ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 818/403/17
адміністративне провадження № К/9901/42190/18
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Сумській області) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (суддя Опімах Л. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді Калитка О. М., Калиновський В. А., Бондар В. О.) у справі № 818/403/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-Агроеталон" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТО-Агроеталон" (далі - ТОВ "ВТО-Агроеталон") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС України у Сумській області: від 4 серпня 2016 року № 0000114000/35712, від 22 вересня 2016 року № 0000764000/43194, від 25 жовтня 2016 року № 0001304000/46536.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок контролюючого органу про порушення ним вимог податкового законодавства не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить вимогам пункту 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) та фактичним обставинам справи.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили з того, що несвоєчасна реєстрація позивачем акцизних накладних відбулася внаслідок протиправних дій відповідача, тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що податковим органом перевірено дотримання строків реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних ТОВ "ВТО-Агроеталон". На підставі висновків актів перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення: від 4 серпня 2016 року № 0000114000/35712, від 22 вересня 2016 року № 0000764000/43194 та від 25 жовтня 2016 року № 0001304000/46536, якими до ТОВ "ВТО-Агроеталон" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1269,66 грн, 327,76 грн та 5606,50 грн відповідно.
Підставою для застосування штрафних санкцій є порушення вимог пункту 231.6 статті 231 ПК України внаслідок несвоєчасної реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
За правилами пункту 231.1 статті 231 ПК України платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Відповідно до пункту 231.6 статті 231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
За правилами пункту 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов`язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального. Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дня його подання. При встановленні за результатами перевірки невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства контролюючий орган здійснює відповідні коригування в Єдиному реєстрі електронних акцизних накладних на підставі даних акта перевірки.
Як встановлено судами, позивач є платником акцизного податку з 1 березня 2016 року, ним зареєстровано акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на 1 березня 2016 року.
Водночас, податковим органом не приймались подані позивачем на реєстрацію акцизні накладні, із посиланням на те, що обсяг пального не може перевищувати залишок (0.00) продавця.
При цьому суди встановили, що до складу показника ліміту реєстрації акцизних накладних податковим органом безпідставно не було внесено залишки паливно-мастильних матеріалів, які були сформовані та зареєстровані станом на 1 березня 2016 року; лише 8 вересня 2016 року залишки станом на 1 березня 2016 року були внесені фіскальним органом до СЕАРП.
Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про те, оскільки несвоєчасна реєстрація позивачем акцизних накладних відбулася внаслідок протиправних дій відповідача, тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.
Доводи податкового органу про те, що позивачем у порушення вимог пункту 231.6 статті 231 ПК України подано на реєстрацію акцизні накладні без достатнього ліміту обсягу пального в СЕАРП, який він мав можливість поповнити, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм ПК України, оскільки в силу вимог пункту 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" зазначені станом на 1 березня 2016 року у акті інвентаризації обсяги залишку пального податковий орган мав урахувати у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні.
Передбачена наведеною нормою можливість податкового органу щодо здійснення перевірки даних акта інвентаризації обсягів залишку пального протягом шести календарних місяців із дня його подання, не впливає на обов`язок податкового органу щодо врахування даних цього акта інвентаризації, оскільки в разі встановлення невідповідності даних, податковий орган може здійснити відповідні коригування.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів