ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10598/17
адміністративне провадження № К/9901/24826/19, К/9901/241961/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №826/10598/17
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани"
до Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
третя особа Київська міська рада
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційними скаргами Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 (головуючий суддя: Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 (колегія у складі: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Київська міська рада, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.08.2016 державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію прав власності на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради права власності на нежилі приміщення, які вже зареєстровані за ОСББ "Київські каштани", а тому оскаржуване рішення є таким, що порушує право власності позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.08.2016 державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію прав власності на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 залишено без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державним реєстратором 21.12.2015 за ОСББ "Київські каштани" зареєстровано право власності на приміщення № 31, 45, 46, 63 загальною площею 284,6 кв.м. В подальшому, 25.08.2016 відповідачем повторно зареєстровано право власності на зазначені приміщення за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м. Тобто відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію на нежитлові приміщення, які вже зареєстровані за ОСББ "Київські каштани", а тому оскаржуване рішення є таким, що порушує право власності позивача. Отже, при здійсненні реєстраційних дій відповідачем не перевірено документи та не перевірено вже зареєстровані права на спірне нерухоме майно за позивачем, а також не виявлено суперечностей між зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяжень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 23.08.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалите нове, яким закрити провадження у справі.
7. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги Київська міська рада посилається на те, що суди попередніх інстанцій, скасовуючи рішення державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно, не врахували неналежність спору до юрисдикції адміністративних судів, оскільки в даному випадку існує спір про право, а саме на нерухоме майно, яке, як вважає позивач, належить йому, а не територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, за якою воно зареєстроване спірним рішенням. Тобто, Київська міська рада наголошує, що в даному випадку виникли господарсько-правові відносини, які не підлягають вирішенню адміністративним судом, у звʼязку з чим провадження у справі слід закрити.
8. 30.08.2019 на адресу Верховного Суду також надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалите нове, яким закрити провадження у справі.
9. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" зазначає, що позивач не погоджується з реєстраційним діями відповідача щодо реєстрації права власності на групи приміщень, які, за його твердженнями, належать саме йому, за іншою особою, відповідно характер спірних відносин повʼязаний з реалізацією позивачем майнових прав та, з урахуванням субʼєктного складу, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тому провадження у справі слід закрити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. 23.08.2019 та 30.08.2019 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровані касаційні скарги Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідно.
11. Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.
12. Ухвалами Верховного Суду від 02.09.2019 та 09.02.2019 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019.
13. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 01.06.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСББ "Київські каштани" є балансоутримувачем житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Пушкінська, 8-Б, що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу будинку від 29.09.2006.
15. Відповідно до п.2 даного акту на баланс ОСББ "Київські каштани" передано допоміжні приміщення, зокрема: підвал 107,4 кв.м., нежитлові вбудовані приміщення (офіси контори, художні майстерні) - 427,8 кв.м., загалом 535,2 кв.м.
16. Згідно технічної документації, приміщення №29, 30, 31, 45, 46, 63, 64, 65 загальної площею 535,2 кв.м. є підвальними приміщеннями.
17. В подальшому, 21.12.2015 за ОСББ "Київські каштани" зареєстровано право власності на приміщення №31, 45, 46, 63 загальною площею 284,6 кв.м.
18. Рішенням державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016 зареєстровано право власності на приміщення №31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3кв.м за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.
19. Позивач, не погоджуючись з рішення державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016 про реєстрацію прав власності на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві, звернувся з позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
22. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
27. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
29. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
30. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
31. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
32. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
33. Як слідує з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є рішення державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016 про реєстрацію прав власності на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві.
34. Так, за результатами прийняття спірного рішення зареєстровано право власності на приміщення №31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3кв.м за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.
35. Однак, в позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради права власності на нежилі приміщення, які вже зареєстровані за ним, тобто оскаржуване рішення є таким, що порушує його право власності.
36. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або повʼязаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
37. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на обʼєкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
38. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 18.09.2019 у справі №810/3711/18.
39. Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
40. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
41. Як уже зазначалось, виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача із рішенням державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016, яким зареєстровано право власності на приміщення №31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3кв.м за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.
42. На думку ОСББ "Київські каштани" оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав порушує права власників житлового будинку на володіння спільним майном, оскільки приміщення №31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3кв.м було протиправно передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
43. Відтак, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради є захистом прав позивача - ОСББ ""Київські каштани" на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.
44. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю саме в нього права власності на спірні приміщення.
45. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором ОСББ "Київські каштани" та територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради щодо права на спірне нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
46. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016 про реєстрацію прав власності на групи приміщень № 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь державного реєстратора у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
47. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.08.2016 безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради. Такий спір має приватноправовий характер.
48. У постанові від 05.12.2018 (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого "… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.".
49. Таким чином, та обставина, що станом на момент розгляду цієї справи у Верховному Суді спір між згаданими учасниками справи вирішувався в іншій справі судом господарської юрисдикції, не спростовує висновків про те, що в даному випадку, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані із захистом цивільного права.
50. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
51. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повʼязаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
52. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
53. Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
54. Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасниками відносин у сфері господарювання є субʼєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субʼєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
55. Таким чином, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на обʼєкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від субʼєктного складу сторін спору. В даному випадку, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, а також субʼєктний склад сторін спору, вказаний спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
56. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
57. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
59. Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,