Постанова суду № 640/9293/19 від 31.05.2021 про визнання протиправною бездіяльності і протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/9293/19

адміністративне провадження № К/9901/3462/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльності і протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, учасник конкурсного відбору) звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики, Міністерство), у якому, з урахуванням заяви б/н від 21 серпня 2019 року, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції";

- визнати протиправними рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме: п. 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 "Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; п. 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 "Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції";

- зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Позивач вважає протиправною бездіяльність Міністерства в частині невчинення відповідних дій щодо наймання позивача на роботу на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції". Зауважує, що протиправними є рішення відповідача: наказ Мінагрополітики від 03 травня 2019 року № 240, а саме пункт 2 переліку до наказу та наказ від 09 серпня 2019 року № 461, зокрема пункту 2 переліку до наказу, а тому, останній зобов`язаний вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме пункт 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 "Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема пункт 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 "Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність бездіяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не призначення позивача на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", оскільки відповідачем не вчинено дій, спрямованих на призначення позивача на відповідну посаду та не надано доказів вчинення дій з подання голові відповідної місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду позивача - переможця конкурсу, доказів укладення з позивачем контракту, видачі наказу про призначення учасника конкурсного відбору на посаду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що виключно від волевиявлення ОСОБА_1 залежало призначення позивача на посаду керівника підприємства, а відповідач вжив всіх передбачених від нього законодавством заходів. При цьому, рішення про проведення нового конкурсного відбору прийнято у межах компетенції та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Також скаржник зазначає, що спір, який виник у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки трудові спори щодо призначення та звільнення з посади директора державного підприємства розглядаються у порядку цивільного судочинства (рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №310/2284/17).

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 27 травня 2021 року.

У судове засідання 27 травня 2021 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно приписів частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; 4) перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2017 року № 103, у період з 16 по 17 березня 2017 року, у визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки" порядку, Міністерством проведено конкурсний відбір на посади керівників державних підприємств: "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та "Львівхарчопроект".

17 березня 2017 року на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", що відображено у протоколі № 2.

Законність проведення конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", переможцем якого визначено ОСОБА_1, ніким не спростовується.

26 січня 2018 року ОСОБА_1 надано згоду на проведення щодо нього спеціальної перевірки.

12 лютого 2018 року позивачем, як претендентом на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", надано до відповідача письмові пояснення з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки.

В період з березня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Міністерства із заявами щодо ознайомлення його із довідкою про результати проведеної відносно нього перевірки. Як відмічає позивач, його повідомляли, що відповідь на його звернення буде надана пізніше.

За твердженням ОСОБА_1 будь-яких наказів про скасування результатів конкурсу чи визнання його проведення неправомірним тощо, не виявлено.

Так, за наслідками конкурсного відбору орган управління зобов`язаний вчинити відповідні дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", чого відповідачем зроблено не було.

Натомість позивачу з інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства стало відомо про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Міністерства від 03 травня 2019 року № 240. Надалі також ОСОБА_1 стало відомо про прийняття 09 серпня 2019 року Міністерством нового наказу № 461, яким оголошено повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Не погоджуючись з такими діями та наказом відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативне регулювання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

При цьому, Кодекс законів про працю України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Процедура конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки врегульована Порядком № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 (далі порядок №777).

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку (у редакції чинній на час проведення відповідачем конкурсу) призначення керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору.

За положеннями пункту 2 Порядку № 777 підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством (далі - суб`єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).

Для проведення конкурсного відбору орган управління утворює постійно діючу комісію.

Відповідно до пункту 20 цього Порядку кандидатура, відібрана за результатами конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, погоджується Кабінетом Міністрів України за поданням керівника суб`єкта управління (крім випадків, визначених абзацом п`ятим цього пункту).

Рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і п`ятим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення контракту між суб`єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.

Погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації проводиться в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб`єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.

Процедуру погодження з головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - підприємство), визначено Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, .затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 (далі Порядок №818).

Згідно з вимогами пункту 2 Порядку № 818 за наявності вакантної посади керівника підприємства керівник міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (далі - центральний орган виконавчої влади) приймає у тижневий строк рішення щодо оголошення конкурсу на її заміщення.

За результатами конкурсу керівник центрального органу виконавчої влади подає у 10-денний строк Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові відповідної місцевої держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства, який є переможцем конкурсу.

Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 818 повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом із карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 14 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі, коли протягом 14 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

За змістом пункту 7 Порядку № 818 у разі вмотивованої відмови Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації у погодженні пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади повторно подає у п`ятиденний строк пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства. У разі повторної відмови Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації у погодженні призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади вносить у 10-денний строк пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства на розгляд КМУ за участю Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів місцевих держадміністрацій.

Відповідно до положень пунктів 8, 9 Порядку № 818 подання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства розглядається КМУ у 10-денний строк з дня надходження. У разі коли КМУ не погоджується з пропозицією щодо призначення на посаду керівника підприємства, керівник центрального органу виконавчої влади приймає рішення про повторне проведення конкурсу або визначає іншого кандидата на посаду за умови непроведення конкурсу.

За положеннями пункту 10 Порядку № 818 у разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення.

Позиція Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази ( частина друга статті 341 КАС України).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що спір, який виник у цій справі слід розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на таке.

У поданому до суду в порядку адміністративного судочинства позові ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; визнати протиправними рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме: пункт 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 "Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; пункт 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 "Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом із цим у статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У статті 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Зокрема, у справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач звернувся до суду з позовними вимогами до суб`єкта владних повноважень (Мінагрополітики) про визнання протиправною бездіяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; визнання протиправними рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме: п. 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 "Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; п. 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 "Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"; зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", як переможця конкурсу, проведеного згідно з Порядком № 777.

Тобто предметом спору у цій справі є оскарження дій Мінагрополітики щодо призначення на посаду керівника суб`єкта господарювання (державного підприємства).

Мінагрополітики, бездіяльність якого оскаржується у справі, є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України. До того ж, зобов`язання про призначення відповідачем (Мінагрополітики) директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (за тими вимогами, які заявлені до суду) передбачає необхідність реалізації цим міністерством на основі законодавства публічно-владної функції з управління цим державним підприємством (суб`єктом господарювання державного сектору економіки).

Верховний Суду зазначає, що у вказаному спорі не можна вважати, що між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до статті 21 Кодексу Законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Важливими ознаками трудових правовідносин є підстави їх виникнення, змінення чи припинення. Цьому сприяють певні юридичні факти. До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать: укладення трудового договору, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, факт погодження з відповідними особами, допуск працівника до роботи.

Тобто, можна зробити висновок, що трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), і зміст якого полягає у сукупності суб`єктивних прав і обов`язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем, а також відносини з приводу навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

З обставин вказаної справи вбачається, що трудовий договір (контракт) між сторонами укладено не було, адміністративно-правового акту щодо призначення позивача на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", як переможця конкурсу, як підстави виникнення трудових правовідносин, Мінагрополітики не виносилося.

Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як у цьому випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, та органом державної влади - Мінагрополітики, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення (на час виникнення спірних відносин).

Предметом адміністративного судочинства, виходячи з його завдань, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення адміністративним судами спорів саме у сфері публічно-правових відносин (частина перша статті 2 КАС України).

Можна зробити висновок, що процедура зайняття посади керівника державного підприємства не відбувається у порядку звичайних трудових (контрактних) правовідносин, а у рамках реалізації міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, який здійснює управління об`єктами державної власності, на основі спеціального законодавства, у цьому випадку відповідно до Порядку № 777, владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціювання державного сектору економіки.

Тобто спори з приводу зайняття посади керівника державного підприємства, до видання адміністративно-правового акту щодо призначення на посаду, у разі, якщо призначення на таку посаду за законодавством здійснюється міністерством, іншим органом виконавчої влади, не є такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що за результатами проведеного Міністерством з 16 по 17 березня 2017 року конкурсного відбору на посади керівників державних підприємств: "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та "Львівхарчопроект", 17 березня 2017 року на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", рішення з чого оформлено протоколом № 2.

Таким чином, з огляду на визначення комісією Міністерства переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" ОСОБА_1, відповідний відбір згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2017 року № 103 є таким, що закінчився з вказаної дати.

Відповідно до пункту 20 Порядку №777, рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і п`ятим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення контракту між суб`єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.

Враховуючи зазначене, підставою для укладення контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору є рішення комісії.

Так, за результатами конкурсу керівник центрального органу виконавчої влади подає у 10-денний строк Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові відповідної місцевої держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства, який є переможцем конкурсу.

Відповідно до пункту 3 Порядку №818 у пропозиції керівника центрального органу виконавчої влади щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, дата народження кандидата на посаду, громадянство, займана посада на час подання документів, посада, на яку пропонується призначити, рівень фахової та професійної підготовки, ділові та інші якості кандидата на посаду, наявність згоди кандидата на оброблення його персональних даних.

Однак, як доказів вчинення відповідачем дій з подання голові відповідної місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду позивача - переможця конкурсу, так і доказів укладення з позивачем контракту і видачі наказу про призначення Учасника конкурсного відбору на посаду, тобто, вчинення відповідачем дій, спрямованих на призначення позивача на відповідну посаду, що є обов`язком Міністерств, матеріали справи не містять.

Згідно Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (далі по тексту - Порядок-3) спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (крім випадків, передбачених законодавством), у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу письмову згоду на проведення спеціальної перевірки.

Орган, на посаду в якому претендує особа, або Нацдержслужба відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3.

Рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем подано заяву про проведення спеціальної перевірки, про результати якої щодо ОСОБА_1 05 лютого 2018 року Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Міністерство.

22 лютого 2018 року заступником директора Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом - начальником відділу роботи з ДП та розвитку соціально-трудових відносин Міністерства аграрної політики та продовольства України Слободяніною О. відносно Учасника конкурсного відбору складено довідку про результати спеціальної перевірки як щодо особи, яка претендує на зайняття посади директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції". Зі змісту довідки вбачається, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.

Між тим, як вже було зазначено вище, доказів прийняття відповідачем рішення про призначення позивача на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, після проведення щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки, суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подання позивачем заяви від 15 березня 2017 року про допуск його до участі у конкурсному відборі керівника державного підприємства; згода на збір та обробку персональних даних; участь у конкурсному відборі; подання заяви про згоду на проведення спеціальної перевірки; надання письмових пояснень з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції спеціальної перевірки; звернення із заявами від: 21 березня 2018 року, 15 травня 2018 року, 25 липня 2018 року, 07 листопада 2018 року та 14 січня 2019 року про ознайомлення із довідкою про результати проведеної спеціальної перевірки не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо призначення його на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Колегія суддів вказує на те, що подання вказаних документів позивачем свідчить про його волевиявлення щодо участі у конкурсному відборі керівника державного підприємства, збору персональних даних, проведення спеціальної перевірки, ознайомлення із довідкою про результати проведеної спеціальної перевірки.

Відповідачем не надано доказів, що позивачу пропонувалося надати процедурні документи, передбачені нормативно-правовими актами і позивач відмовився від їх надання.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо бездіяльності Міністерства відносно наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Щодо призначення відповідачем проведення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до пункту 21-1 Порядку №777 комісія має право прийняти вмотивоване рішення про відхилення всіх пропозицій учасників та про повторне проведення конкурсного відбору. У разі коли пропозицію подав лише один учасник, конкурс не проводиться. При цьому оголошується повторне проведення конкурсного відбору.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 21-1 Порядку №777 передбачено повторне проведення конкурсного відбору на етапі розгляду пропозицій учасників щодо участі у конкурсі.

У цьому випадку, конкурсний відбір вважається таким, що закінчився, з дня ухвалення комісією рішення про затвердження його результатів та визначення переможця конкурсу. В матеріалах справи не містися відмови позивача від призначення на посаду директора державного підприємства.

За таких обставин, у Мінагрополітики були відсутні повноваження оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки суди дійшли висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо наймання позивача на роботу керівника (директора) Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", що вказує про порушення реальних прав та інтересів останнього, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права Учасника конкурсного відбору.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

................

Перейти до повного тексту