.
25.2 30.06.2020 до господарського суду надійшла заява вих. № 2/2020/06/2533 від 30.06.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" з грошовими вимогами до боржника.
25.3 13.07.2020 до господарського суду від арбітражного керуючого Хандуріна Д.В. надійшло повідомлення вих. № 02-01/132 від 08.07.2020 за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" з грошовими вимогами до боржника вих. № 2/2020/06/2533 від 30.06.2020. У вказаному повідомленні арбітражним керуючим Хандуріним Д.В. вказано, що ОСОБА_1 станом на дату порушення провадження у справі про неплатоспроможність має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у розмірі 3 234 083,12 грн, підтверджену рішенням суду. Вимоги кредитора виникають з рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2015 справі № 199/3329/15-ц та складають (за вказаним рішенням) 147 246,38 доларів США, що еквівалентно 3 234 083,12 грн. за курсом, встановленим Національним Банком України на день ухвалення рішення 2 196,3753 гривні за 100 доларів США, з них: 112 349,24 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 15 562,28 доларів США заборгованість за відсотками; 19 335,86 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.
25.4 Враховуючи викладене, грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" визнані керуючим реструктуризацією частково у розмірі 2 809 395,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками, 424 688,05 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, 4 204,00 грн. - розмір судового збору, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника.
25.5 Ухвалою господарського суду від 27.07.2020 завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимоги кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" у наступній черговості: 4 204, 00грн (витрати по сплаті судового збору) включається окремо та задовольняються до задоволення вимог кредиторів; 1 370 890,00 грн (грошові вимоги забезпеченні заставою майна боржника) - включаються окремо та задовольняються позачергово за рахунок майна, що є предметом забезпечення вимог кредитора; 2 043 323,18 грн (заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками) до 2-ї черги задоволення; 424 688,05 грн (пеня) - до 3-ї черги задоволення. Встановлено дату проведення зборів кредиторів до 10.08.2020 та зобов`язано керуючого реструктуризацією Хандуріна Д.В. вчинити певні дії. Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 08.09.2020.
25.6 Зі звіту керуючого реструктуризацією Хандуріна Д.В. від 07.08.2020 вбачається, що з метою виявлення майна боржника та членів його сім`ї ним були направлені запити до відповідних установ та організацій та отримані відповідні відповіді.
25.7 За результатами проведення інвентаризації, керуючим реструктуризацією та ФО ОСОБА_1 за наявною інформацією та виявленого майна під час проведення інвентаризації, складено відповідні інвентаризаційні описи, згідно яких до описів було включено наступне майно:
- Основні засоби: рухоме та нерухоме майно:
рухоме та нерухоме майно на яке поширюється право власності боржника ФО ОСОБА_1 - не виявлено.
- Основні засоби: матеріали, комплектуючі, запчастини, інструмент, готова продукція, товар: холодильник "BOSCH", модель KCV3605/05, № 90221118 у кількості 1 шт.; газова плита "ARISTON", № 706016758-03336960201 у кількості 1 шт.; електрочайник "Elbee", модель: 11082 у кількості 1 шт.; мобільний телефон "Iphone 4", № НОМЕР_1 у кількості 1 шт.; пральна машина "BOSCH", модель: Maxx4, № BIWTV3003A/01 FD8105801328 у кількості 1 шт; телевізор "Pioneer", 2006 р. виписку, № FHSS001014ER у кількості 1 шт.; кондиціонер "S&H", модель: СН-S09ZPD, № 6322201851 у кількості 1 шт.; праска "TEFAL", № 1487/Ф у кількості 1 шт.; пилосос "Philips", модель: FC 9104 у кількості 1 шт.; м`який куток у кількості 1 шт.; підставка для телевізора у кількості 1 шт.; м`який диван у кількості 1 шт.; шафа (ДСП) у кількості 1 шт.; стіл кухонний (дерев`яний) у кількості 1 шт.; табурет (дерев`яний) у кількості 3 шт.; кухонна шафа (ДСП) у кількості 1 шт.
- Грошові кошти: готівка: 1 500 (одна тисячі п`ятсот гривень) грн. 00 коп.; кошти на рахунку в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" IBAN: НОМЕР_2 : 29 (Двадцять дев`ять гривень) грн. 00 коп.; кошти на рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" IBAN: НОМЕР_3 : 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев`ять гривень) грн. 00 коп.; кошти на рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" IBAN: НОМЕР_4 : 20 (двадцять євро) EUR. 00 cent.
- Об`єкт права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів: не виявлено.
- Фінансові інвестиції: товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ: 32793979), прямі інвестиції: корпоративні права (частка) у розмірі 33,34%, номінальна вартість - 10 002,00 грн; товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ" (код ЄДРПОУ: 32007274), прямі інвестиції: корпоративні права (частка) у розмірі 33,34%, номінальна вартість - 11 002,00 грн.
25.8 Сукупна вартість виявленого та зазначеного в інвентаризаційних описах майна не перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати і у разі реалізації цього майна дохід від нього істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, тому оцінка його вартості є недоцільна, а кошти, що будуть витрачені на її проведення будуть недоцільним їх використанням.
25.9 У ході проведення процедури реструктуризації боргів боржника керуючим реструктуризацією ФО Гнатюка О.В. було виявлено актив боржника ФО ОСОБА_1, який не був включений в інвентаризаційний опис під час проведення інвентаризації від 09.06.2020.
25.10 07.07.2020 керуючим реструктуризацією ФО ОСОБА_1 було проведено додаткову інвентаризацію майнових прав у складі нематеріальних активів, складено відповідний інвентаризаційний опис, згідно якого було включено наступне майно: майнові права у складі нематеріальних активів: майнові права за договором №546-ПД підряду на будівництво індивідуального житлового будинку від 25.10.2005.
26. Аргументи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
26.1 Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про роботодавця (роботодавців) боржника.
26.2 Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вказаної норми права боржником надано інформацію про те, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з будь-якими особами. Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено особливої форми щодо подання відомостей про роботодавця (роботодавців) боржника, тому така інформація надана боржником у довільній формі.
26.3 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність необхідності зазначення інформації з якого саме часу не працює ОСОБА_1 та чи перебуває він на обліку в центрі зайнятості, оскільки подання зазначених відомостей не передбачено діючим законодавством України.
27. Аргументи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
27.1 Частиною п`ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
27.2 Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 13.03.2020 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника в порядку, передбаченому нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
27.3 Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 723 грн.
27.4 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що невідображення боржником у деклараціях за 2017 та 2019 роки отримання доходу у загальному розмірі 38 534,00 грн не свідчить про порушення вимог закону останнім.
28. Аргументи скаржника (пункти 12.3, 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
28.1 Так, відповідно до пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".
28.2 Відтак, отримання інформації щодо членів сім`ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім`ї так і з офіційних джерел.
28.3 Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому випадку членом сім`ї боржника була надана відповідна інформація, тому у останнього була відсутня необхідність збирати таку інформацію самостійно з офіційних джерел.
28.4 Пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.
28.5 Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
28.6 Отже, на керуючого реструктуризацією покладено обов`язок перевірки декларації боржника та у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, та обов`язкового її доведення до відома боржника, у останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом. Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
28.7 Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що закон не передбачає перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
28.8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 надав до суду декларації про майновий стан боржника від 10.03.2020 разом з заявою про відкриття провадження. У деклараціях в редакції від 10.03.2020 за 2017, 2018 рік та 2019 рік ОСОБА_1 зазначив інформацію про володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою у смт. Слобожанське Дніпропетровської області та вказані декларації були перевірені арбітражним керуючим. Керуючим реструктуризацією 16.07.2020 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області листом № 02-01/141 від 16.07.2020 було направлено звіт про результати перевірки декларації боржника за 2017-2019 роки в редакції від 10.03.2020. Згідно звіту про результати перевірки декларації боржника за 2017-2019 роки у ньому зазначено, що не відображено інформацію у підрозділі А у п.51 та п.55 та зазначено, що усі інші відомості, зазначені в деклараціях боржника 2017-2019 поданих до суду, станом на 15.07.2020 залишаються без зауважень. Вказані недоліки декларації були виправлені боржником та до суду подані виправлені декларації в редакції від 21.07.2020, у яких зазначено інформацію у підрозділі А у п.51 та п.55, що не була зазначена раніше, а саме було зазначено інформацію щодо володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221485500:02:001:0436 та земельною ділянкою, розташованою на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області за адресою садівнице товариство "Авіатор №15", кадастровий номер: 1221485500:01:103:0991. Земельна ділянка (кадастровий номер 1221485500:02:001:0436) була подарована боржником ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Грищенко А.О.
28.9 Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.04.2019 у справі №175/1259/17 встановлено, що договір дарування земельної ділянки від 28.05.2014 відповідає вимогам законодавства та не порушує прав товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт". Судом зазначено, що на момент укладання кредитного договору та договору застави майнових прав земельна ділянка кадастровий номер 1221455800:02:001:0436, яка знаходиться в АДРЕСА_2, була передана в оренду TOB "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" терміном на 49 років. Тобто на час укладання договорів з банком земельна ділянка не належала ОСОБА_1 та не могла бути предметом застави.
28.10 Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що встановлені наведеними судовими рішеннями обставини, спростовують доводи скаржника про свідоме відчуження боржником належного йому майна за договором дарування на користь матері, з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
28.11 Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 не було надано інформацію щодо відчуження земельної ділянки (кадастровий номер 1221485500:02:001:0436) іншій особі, у зв`язку з чим інформація щодо даної земельної ділянки не була внесена до декларації в редакції від 21.07.2020. Проте вказані порушення були усунуті боржником шляхом подання виправленої декларації.
28.12 Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідно до протоколу зборів кредиторів ФО ОСОБА_1 від 07.08.2020 схвалено звіт арбітражного керуючого про виконану ним роботу за час виконання ним обов`язків з 01.06.2020 по 07.08.2020 у наданому зборам кредиторів вигляді та визнано роботу арбітражного керуючого Хандуріна Д.В. такою, що виконана належним чином; прийнято звіт про перевірку декларацій про майновий стан ФО ОСОБА_1 з урахуванням того, що відомості зазначені в деклараціях боржника, окрім тих, що зазначені у п.51 та 55, не мають зауважень.
28.13 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що зазначаючи відому на час складання виправлених декларацій (в редакції від 21.07.2020) інформацію щодо володіння земельними ділянками ОСОБА_3, представник боржника та боржник діяли добросовісно не маючи наміру надавати суду недостовірну та неповну інформацію та встановлення даного факту під час зборів кредиторів, а не за наслідками перевірки поданих ОСОБА_1 до суду декларацій в редакції від 10.03.2020, свідчить про те, що відсутні процесуальні підстави для застосування пункту 1 частини сьомої 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, встановлення такого факту жодним чином не порушує будь-чиїх прав та не може впливати на подальший розгляд справи та перешкоджати її розгляду з огляду на те, що Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає реалізацію майна членів сім`ї боржника.
29. Аргументи скаржника (пункт 12.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
29.1 Апеляційний господарський суд відхиляючи посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на відмову у прийнятті спадщини та зареєстрував майно на іншого члена сім`ї, з метою ухилення від погашення боргу перед кредиторами, зазначив про те, що вони є безпідставними та необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами.
29.2 Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
29.3 Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
29.4 Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
29.5 Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
29.6 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
29.7 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
29.8 Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
29.10 Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
29.11 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
29.12 При цьому, скаржником у касаційній скарзі не наведено, які саме докази ним були надані до суду, чи знаходяться в матеріалах справи, які б підтверджували вказані обставини (пункт 14.5 постанови) та які за результатами розгляду справи були залишені поза увагою судами попередніх інстанцій.
30. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
31. Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
32. В силу частин першої, другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні. Частиною третьою статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
33. Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом (частина четверта статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства).
34. За приписами частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
35. У частині першій статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
36. Судами попередніх інстанцій враховано, що місцевим господарським судом ухвалою від 01.06.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації боргів боржника, відтак встановлений положеннями статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства строк для прийняття зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника сплив 01.10.2020.
37. З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у цій справі, приймаючи до уваги, що комітетом кредиторів боржника не приймалось рішення стосовно схвалення плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
38. Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
38.1 Згідно пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
38.2 При розгляді заяв фізичних осіб про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в яких зазначається про неможливість погашення заборгованості за кредитом в іноземній валюті суди мають з`ясовувати чи є підстави для застосування до вказаних правовідносин положень пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
38.3 Судами попередніх інстанцій цього не було виконано, але це не призвело до ухвалення неправильного рішення.
38.4 Як вбачається із змісту вказаного пункту для застосування його положень до спірних правовідносин необхідно встановити наявність заборгованості боржника за кредитом в іноземній валюті який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.
38.5 Разом з тим, із змісту рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 у справі №175/1259/17-ц вбачається, що предметом забезпечення в цьому випадку є майнові права за договором №546-ПД підряду на будівництво індивідуального житлового будинку від 25.10.2005, а не квартира або житловий будинок, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.
38.6 Відтак, в цьому випадку відсутні підстави для застосування приписів пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.
39. Розглянувши аргументи скаржника, Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подана ж касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.
40. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
42. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
43. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
44. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
45. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
46. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
47. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанов були дотримані.
48. Оскільки підстав для скасування постанов суду першої та апеляційної інстанцій немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,