ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 810/3910/16
адміністративне провадження № К/9901/41823/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест-Медіа" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 (суддя - Волков А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі №810/3910/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівест-Медіа" (далі - ТОВ "Юнівест-Медіа") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі -- Києво-Святошинська ОДПІ) від 14.07.2016 №000136200.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатом діяльності у 2014 році він самостійно визначив податкове зобов`язання з податку на прибуток. Оскільки в нього існувала переплата за цим видом платежу, що виникла за рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатом діяльності у минулих податкових періодах, він правомірно зменшив податкове зобов`язання за звітний (податковий) період. На думку позивача, податковий орган протиправно не врахував показниками поданої декларації і не здійснив погашення сум податку за 2014 рік за рахунок існуючої переплати, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Юнівест-Медіа" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Васильківською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.07.2016 № 424/10-07-15-02-23/33257927, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, що призвело до призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 81965,00 грн.
На підставі названого акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 № 000136200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 102456,00 грн., з яких: 81965,00 грн. - за основним платежем; 20491,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.
Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.
Відповідно до підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів.
Законом України від 04.07.2013 №403-VII, що набрав чинності 04.08.2013, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.
Після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у абзацах п`ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Судами встановлено, що у січні 2015 року позивач подав декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (від 17.02.2015 № 908761940), в якій самостійно визначив податок на прибуток у сумі 1149491,00 грн. та відобразив її у рядку 11 декларації "податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню".
У той же час, суму податку, визначену у рядку 11, позивач зменшив на таку ж суму, відобразивши показник 1149491,00 грн. у рядку 13 декларації "зменшення нарахованої суми податку".
Зменшення нарахованої суми податку (рядок 11) відбулось за рахунок існуючої переплати з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатом діяльності у минулих податкових періодах.
Так, станом на 31.12.2014 позивач мав переплату з податку на прибуток у вигляді сплачених, але не використаних для зменшення податкового зобов`язання авансових внесків за 2013 та 2014 роки у загальній сумі 1109440,00 грн. (рядок 13.7 додатку ЗП до декларації за 2014 рік), що підтверджується показниками податкової декларації позивача.
Даний факт також не заперечувався відповідачем під час судового розгляду.
Вказану суму коштів (1109440,00 грн.) позивач спрямував на зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік.
Крім того, станом на 31.12.2014 позивач мав невикористані кошти авансових внесків, що сплачуються при виплаті дивідендів у сумі 766494,00 грн. (рядок 13.4. додатку ЗП до Декларації за 2014 рік).
Оскільки невикористаних коштів авансових внесків за 2013 та 2014 роки було недостатньо для зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік (1149491,00 грн. - 1109440,00 грн. = 40051,00 грн.), суму, якої недоставало (40051,00 грн)., позивач зменшив за рахунок коштів авансових внесків, що сплачуються при виплаті дивідендів (766494,00 грн. - 40051,00 грн. = 726443,00 грн.)
Дана податкова операція відображена у рядку 13.5 додатку ЗП до Декларації за 2014 рік, залишок авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 726443,00 грн. задекларовано у рядку 13.5.2 цього додатку.
При заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік та відображення операцій зі зменшення податкового зобов`язання за рахунок сум авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатом діяльності у минулих податкових періодах, позивач керувався положеннями Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 21.12.2012 № 1171, а також листом Міністерства доходів і зборів України від 02.07.2014 № 3194/7/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік".
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Податковим кодексом України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов`язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості повинно здійснюватись відповідачем в автоматичному режимі, якому кореспондує обов`язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.
З огляду на зазначене, податковий орган як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, безпідставно не зарахував позивачу зазначену вище переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 у справі №810/6086/13-а та постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №806/4501/14.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -