ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа №360/1687/19
адміністративне провадження №К/9901/32259/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В.) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, припису про усунення виявлених порушень, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ66/1189/НД/АВ/ТД-ФС від 04.04.2019, якою до позивача, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), застосовано штраф у сумі 250 380 грн;
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЛГ66/1189/НД/АВ/П від 18.03.2019.
На обґрунтування позову зазначив, що під час проведення інспекційного відвідування та оформлення за його наслідками акта, складання постанови про накладення штрафу та припису, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Тому постанова про накладення штрафу та припис не відповідають вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими і підлягають скасуванню як протиправні.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2019 позов задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ66/1189/НД/АВ/ТД-ФС від 04.04.2019 в сумі 250 380 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що триває антитерористична операція, тому у відповідача відсутні підстави для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Крім цього, у відповідача відсутні підстави, визначені підпунктом 1 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), для проведення інспекційного відвідування, оскільки не надано заяв працівників про порушення стосовно них трудового законодавства, не зазначено про це і в наказі про проведення інспекційного відвідування.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2019 рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що наказ від 21.01.2019 № 56 "Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" прийнято відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, а саме: на підставі інформації ГУ ПФУ в Луганській області від 29.12.2018 №18254/04-03. Зазначений лист пенсійного органу, отриманий відповідачем до прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування у позивача, містить інформацію щодо страхувальників, у яких 30 і більше відсотків застрахованих осіб виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 01.11.2018. Серед таких страхувальників є ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач мав підстави для проведення інспекційного відвідування позивача, встановлені підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295, з метою визначення додержання законодавства про працю при оформленні цивільно-правових угод з працівниками, зокрема, чи не відбувається фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Крім того, статтею 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, однак відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке не віднесено до вищезазначених контрольних заходів, тому є помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20.11.2019 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права.
Зокрема, зазначає, що на території, на якій здійснює свою господарську діяльність позивач, продовжує діяти мораторій на проведення перевірок, введений статтею 3 Закону № 1669-VII, у тому числі у формі інспекційного відвідування, отже відповідач не мав права призначати та здійснювати перевірку позивача.
Посилається також на те, що Порядком № 295 встановлено більший перелік підстав для здійснення заходів нагляду (контролю), ніж Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V), тобто обсяг повноважень органу державного нагляду (контролю) розширено, тому застосуванню в будь-якому випадку підлягають норми Закону № 877-V щодо підстав призначення та проведення позапланового заходу стосовно позивача.
Процедура проведення заходу нагляду, передбачена Законом № 877-V не передбачає можливості зупинення такого заходу.
Враховуючи те, що акт є незаконним і не може бути використаний для підтвердження наявності правопорушення, постанова про накладення штрафу на підставі фактичних даний, отриманих із незаконного акта, також є незаконною та підлягає скасуванню.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпраці просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 19.08.2013, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР НОМЕР_1, види діяльності 47.59 - роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.
29.12.2018 до ГУ Держпраці надійшов лист ГУ ПФУ в Луганській області від 29.12.2018 № 18254/04-03 з додатком, який містить інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 01.11.2018. Серед таких страхувальників є ФОП ОСОБА_1 .
На підставі зазначеної в листі інформації відповідачем винесено наказ від 21.01.2019 № 56 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1" з питань перевірки додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору в період з 22.01.2019 по 23.01.2019. Проведення перевірки доручено інспекторам Зубенко Ю.С. та Кривенцову О.М .
На підставі зазначеного наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 21.01.2019 № 01-17/61.
22.01.2019 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причин створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцем знаходження, інспекторами праці винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 22.01.2019 № ЛГ66/489/НД/АВ та складено вимогу про надання документів від 22.01.2019 № ЛГ66/489/НД/ПД, згідно з якими строк проведення інспекційного відвідування зупинено на п`ять робочих днів - до 29.01.2019.
Зазначений акт та вимога отримані позивачем 23.01.2019, що ним не заперечується.
29.01.2019 інспекторами праці повторно винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 29.01.2019 № ЛГ66/489/НД/АВ та складено вимогу про надання документів від 29.01.2019 № ЛГ66/489/НД/ПД, згідно з якими строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 15.03.2019.
Зазначений акт та вимога отримані позивачем 30.01.2019, що ним не заперечується.
18.03.2019 інспектором праці Кривенцовим О.М. за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ66/1189/НД/АВ (далі - Акт від 18.03.2019).
Так, у ході інспекційного відвідування 18.03.2019 було встановлено, що станом на 06.03.2019 у ФОП ОСОБА_1 за трудовими договорами працює два працівника на посаді продавців та за умовами цивільно-правових угод дві фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Аналіз цих цивільно-правових угод свідчить, що вони укладені з 04.10.2018 до 31.10.2018 та переукладалися щомісячно. У договорах не містяться відомості, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовнику, що вказує на те, що предметом договору є процес праці, а не кінцевий результат. Договори укладалися на підставі заяв про прийняття на роботу продавцем за сумісництвом з наданням паспортних даних, оформлені наказами позивача про прийняття на роботу продавцем непродовольчих товарів за сумісництвом по цивільно-правовому договору. Оплата праці носила систематичний характер з виплатою авансу. На підставі зазначеного інспектор дійшов висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюють у позивача за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), частини першої статті 24 КЗпП.
18.03.2019 складено припис № ЛН66/1189/НД/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення частини першої статті 21, частини першої статті 24, частини третьої статті 24 КЗпП до 18.04.2019.
04.04.2019 відповідачем прийнято постанову № ЛГ66/1189/НД/АВ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_6 штрафу у сумі 250 380,00 грн за порушення частини першої статті 21, частини першої статті 24 КЗпП.
На підтвердження своєї позиції про відсутність порушень частини першої статті 21, частини першої статті 24 КЗпП позивачем надано:
- податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ за IV квартал 2018 року та за І квартал 2019 року з квитанціями;
- повідомлення до пенсійного органу про прийняття на роботу ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
- накази від 02.04.2018 №02-04-2018 про затвердження штатного розпису в кількості 1 штатна одиниця та місячним фондом оплати праці 3800 грн, та від 14.01.2019 №1 про затвердження штатного розпису в кількості 1 штатна одиниця та місячним фондом оплати праці 4200 грн;
- відомості про нарахування заробітної плати за жовтень-грудень 2018 року, січень-березень 2019 року, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та квитанції;
- копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- цивільно-правові угоди з ОСОБА_4 від 04.10.2018 №4, від 01.11.2018 №4/1, від 01.12.2018 №4/2, від 01.01.2019 №2, від 01.02.2019 №2/1, від 01.03.2019 №2/2;
- додаткові угоди до цих договорів від 04.10.2018 №4, від 01.11.2018 №4/1, від 01.12.2018 №4/2, від 01.01.2019 №2, від 01.02.2019 №2/1, від 01.03.2019 №2/2;
- акти виконаних робіт ОСОБА_4 №4 від 31.10.2018 за угодою №4 від 04.10.2018, №4/1 від 30.11.2018 за угодою від 01.11.2018 №4/1, №4/2 від 31.12.2018 за угодою №4/2 від 01.12.2018, №2 від 31.01.2019 за угодою №2 від 01.01.2019, №2/1 від 28.02.2019 за угодою від 01.02.2019 №2/1;
- цивільно-правові угоди з ОСОБА_5 від 04.10.2018 №5, від 01.11.2018 №5/1, від 01.12.2018 №5/2, від 01.01.2019 №3, від 01.02.2019 №3/1, від 01.03.2019 №3/2;
- додаткові угоди до цих договорів від 04.10.2018 №5, від 01.11.2018 №5/1, від 01.12.2018 №5/2, від 01.01.2019 №3, від 01.02.2019 №3/1, від 01.03.2019 №3/2;
- акти виконаних робіт ОСОБА_5 №5 від 31.10.2018 за угодою №5 від 04.10.2018, №5/1 від 30.11.2018 за угодою №5/1 від 01.11.2018, №5/2 від 31.12.2018 за угодою №5/2 від 01.12.2018, №3 від 31.01.2019 за угодою №3 від 01.01.2019, №3/1 від 28.02.2019 за угодою від 01.02.2019 №3/1;
- витяг з Положення про Державну службу України з питань праці;
- схеми структурних підрозділів ГУ Держпраці, завдання відділу з питань гігієни праці департаменту з питань праці;
- довідку про сплачену суму податків і зборів позивачем: єдиного податку, військового збору тощо;
- довідку від 27.05.2019 про сплачені податки за 2018 та 2019 роки: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми винагороди за договорами ЦПХ.
Наказом ФОП ОСОБА_1 від 04.10.2018 № 3 ОСОБА_4 прийнято на роботу продавцем непродовольчих товарів за сумісництвом відповідно до цивільно-правової угоди з 04.10.2018 на підставі її заяви.
Наказом ФОП ОСОБА_1 від 04.10.2018 № 4 ОСОБА_5 прийнято на роботу продавцем непродовольчих товарів за сумісництвом відповідно до цивільно-правової угоди з 04.10.2018 року на підставі її заяви.
Як свідчать відомості за жовтень-грудень 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано аванс та виплачена винагорода.
Позивач не погодився із діями відповідача та звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Згідно зі статтею 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
На підставі статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю <…> фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 69 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю <…> фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком № 295), який був чинним на час проведення інспекційного відвідування.
Як визначено пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів, зокрема, про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ від 21.01.2019 №56 "Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" прийнято відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, а саме: на підставі інформації ГУ ПФУ в Луганській області від 29.12.2018 №18254/04-03.
Зазначений лист пенсійного органу, отриманий відповідачем до прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування у позивача, містить інформацію щодо страхувальників, у яких 30 і більше відсотків застрахованих осіб виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 01.11.2018. Серед таких страхувальників є ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач мав підстави для проведення інспекційного відвідування позивача, встановлені підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295, з метою визначення додержання законодавства про працю при оформленні цивільно-правових угод з працівниками, зокрема, чи не відбувається фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Зазначене, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, свідчить про правомірність наказу від 21.01.2019 №56 "Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1".
Про правомірність дій ГУ Держпраці щодо підстав проведення інспекційного відвідування, передбачених Порядком №295, Верховний Суд вже зазначав раніше, зокрема у постанові від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037.
Щодо мораторію на проведення перевірок, визначеного статтею 3 Закону № 1669-VII, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 3 Закону № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Таким чином, статтею 3 Закону № 1669-VІІ встановлено мораторій щодо проведення планових та позапланових перевірок.
Частиною першою статті 6 Закону № 877-V визначено підстави для здійснення позапланових заходів.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Крім того, у частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраця та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина перша статті 6 Закону № 877-V.
Проте процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком № 295 (чинним на час проведення інспекційного відвідування).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Відповідно до положень підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
У даному випадку державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295.
Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці, ратифікованих Законами України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та № 1986-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".
Зазначені Конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства, статтею 81 КЗпП визначено що, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча стаття 3 Закону 1669-VІІ встановлює мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, водночас відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, проте не віднесено до вищезазначених контрольних заходів у розумінні Закону № 877-V, тому є помилковим твердження позивача про відсутність у відповідача права для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок.
Зважаючи на викладене, оскільки Конвенцією № 81, яка має вищу юридичну силу та пріоритет у правозастосуванні порівняно з національним законодавством, зокрема Законами №№ 877-V, 1669-VІІ, наділено відповідача (інспекторів праці) вільним розсудом у визначенні періоду, коли має проводитися інспектування, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність права у відповідача на здійснення інспекційного відвідування у спірний період.
Слід також зазначити, що відповідно до Конвенції № 81 завданням системи інспекції праці є, зокрема забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Фактично діяльність інспекторів праці спрямована на забезпечення конституційного права громадян на гідні, здорові і безпечні умови праці, забезпечення дотримання їх соціальних та трудових прав і обов`язків, а такий захист працівників не може бути припинений (зупинений) мораторієм на проведення перевірок суб`єктів господарювання.
Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, у якій Верховний Суд зазначив, що поняття "планові та позапланові перевірки" та "інспекційні відвідування та невиїзні інспектування" згідно з приписами чинного законодавства не є тотожними за своєю суттю та врегульовані різними нормативно-правовими актами. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з Порядком №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Тобто, перевірки є однією з форм планових та позапланових заходів і інспекційні відвідування також є однією з форм планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Своєю чергою, стаття 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" введено мораторій саме на таку форму заходів державного нагляду (контролю) як перевірки, а не інспекційні відвідування. Також Верховний Суд врахував, що на час проведення перевірки (04.12.2018) відповідачем були відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б обмежували повноваження інспекторів праці органів Держпраці, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин), покладені на них Порядком №295, та встановлювали мораторій на проведення інспекційних відвідувань.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача права на проведення інспекційного відвідування у спірний період.
Щодо відсутності у інспектора Зубенко Ю.С. службового посвідчення, а у інспектора Кривенцова О.М. повноважень на проведення інспекційного відвідування, про що зазначає позивач, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Пунктом 12 Порядку №295 визначено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:
відсутності службового посвідчення;
якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником;
5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;
6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об`єкта відвідування;
8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
Таким чином, об`єкт відвідування має право перевірити в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допустити інспектора до проведення інспекційного відвідування у разі, зокрема, відсутності в останнього службового посвідчення.
Проте вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
Як свідчать матеріали справи припис про усунення виявлених порушень ФОП ОСОБА_1 від 18.03.2019 складений інспектором Кривенцовим О.М., постанова про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 від 04.04.2019 прийнята за наслідками акта інспекційного відвідування від 18.03.2019, також складеного інспектором Кривенцовим О.М .
Інспекційне відвідування інспектор праці Кривенцов О.М. проводив на підставі наказу від 21.01.2019 №56 та направлення на перевірку від 21.01.2019 № 01-17/61.
На офіційному веб-сайті Держпраці у розділі "Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" міститься інформація про службове посвідчення інспектора праці Кривенцова О.М., який направлявся на інспекційне відвідування позивача, склав акт інспекційного відвідування та виніс припис про усунення виявлених порушень.
Таким чином, акт інспекційного відвідування, на підставі якого прийняті припис та постанова про накладення штрафу, прийняті та підписані уповноваженою особою.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на підставі наказу від 21.01.2019 №56 та направлення від 21.01.2019 проведення перевірки також доручено інспектору Зубенко Ю.С., яка складала 22.01.2019 акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та вимогу про надання документів, 29.01.2019 - акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та складено вимогу про надання документів.
Службове посвідчення інспектором Зубенко Ю.С. втрачено 20.02.2019, що підтверджується її заявою від 20.02.2019 та актом знищення службового посвідчення інспектора праці від 21.02.2019. Нове посвідчення Зубенко Ю.С. отримала 15.03.2019.
Вищевикладене свідчить, що на час прийняття актів та вимог 21.01.2019 та 29.01.2019 інспектор Зубенко Ю.С. мала службове посвідчення, що спростовує доводи позивача про відсутність у неї повноважень на прийняття актів та вимог про надання документів.
Щодо непред`явлення позивачу інспекторами направлення на інспекційне відвідування.
Відповідно до пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
На підставі пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Як вже зазначалося вище, на підставі пункту 9 Порядку №295 обов`язком інспектора праці під час проведення інспекційного відвідування є пред`явлення свого службового посвідчення. З чим кореспондується право об`єкта відвідування відповідно до пункту 14 Порядку № 295, перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення.
Аналіз зазначених положень Порядку № 295 свідчить, що в разі проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці не наділений обов`язком пред`являти об`єкту відвідування направлення на інспекційне відвідування.
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо порушення порядку проведення інспекційного відвідування в разі непред`явлення інспекторами праці направлення на його проведення.
Щодо тривалості інспекційного відвідування.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказом від 21.01.2019 інспекційне відвідування було призначено в період з 22.01.2019 по 23.01.2019.
Проте 22.01.2019 в зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцем знаходження інспекторами праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, та неможливістю проведення інспекційного відвідування складено вимогу про надання документів, а строк проведення інспекційного відвідування зупинено на п`ять робочих днів - до 29.01.2019.
Зазначені акт та вимога отримані позивачем 23.01.2019.
Однак, 29.02.2019 інспектори праці знову не змогли здійснити інспекційне відвідування з аналогічних причин, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів від 29.02.2019, а строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 15.03.2019.
16.03.2019 та 17.03.2019 були вихідними днями, тому інспекційне відвідування проведено у перший робочий день - 18.03.2019, за наслідками якого складено акт, на підставі якого в подальшому прийняті припис про усунення позивачем порушень та постанова про стягнення штрафу з позивача.
Таким чином, з огляду на зупинення проведення інспекційного відвідування внаслідок неможливості його здійснення з об`єктивних причин, прийняття інспекторами праці вимог про надання документів та відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, суд приходить до висновку про додержання відповідачем строків тривалості інспекційного відвідування - два робочих дні відповідно до пункту 10 Порядку № 295.
Крім того, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що зупинення та поновлення строку проведення інспекційного відвідування передбачено актами про неможливість проведення інспекційного відвідування, форма яких затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 відповідно до пункту 4 Порядку № 295.
Правомірність дій інспектора праці щодо зупинення строку проведення інспекційного відвідування у разі неможливості проведення інспекційного відвідування також підтверджено правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постанові від 10.02.2020 у справі № 1.380.2019.000037.
Щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Позивач посилається на неправомірність постанови про накладення на нього штрафу в зв`язку з тим, що Порядком №509 не визначена така підстава для його накладення як "акт інспекційного відвідування"
Зі змісту постанови про накладення на позивача штрафу від 04.04.2019 вбачається, що вона прийнята, зокрема, відповідно до статті 259 КЗпП, пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
Щодо правомірності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю та накладення штрафу на підставі саме акта інспекційного відвідування Верховним Судом викладена правова позиція, зокрема у постанові від 24.12.2019 у справі № 360/403/19.
Відповідно по пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Як визначено пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно з пунктом 4 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Рішення про розгляд справи про накладення штрафу щодо ФОП ОСОБА_1 на 04.04.2019 об 11.00 годині прийнято заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області 25.03.2019, про що цього ж дня позивачу направлено листа з рекомендованим повідомленням, який отримано позивачем 28.03.2019.
04.04.2019 заступником начальника ГУ Держпраці прийнято постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 250 380 грн.
Таким чином, при розгляді справи про накладення на позивача штрафу відповідачем додержано приписи пунктів 3, 4, 6 Порядку №509.
Суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не надавав оцінки цивільно-правовим угодам, укладеним позивачем з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на предмет чи мають вони ознаки прихованих трудових відносин, оскільки зазначене не є обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність припису та постанови відповідача.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність постанови суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -