ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 823/1217/17
адміністративне провадження № К/9901/1722/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №823/1217/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі також відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 38259-17.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2017. яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив його у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2017 касаційна скарга залишена без руху.
Матеріали касаційної скарги передані до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2017 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 02.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №823/1217/17.
Ухвалою від 31.05.2021 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 01.06.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Податковий орган вказує, що судами не надано належної оцінки доказам контролюючого органу, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Як зазначає відповідач, позивач є платником транспортного податку у 2017 році, оскільки його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 про реєстрацію транспортного засобу з 13.01.2017 позивач є власником автомобіля марки Lexus LX 570, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, об`єм двигуна 5663 куб.см.
30.06.2017 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №38259-12, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання по транспортному податку за 2017 рік в сумі 25000грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що належний позивачеві автомобіль у 2017 році вже не є об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки з року випуску останнього минуло більше п`яти років.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що з набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Як зазначено судами, з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слідує, що рік випуску автомобіля - 2012.
Саме з п`ятирічним строком з року випуску автомобіля законодавець пов`язує одну з двох обов`язкових умов визначення об`єкта оподаткування. В межах спірних відносин судами попередніх інстанцій встановлений рік випуску автомобіля - 2012, при цьому не враховано, що на час визначення податкового зобов`язання п`ятирічний строк сплив. Базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік. Відтак, 2012 рік одночасно є роком випуску автомобілю та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.
Як зазначалося вище, автомобіль позивача 2012 випуску, натомість об`єктом оподаткування, згідно зі статтею 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Тому, враховуючи, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у 2017 році автомобіль позивача вже не є об`єктом оподаткування у розумінні статті 267 ПК України.
Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №822/3154/17, постанові від 18.10.2018 у справі №805/4674/15-а.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -