ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01 червня 2021 року
справа №640/9167/20
адміністративне провадження №К/9901/14251/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у складі суддів Бєлової Л. В., Аліменка В. О., Безименної Н. В.
у справі №640/9167/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Форс"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Рух справи
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Форс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16 січня 2020 року № 0006285104, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 26 520 567,50 грн, в тому числі збільшення податкового зобов`язання на суму 21 216 454,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 5 304 113,50 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства задоволено повністю, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16 січня 2020 року № 0006285104.
20 квітня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
20 травня 2021 року справа № 640/9167/20 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/9167/20 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 КАС України.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункти 198.2, 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, статтю 261 Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі №817/743/16, а також порушення норм процесуального права.
Також Головне управління ДПС у Київській області підставою касаційного оскарження в уточненій касаційній скарзі зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 23 травня 2020 року, у подібних правовідносинах щодо формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій.
Зокрема скаржник звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 817/743/16: "Тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг.
Таке спрощення покладає на декларанта обов`язок у встановлений строк подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку, чим і забезпечується завершеність процедури декларування.
Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.
Таким чином після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема, й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування податку на додану вартість, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку.
Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту)."
Тобто, не розрізнюючи правової природи попередньої та тимчасової митної декларації, надаючи правову оцінку пункту 198.6 статті 198 ПК України Верховний Суд вказує на необхідність (можливість, правомірність) формування податкового кредиту виключно на підставі митної декларації, поданої у загальному порядку. Тобто, право на кредит на підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України пов`язане із завершенням митного оформлення. Тимчасова митна декларація не свідчить про завершення митного оформлення.
Скаржник доводить, що у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).
Відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/9167/20, залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2020 року.
17 травня 2021 року від Товариства на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Нафта Форс" щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2019 року №2043/10-36-51/42375702.
Перевіркою виявлено декларування ТОВ "Нафта Форс" сум податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року у розмірі 21254999 грн, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в розмірі 21 216 454 грн, чим порушено вимоги пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Позивач подав заперечення на акт перевірки від 20 грудня 2019 року№2043/10-36-51/42375702, за результатом розгляду яких відповідач листом від 13 січня 2020 року №1131/10/10-36-04-01-18 повідомив, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2020 року №0006285104, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 26 520 567,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 21 216 454,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість у розмірі 5 304 113,50 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції
Задовольняючи позов і скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач сплатив усі суми податку на додану вартість за 2019 рік за тимчасовими митними деклараціями до декларування відповідного податкового кредиту. При цьому, відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів факт сплати позивачем ПДВ до або під час подання тимчасових митних декларацій. Також, тимчасові митні декларації, оформлялись позивачем протягом періоду, що перевірявся, відповідно до вимог чинного митного законодавства України, що не заперечувалось контролюючим органом.
Суд апеляційної інстанцій, здійснивши аналіз норм МК України, дійшов висновку, що сплата до бюджету ПДВ за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума ПДВ, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової МД, підлягає включенню до податкового кредиту). При цьому, регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію, а у свою чергу норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на підставі тимчасової митної декларації.
Позиція Верховного Суду
Підпунктом "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Відповідно до частини першої статті 260 МК України якщо декларант або уповноважена ним особа н