ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 463/6912/18
адміністративне провадження № К/9901/31554/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 463/6912/18
за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів "Виноградник" у місті Винники Личаківського району міста Львова, Фізична особа-підприємець (далі-ФОП) ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 (головуючий суддя Костецький Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів: Гудима Л.Я., Гуляка В.В.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Винниківської міської ради (далі- відповідач, міська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів "Виноградник" у місті Винники Личаківського району міста Львова, ФОП ОСОБА_2, в якому позивач просила:
-визнати протиправним і скасувати рішення Винниківської міської ради № 1361 від 24.05.2018 "Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники".
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішення Винниківської міської ради №1361 порушує право на безпечне для життя та здоров`я довкілля гарантоване кожному громадянину статтею 50 Конституції України, створює реальну загрозу заподіяння шкоди здоров`ю та майну мешканців м. Винники у майбутньому, внаслідок дії негативних факторів зміни природного стану земель та імовірних техногенних аварій. І реалізація рішення Винниківської міської ради № 1365 буде мати значний вплив на довкілля, в тому числі мати наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів, а також для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2019, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що процедура прийняття рішення Винниківської міської ради № 1361 від 24.05.2018 "Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники" не порушена. Крім того, суди зазначили, що оскаржуване рішення безпосередньо не порушує прав, свобод чи інтересів позивача, а також не породжує для нього жодних прав та обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суди не врахували відсутність у міської ради повноважень затверджувати перелік водних об`єктів та визначати їх статус в межах міста Винники. Також судами першої та апеляційної інстанції не надана оцінка доводам позивача та доказам, наданим на їх підтвердження, щодо наявності суперечностей і неузгодженостей у самому оскаржуваному рішенні, в якому графічна частина не відповідає текстовій частині, в якій зафіксована наявність водних об`єктів.
Відповідач і треті особи не надіслали до Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу, що в силу приписів частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 16.12.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 31.05.2021 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням 2-ї сесії (шостого скликання) Винниківської міської ради № 32 від 30.12.2010 вирішено здійснити коригування генерального плану міста Винники.
Рішенням 29-ї сесії (четвертого скликання) Винниківської міської ради № 747 від 01.03.2015 затверджено генеральний план м. Винники після коригування.
20.12.2017 Винниківською міською радою прийнято рішення 9-ї сесії за № 1175, яким за результатами розгляду заяви (клопотання) пастора Церкви Євангельських Християн Баптистів доручено виконавчому комітету Винниківської міської ради внести зміни в детальний план територій в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького .
На замовлення виконавчого комітету Винниківської міської ради ФОП ОСОБА_2 в 2018 році виготовлено детальний план території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники .
Вказаним детальним планом, на відміну від детального плану території внесення змін до кварталу індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники, виготовленого ПП "АрхіС" в 2014 році, передбачено розміщення будівлі церкви ОСОБА_3 .
Рішенням 11-ї сесії Винниківської міської ради № 1361 від 24.05.2018 затверджено Детальний план території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в місті Винники .
Вказане рішення відповідача оскаржено позивачем з підстав порушення вимог законодавства та прав позивача при його прийнятті, зокрема порушення процедури такого прийняття.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;
містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно із статтею 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Детальний план території визначає:
1) принципи планувально-просторової організації забудови;
2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
8) систему інженерних мереж;
9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:
1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;
3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);
4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;
5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.
Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.
Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати:
1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;
2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;
3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;
4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;
5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.
Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.
До складу погоджувальної комісії входять:
1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;
2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;
3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;
4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної чисельності комісії.
Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування.
Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).
Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини представників громадськості).
Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.
У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.
Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.
Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність. Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.
Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.
Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій врегульовано Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555.
Пунктами 2, 3 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини 3 статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують:
оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;
оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;
реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;
узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);
оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
Відповідно до пункту 7 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:
1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;
2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;
3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;
4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;
5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.
Аналіз положень статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку про те, що розроблені детальні плани територій підлягають громадським слуханням.
Затвердження на місцевому рівні детальних планів територій, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
Як встановлено судами, оскаржуваним рішенням відповідача надано дозвіл на внесення змін до детального плану території в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники . За замовленням виконкому розроблення містобудівної документації було доручено ФОП ОСОБА_2 . Після ознайомлення із змістом проекту Детального плану території, 20.04.2018 позивач самостійно та 20.04.2018 разом з 66-ми мешканцями міста Винники, які безпосередньо проживають у кварталі обмеженому вулицями Крива, Піддіброва, Стрілецька, І.Франка поблизу території щодо якої було розроблено містобудівну документацію (далі - Квартал), подали відповідачу зауваження, які розглядались 23.04.2018 під час Громадських слухань.
ОСОБА_1 покликалась у позові на те, що на погоджувальній комісії 11.05.2018 найбільш суттєві зауваження були необґрунтовано відхилені.
Так, позивачка вказувала, що відповідач, реалізуючи визначені законодавством повноваження органу місцевого самоврядування у минулих роках приймав рішення, якими затверджував містобудівну документацію місцевого рівня (далі - МбДМР), яка є чинною на теперішній час, а саме: генеральний план м. Винники, затверджений у 2008 році; рішення ВМР від 29.11.2011 № 344 "Про затвердження детального плану території внесення житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники "; Рішення ВМР від 29.12.2014 № 1599 "Про затвердження детального плану території внесення змін в квартал індивідуальної житлової забудови по вул. Яворницького в м. Винники " (далі - ДПТ-2014). За наявними у позивача даними, інформація щодо геопросторової ситуації, зафіксована як у текстовій частині так і графічних додатках вищевказаної МбДМР, стосовно Кварталу не оспорювалась, а тому вважається достовірною. ОСОБА_1 звертатала також увагу суду на те, що під час ознайомлення з матеріалами ДПТ-2018 у порівняння їх з ДПТ-2014, нею виявлено суттєві викривлення визначень статусу елементів довкілля та відсутність важливих складових МбДМР, що призвели до прийняття неправомірного рішення ВМР №1361 через те, що згідно ДПТ-2014 на території знаходиться природній ставок. Одночасно з цим, згідно умовних позначень "Схеми розташування території в плані населеного пункту (викопіювання з Генплану м. Винники) М 1:5000" територія кварталу є частиною охоронюваної зони історичного ландшафту та зеленою зоною. У графічному додатку ДПТ-2014 "План існуючого стану території "Схема планувальних обмежень" - як в умовних позначеннях так і безпосередньо на схемі в центрі ДПТ позначена наявність ставка, струмка що проходить через нього та їх прибережної захисні смуги, яка від урізу води ставка на північний захід та південний схід становить 25 метрів, на південний захід 75 метрів і північний схід -100 метрів. Отже, відповідно до змісту статей 51, 53, 58 Земельного кодексу України на території Кварталу наявні землі водного фонду, землі рекреаційного призначення та землі історико-культурного призначення. Разом з цим, у ДПТ-2018 у пояснювальній записці зміст розділів 4.1, 4.8, 8 тотожні відповідним розділам пояснювальної записки ДПТ- 2014 і згадується природній ставок та струмок, то у графічному додатку ДПТ- 2018 "Детальний план території (основне креслення)" в Умовних позначеннях струмок (малу річку) не зазначено, а на графічному зображенні ставку з`явився надпис "відстійник" і не відображено прибережну захисну смугу жодного з зазначених водних об`єктів. Крім того позивачка зазначала, що у центральній частині кварталу сплановані вулиці Проектована-1, Проектована-2 ( у напрямку з Заходу на Схід), Проектована-3 та тупикові заїзди вздовж високовольтної ЛЕП (у напрямку з Півночі на Південь). При цьому вздовж зазначених вулиць та тупикових заїздів передбачено будівництво 10 індивідуальних та 35 блокованих житлових будинків і однієї культової споруди (поруч з ставком). Матеріали ДПТ-2018 не містять доказів погодження МбДМР як проекту містобудівних, ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на виконання вимог пункту 14 частини другої статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини". З метою виділення ділянки під будівництва культової споруди та тупикових заїздів у безпосередньої близькості від водних об`єктів, ДПТ-2018 на відміну від ДПТ-2014 не містить інформації щодо меж прибережної захисної смуги водних об`єктів, передбачає зміну берегової лінії ставка та перенесення з спрямуванням русла малої річки праворуч від ЛЕП. Перенесення русла малої річки на відстань понад 30 метрів, праворуч від ЛЕП та вгору по правому схилу яру, вимагає виконання значного обсягу меліоративних та земляних робіт з метою стабілізації нового русла та наближає водний об`єкт до індивідуальних житлових будинків, будівництво яких заплановано праворуч від тупикових заїздів. При цьому відстань між малою річкою та котеджами скорочується з 40 метрів до 10-15 метрів. Однак мінімальна нормативно визначена вищевказаними кодексами України ширина прибережної захисної смуги струмка (в межах якої заборонено будівництво) при крутизні схилів до 3 градусів становить 25 метрів і вона подвоюється до 50 метрів при більшому куті схилу. За відсутності підпірних стінки схилів яру - будівництво котеджів та культової споруди поруч з струмком створює загрозу оповзнів та несе потенційні ризики для життя та здоров`я мешканців Кварталу. Будівництво усіх вищезгаданих об`єктів інфраструктури Кварталу, в першу чергу тупикових заїздів у центральній частині яру, де на цей наявні заболочена місцевість і численні джерела на його схилах, потребує виконання за попереднього узгодження цілого комплексу робіт, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" є другою категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.
Суди, надаючи оцінку вказаним доводам позивача, зокрема щодо розміщення струмка на території Квартаалу, обмежились вказівкою на те, що рішенням Винниківської міської ради від 12.05.2016 №348 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон в м. Винники" було встановлено перелік водних об`єктів, серед яких жоден водний об`єкт по вул. Яворницького у м. Винники відсутній.
Проте, судами не надано оцінку доводам позивача та не перевірено їх доказами щодо віднесенення території Кварталу до меж охоронюваної зони історичного ландшафту та зеленої зони, а також обставин позначення у графічному додатку ДПТ-2014 "План існуючого стану території "Схема планувальних обмежень" - наявності ставка, струмка що проходить через нього та їх прибережної захисні смуги.
Судами також не надана оцінка доводам відповідача про те, що рада у своїй діяльності керується діючого Генерального плану, затвердженого рішенням Винниківської міської ради №747 від 01.03.2005, тоді як Генеральний план м. Винники на підставі рішення Винниківської міської ради №32 від 30.12.2010 "Про коригування генерального плану м. Винники" знаходиться на стадії коригування у Державному інституті проектування міст "Містопроект", а отже судами не досліджено питання відповідності детального плану Генеральному плану.
Слід також зазначити, що суди послались на лист Львівського обласного управління водних ресурсів від 19.02.2018 №09/281, адресований позивачці, за змістом якого управління водних ресурсів не здійснювало інвентаризацію водних об`єктів у м. Винники, але не дослідили дотримання органом місцевого самоврядування повноважень при здійсненні організації вивчення навколишнього природного середовища.
Стосовно доводів аргументів судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивачки права на звернення до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що, на думку відповідача, спірними рішеннями не порушуються її права і охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає таке.
Земельна ділянка, відносно якої було прийнято оскаржуване рішення розташована у м. Винники Львівської області.
Зміст поняття "територія", яке вживається у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно - правових актах, розкрито у пункті 13 частини 1 статті 1 цього Закону, згідно з яким, територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачка позивачка- ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, а відтак є суб`єктом, який, у розумінні вищезгаданих приписів законодавства, належить право подання пропозицій до проектів містобудівної документації.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".
У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Касаційний суд наголошує, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.
Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.
Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.
Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.
За носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.
У даному ж випадку позивачка, як жителька міста і користувачка відповідної земельної ділянки, що розташована на території, стосовно якої прийнято оскаржуване рішення, звернулась за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування допустив порушення при прийнятті рішення що стосується суспільно важливого та соціально значущого питань, пов`язаних із плануваннм забудови та розвитку території, збереження водності малих річок, зелених зон і зон охоронюваного ландшафту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у позивачки наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються безпосередньо її прав як мешканки територіальної громади, але суди фактично не перевірили правомірність оскаржуваного рішення, що в свою чергу впливає на повноту дослідження факту порушення/відсутності порушення прав ОСОБА_1, тобто не розглянули справу по суті.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, які не були усунуті судом апеляційної інстанції та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень цих судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -