ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа №820/835/17
адміністративне провадження №К/9901/32689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/835/17 за позовом ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя Старосуд М.І., судді: Яковенко М.М., Лях О.П.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі також ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі №820/835/17.
Ухвалою суду від 31.05.2021 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 01.06.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 267 Податкового кодексу України, вказує, що судом невірно застосовано приписи Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403. Податковий орган зазначає, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля позивача є офіційний сайт компанії "АVTO-RIA", де вартість нового автомобіля станом на 2014 рік складала 3ʼ 454715,00грн. На думку відповідача, апеляційним судом не надано належної оцінки доказам контролюючого органу, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2016 ОСОБА_1 придбала у власність легковий автомобіль ТESLA, модель S, 2014 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
26.12.2016 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №476/1303 про визначення суми грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 22916,6667грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суб`єкт владних повноважень довів правомірність та обґрунтованість мотивів, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Беручи до уваги те, що норми Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, в т.ч., об`єкта оподаткування, підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не встановлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що офіційний сайт компанії "AVTO-RIA" не може бути джерелом інформації для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки приписами Податкового кодексу України та вищезазначеної Методики встановлено, що такий розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснює лише Мінекономрозвитку, а тому проведення відповідачем самостійно вказаного розрахунку здійснено за відсутності визначених Законом підстав та повноважень. У свою чергу, відповідачем не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно Методики затвердженої Кабінетом міністрів України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Слід враховувати, що 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспорн6им податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1ʼ033ʼ 500грн.
Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1ʼ 033ʼ500грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна;
тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пeyrn 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Судами з`ясовано, що позивач є власником транспортного засобу TESLA MODEL S, 2014 року випуску.
ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нарахована сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік.
На підставі матеріалів справи та пояснень представника відповідача суди з`ясували, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення була інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA", згідно якої вартість нового автомобіля марки Tesla, модель S, складає 3ʼ 454ʼ 715,00грн., а тому відповідно до вищезазначеної методики відповідачем самостійно розраховано середньоринкову вартість автомобіля, яка складає 1ʼ 853ʼ 454,60грн.
З наведеного слідує, що розрахунок здійснено ОДПІ самостійно з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни автомобіля залежно від строку експлуатації транспортного засобу у роках та коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу.
Апеляційний суд наголосив, що офіційний сайт компанії "AVTO-RIA" не може бути джерелом інформації для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки приписами Податкового кодексу України та вищезазначеної Методики встановлено, що такий розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснює лише Мінекономрозвитку та надає відповідну інформацію органам ДФС, а тому проведення відповідачем самостійно вказаного розрахунку здійснено за відсутності визначених Законом підстав та повноважень.
Судом зауважено, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження того, що транспортний засіб марки Tesla, модель - S, 2014 року випуску, має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Отже, з врахуванням наведеного, при прийнятті оскаржуваного рішення, яким визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік відповідачем не враховано всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об`єктом оподаткування, а тому він зобов`язаний сплачувати транспортний податок.
Верховний Суд звертає увагу, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль. Такої інформації податковий орган не надав, чим не підтвердив наявність підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача при визначенні податкового зобов`язання, оскільки підставою його визначення стала інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA", що вказує на безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2018 у справі №820/3032/17.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -