ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2021 року
Київ
справа №140/2732/18
адміністративне провадження №К/9901/16208/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 (прийняте судом у складі судді Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Мікули О.І., суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.) по справі за позовом Луцької міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Луцька міська рада (далі - позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі-відповідач, Мінюст), третя особа: Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна (далі -приватний нотаріус), у якому позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3421/7 від 24.09.2018;
-зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу Луцької міської ради №1.1-2/6829 від 23.08.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2018 Луцька міська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою №1.1-2/6829 на дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора. 26.10.2018 на адресу Луцької міської ради надійшов наказ Міністерства юстиції України №3421/7 від 24.09.2018, яким відмовлено у задоволенні скарги №1.1-2/6829 у зв`язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Проте, розгляд скарги та видання наказу відбулось з порушенням норм чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2019, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 № 1Л-2/6829" від 24.09.2018 № 3421/7 прийнятий правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, яке регулює порядок розгляду скарг на дії державних реєстраторів, із дотриманням процедури такого розгляду, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Луцька міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення скарги, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що наказом Міністерства юстиції України №3421/7 від 24.09.2018 правомірно відмовлено у задоволенні скарги Луцької міської ради №1.1-2/6829 від 23.08.2018, оскільки скарга не містила обставин, якими скаржник підтверджує знаходження спірного об`єкту нерухомого майна саме на земельній ділянці, що належить скаржнику, а тому спірний наказ прийнятий в межах повноважень, у спосіб та порядок, визначений законодавством України.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 01.07.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької міської ради.
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.06.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською Мирославою Валеріївною здійснено державну реєстрацію права власності на торговий павільйон на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексом №41832505 від 27.06.2018.
23.08.2018 Луцька міська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою №1.1-2/6829 на дії приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни щодо державної реєстрації права власності на торговий павільйон (літера Є-1) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексом №41832505 від 27.06.2018, на підставі балансової довідки Волинської обласної спілки споживчих товариств від 31.05.2018 №1, яка отримана Міністерством юстиції України 29.08.2018.
13.09.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги Луцької міської ради №1.1-2/6829 від 23.08.2018 складений висновок про відмову в задоволенні скарги.
Таке рішення мотивоване тим, що скарга не містила обставин, якими скаржник підтверджує знаходження спірного об`єкту нерухомого майна саме на земельній ділянці, яка належить скаржнику.
24.09.2018 Міністерством юстиції України, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 13.09.2018, прийнято наказ №3421/7 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6829 без розгляду її по суті", яким відмовлено у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6829, у зв`язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Наказ Міністерства юстиції України №3421/7 від 24.09.2018 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6829 без розгляду її по суті", на адресу Луцької міської ради надійшов 26.10.2018.
Не погоджуючись із наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно із частиною 5 статті 37 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
Частиною 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відповідно до частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність обов`язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.
Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.
Згідно із пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
При цьому, відповідно до пункту 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Згідно із пунктом 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Зі змісту скарги судами встановлено, Луцька міська рада, відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, вказала про бажання здійснювати розгляд скарги за участю представника міської ради. Разом з тим, у скарзі не було вказано про спосіб отримання Луцькою міською радою відповідного повідомлення про дату, час, місце розгляду скарги по суті.
Згідно приписів пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 140/167/19, використання у пункті 9 Порядку прислівника "обов`язково" свідчить про істотність вимоги запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується відомостями, що містяться в матеріалах справи, засідання Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо розгляду по суті скарги Луцької міської ради №1.1-2/6829 від 23.08.2018 призначено на 13.09.2018, про що розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Цей факт стверджується інформацією державного підприємства "Національні інформаційні системи" про розміщення оголошення на офіційному веб-сайт Міністерства юстиції України про засідання Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яке відбулося 13.09.2018, і таке було розміщено 11.09.2018.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 128/1950/17, оскільки спеціальним законом, який регулює спірні відносини не визначено поняття строку та порядку його обчислення, суду слід застосовувати загальні правила обчислення строків.
Оскільки спеціальним законом, який передбачає порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не визначено поняття строку та порядку його обчислення саме щодо повідомлення особам, запрошеним до розгляду скарги про час і місце розгляду скарги, застосуванню підлягають загальні правила обчислення строків.
Так, відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Зазначені вище норми обчислення строку також передбачені статтею 120 КАС України, згідно якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, за загальним правилом обчислення строків, останній повинен починатися з наступного дня після відповідної календарної дати.
Виходячи із вищевикладеного, Суд дійшов висновку про те, що при публікації оголошення про засідання Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яке було поміщено на офіційному веб-сайті відповідача 11.09.2018 про розгляд скарги на 13.09.2018, початок перебігу дводенного строку розпочався з 12.09.2018, і тривав до 14.09.2019, що є свідченням недотримання відповідачем дводенного строку повідомлення до дня розгляду скарги.
З огляду на це, неналежне повідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Крім цього, оскільки скарга Луцької міської ради не розглядалась по суті, про що свідчить назва наказу від 13.09.2018 за №3421/7 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6829 без розгляду її по суті", колегія суддів приходить до висновку про те, що розгляд даної скарги не проводився взагалі.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність наказу від 13.09.2018 за №3421/7 "Про відмову у задоволенні скарги Луцької міської ради від 23.08.2018 №1.1-2/6829 без розгляду її по суті", у зв`язку з чим наказ підлягає скасуванню із зобов`язанням Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Луцької міської ради №1.1-2/6829 від 23.08.2018.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 140/167/19 та від 11.11.2020 у справі № 140/168/19.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про задоволення позову, що передбачено частинами першою та другою статті 351 КАС України.
Керуючись статтями 344, 351, 356 КАС України, суд,