ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1107/16
адміністративне провадження № К/9901/41041/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі № 803/1107/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ) від 13.07.2016 № 000096319, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190656,19 грн., в тому числі: 152116,95 грн. - податкове зобов`язання та 38539,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 № 000097319, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - військовий збір в сумі 14260,95 грн., в тому числі: 11408,76 грн. - податкове зобов`язання та 2852,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Володимир-Волинська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме - пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та зазначає, що за рахунок завищення валових витрат за 2015 рік суму в розмірі 908567,36 грн., відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід на суму в розмірі 908567,36 грн., що призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік на суму 181713,53 грн. та військового збору на суму 13628,51 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Володимир-Волинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків і зборів з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.06.2016 № 318/13-2251505230, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог:
пункту 44.1. статті 44, підпунктів 177.4.1, 177.4.3, 177.4.4 пункту 177.4, пункту 177.10, пункту 177.2, статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу у сумі 908567,36 грн., у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 181713,53 грн.;
пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 статті 176, підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору, в результаті чого занижено суму військового податку в сумі 13628,51 грн.;
пункту 44.1. статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині ведення з порушеннями Книги обліку доходів і витрат.
На підставі названого акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 № 000096319, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 227651,92 грн., в тому числі: 181713,53 грн. - податкове зобов`язання та 45938,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 № 000097319, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - військовий збір в сумі 17035,63 грн., в тому числі: 13628,50 грн. - податкове зобов`язання та 3407,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивачем визнано та не підтверджено суму грошового зобов`язання за 2015 рік в розмірі 147982,92 грн., яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в сумі 36995,73 грн. та відповідно військовим збором в сумі 2774,68 грн.
Отже, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 13.07.2016 № 000096319, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190656,19 грн., в тому числі: 152116,95 грн., податкове зобов`язання та 38539,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 № 000097319 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - військовий збір в сумі 14260,95 грн., в тому числі: 11408,76 грн. - податкове зобов`язання та 2852,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 177.1 зазначеної статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.3. статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4. пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Пунктом 177.5. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Судами встановлено, 09.02.2016 ФОП ОСОБА_1 подано до Володимир-Волинської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем відображено висновки про те, що ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік занижено суму оподаткованого доходу на 908567,36 грн., у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 181713,53 грн., що призвело до заниження суми військового збору 13628,51 грн.
Згідно з поданою декларацією, сума валового доходу за 2015 рік, одержаного від підприємницької діяльності становить - 30289648,99 грн., а сума витрат - 29236397,79 грн.
За даними перевірки, протягом 2015 року ФОП ОСОБА_1 було придбано товарів (понесено витрат) на загальну суму 26171407,00 грн. (без врахування ПДВ) та послуг (понесено витрат) на загальну суму 356385,00 грн. (без врахування ПДВ), а разом понесено витрат на загальну суму 26527792,00 грн. (без врахування ПДВ).
В ході перевірки встановлено:
залишки ТМЦ (без ПДВ) становили: станом на 01.01.2015 - 1977231,00 грн., та станом на 31.12.2015 - 1455069,00 грн. Убуток залишків товарів, які не реалізовані станом на 31.12.2015 та включаються до складу витрат, згідно з пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України становить 522162,00 грн.
заборгованість (без ПДВ) перед постачальниками становила: станом на 01.01.2015 - 496162,98 грн. та станом на 31.12.2015 - 1027573,74 грн. Приріст заборгованості перед постачальниками без ПДВ, які не оплачені та відповідно не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України становить 531410,25 грн.
заборгованість (без ПДВ) покупців (собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг), які не оплачені та не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України становить: станом на 01.01.2015 - 76665,84 грн. та станом на 31.12.2015 - 118719,11 грн.
Однак, надаючи оцінку таким доводам на підставі досліджених доказів суди судами встановлено, що відповідачем невірно визначено суму заниження позивачем оподатковуваного доходу, враховуючи наступне.
Зокрема, при обрахуванні зобов`язань позивача за 2015 рік, відповідачем не було враховано витрати на придбання товарів понесених ним в грудні 2015 року.
Встановлено, що у грудні 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ згідно податкових накладних від 25.12.2015 № 76, від 31.12.2015 № 4417/32, № 21198/13, від 30.12.2015 № 21093/13, № 1882/2, від 29.12.2015 №4329, від 24.12.2015 № 3561 на загальну суму 194562,74 грн.
Обсяг постачання по яких, без врахування ПДВ, було відображено позивачем у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року від 19.02.2016.
Перелік податкових накладних, що складені у грудні 2015 року на загальну суму 194562,74 грн., без врахування ПДВ, зазначено в таблиці 2 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%" додатку № 5 декларації з ПДВ за січень 2016 року.
Отже, як встановлено судами, позивачем у грудні 2015 році було додатково понесено витрат на суму 194562,74 грн., що не було враховано під час перевірки контролюючим органом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Крім того, відповідачем невірно визначено різницю убутків залишків товарів за спірний період та заборгованість перед постачальниками лише на підставі відповіді позивача на запит Володимир-Волинської ОДПІ від 25.05.2016 № 74/13-16, у якій інформація щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2015 була надана з урахуванням ПДВ та акцизного податку через відсутність вимоги у запиті контролюючого органу про надання інформації без таких показників. При цьому з урахуванням акту інвентаризації залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 фактична різниця залишків ТМЦ станом на вказану дату становила 822414,33 грн. без врахування ПДВ і акцизного податку та включалася до складу витрат згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
Аналогічним чином інформація щодо наявності кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками станом на 31.12.2015 була надана позивачем з урахуванням ПДВ і згідно з актами звірок, проведених з постачальниками-кредиторами фактична кредиторська заборгованість вказану дату склала 964629,35 грн., а без ПДВ - 803857,79 грн. При цьому відповідачем при проведенні розрахунку фактично понесених платником податків витрат за 2015 рік було враховано різницю кредиторської заборгованості за товари, послуги на суму 531410,25 грн., хоча фактично вона становить 307694,81 грн. (496162,98 грн. - 803857,79 грн.).
У ході судового розгляду представник відповідача підтвердила, що у запитах податкового органу та у відповідях ФОП ОСОБА_1 не конкретизовано чи містять відповідні суми показників податкової звітності суми ПДВ.
Податковим органом ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду не спростовано правомірності формування ФОП ОСОБА_1 витрат у відповідності до приписів статті 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -