ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 823/3503/14
адміністративне провадження № К/9901/17224/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 823/3503/14
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області
треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2017 року (головуючий суддя Демчик Р. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УМВС України в Черкаській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Центральний відділ ДВС Черкаського міського управління юстиції, в якому просив:
- стягнути з УМВС України в Черкаській області та Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35 022,62 грн, моральної шкоди - 15 000 грн, а всього 50 022,62 грн;
- стягнути з УМВС України в Черкаській області на користь позивача грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 9 187,62 грн;
- стягнути з УМВС України в Черкаській області на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу;
- стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по справі.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1, у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду залишено адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35 022, 62 грн, моральної шкоди - 15 000 грн., всього 50 022, 62 грн.
Виділено в окреме провадження адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 9 187,62 грн, понесених ним витрат на правову допомогу та судових витрат по справі.
3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року передано на розгляд до Придніпровського районного суду міста Черкаси вказану адміністративну справу № 823/3503/14 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки встановлено що даний спір підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному.
4. З врахуванням всіх змін та заяви про збільшення позовних вимог, у даній справі № 823/3503/14 ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними дії УМВС України в Черкаській області щодо несвоєчасного оформлення та подання його документів до ГУ ПФ України в Черкаській області для призначення пенсії за вислугу років, видачі для оформлення йому пенсії недостовірних даних і документів;
- стягнути з УМВС України в Черкаській області та Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 35 022, 62 грн, моральної шкоди - 15 000 грн, а всього: 50 022,62 грн; стягнути з УМВС України в Черкаській області на його користь понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1 800 грн.
5. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що з 01 жовтня 1981 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. 23 жовтня 2007 року позивач звернувся з рапортом до начальника УМВС України в Черкаській області про звільнення зі служби за власним бажанням, у зв`язку з наявністю вислуги років (станом на цей день мав 26 років 22 дні вислуги). Оскільки з боку керівництва ніякого реагування не було, тому він оскаржив дану бездіяльність до суду. Після неодноразових письмових звернень ОСОБА_1, тривалих розглядів справ судами, майже через три роки після його звільнення зі служби, УМВС України в Черкаській області 09 вересня 2010 року направив його документи на призначення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській власті. За таких обставин, просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо несвоєчасного оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, видачі для оформлення йому пенсії недостовірних даних та документів. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача 30 652, 02 грн матеріальної шкоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
7. Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що УМВС України в Черкаській області всупереч діючому законодавству, оформлено документи на призначення пенсії ОСОБА_1 та подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області несвоєчасно, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 06 червня 2017 року УМВС України в Черкаській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що позивач при реалізації свого права на призначення та отримання пенсії діяв добровільно і розпорядився належним йому правом лише у вересні 2009 року, коли звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою. Отже, втрата ОСОБА_1 можливості отримання пенсії з часу звільнення з 24 жовтня 2007 року по 08 вересня 2009 року є наслідком дій самого позивача. Крім того, судами не враховано, що на виконання судового рішення у цивільній справі, відповідачем було виплачено ОСОБА_1 30 652,02 грн матеріальної шкоди та відшкодовано витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн, проте, дані кошти відповідачем до цього часу не повернуті, у зв`язку з поворотом виконання судового рішення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2017 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Калашнікова О. В., судді: Єрьомін А. В., Кравцов О. В., справу передано головуючому судді.
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 липня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою УМВС України в Черкаській області.
9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.
10. Згідно з підп. 4 п. 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. На виконання вимог підп. 7 п. 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., справу передано головуючому судді.
13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року № 981/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22 вересня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 01 жовтня 1981 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада перед звільненням - старший дізнавач Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області.
16. 23 жовтня 2007 року позивач вернувся з рапортом до начальника УМВС України в Черкаській області про звільнення зі служби.
17. Оскільки УМВС України в Черкаській області ухилялося від розгляду питання про звільнення згідно поданого рапорту, позивач оскаржив цю бездіяльність в судовому порядку і постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2007 року позов було задоволено, а відмова відповідача у звільнені визнана неправомірною.
18. 22 січня 2008 року УМВС України в Черкаській області, на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2007 року видано наказ № 63 о/с про звільнення позивача з 24 жовтня 2007 року у відставку Збройних Сил України за п. 65 "а" "за віком" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), так як на час звільнення він досяг граничного віку - " 40 років" перебування на військовому обліку.
19. Наказом від 19 лютого 2008 року № 79 про внесення змін до наказу від 22 січня 2008 року № 63 о/с, були змінені підстави звільнення позивача на ст. 62, 66, 67 (за дискредитацію) Положення № 114.
20. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року дії УМВС визнано неправомірними та скасовано наказ від 19 лютого 2008 року № 79 про внесення змін до наказу від 22 січня 2008 року № 63 о/с, а відповідача зобов`язано надати ГУПФ України в Черкаській області документи на призначення йому пенсії.
21. 16 березня 2010 року відповідач прийняв наказ № 53 о/с, яким в скасований судом наказ № 79 о/с від 19 лютого 2008 року вніс зміни та змінив підстави його звільнення зі служби на п. 64 "ж" Положення № 114 - "за власним бажанням".
22. Виданий відповідачем наказ від 16 березня 2010 року № 53, щодо зміни підстав його звільнення на п. 64 "ж" Положення № 114, був оскаржений ним до суду, та постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2010 року дії ГУ МВС України в Черкаській області визнані неправомірними, спірний наказ - нечинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2010 року залишена без змін та набрала законної сили.
23. У зв`язку з тривалим розглядом вказаних справ судами (майже через три роки після звільнення зі служби), УМВС України в Черкаській області 09 вересня 2010 року направлено документи на призначення пенсії позивачу до Головного управління ПФУ в Черкаській області.
24. 28 грудня 2010 року позивач звернувся з заявою до ГУПФ України в Черкаській області з проханням нарахувати йому пенсію за період з 24 жовтня 2007 року (з моменту звільнення) по 08 вересня 2009 року.
25. 12 січня 2011 року позивачу повідомлено, що його документи надійшли до пенсійного органу 09 вересня 2010 року, тому пенсія йому призначена з 09 вересня 2009 року та законних підстав для нарахування пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08 вересня 2009 року немає.
26. Тобто, документи на призначення пенсії в орган Пенсійного фонду були оформлені та направлені відповідачем несвоєчасно.
27. Враховуючи несвоєчасне подання відповідачем до пенсійного органу документів ОСОБА_1, останній звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди (відшкодування втраченого розміру пенсії, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
29. Виходячи з меж розгляду касаційної скарги УМВС України в Черкаській області, постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року переглядаються Верховним Судом в частині задоволених позовних вимог.
30. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до ст. 24, 46 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
32. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
33. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
34. За приписами п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
35. Положеннями п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі-Порядок № 3-1) передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
36. Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
37. Відповідно до п. 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
38. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
39. Згідно з п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
40. Системний аналіз викладених положень дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
41. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1980/16-а та у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 554/2032/17.
42. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ саме за п. 65 "а" "за віком" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та на день звільнення мав вислугу 26 років, 0 місяців, 22 дні.
43. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ 23 жовтня 2007 року за віком в офіцерському званні майора міліції та на день звільнення мав 26 повних років вислуги, тому згідно вказаних законодавчих норм набув з 24 жовтня 2007 року право на призначення пенсії за вислугу років.
44. Поряд з цим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 04 березня 2008 року, 16 квітня 2008 року та 21 січня 2010 року звертався із заявами до начальника УМВС України в Черкаській області щодо призначення йому пенсії.
45. Проте, лише на виконання постанови Придніпровського районного суду від 10 жовтня 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року та постанови головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ГУ юстиції у Черкаській області від 04 березня 2010 року, УМВС України в Черкаській області 19 березня 2010 року направило до ГУ ПФУ в Черкаській області не всі документи, які передбачені Порядком № 3-1, а лише довідку про склад та розміри грошового забезпечення, що підтверджується листом ГУ УМВС України в Черкаській області від 19 березня 2010 року № 12/135.
46. Також, у відповідь на звернення позивача до пенсійного органу Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 29 березня 2010 року № 2544/11-02 повідомило ОСОБА_1 про те, що ГУ УМВС України в Черкаській області направило не всі необхідні документи для призначення пенсії, та рекомендувало звертатися до ГУ МВС України в області.
47. Отже, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії, то наявні підстави вважати, що УМВС України в Черкаській області, всупереч діючому законодавству, оформлено документи на призначення пенсії ОСОБА_1 та подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області несвоєчасно.
48. За приписами п. "б" ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" ст. 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані інвалідами до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
49. Згідно ст. 65 Закону № 2262-XII особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
50. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки з вини УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 став отримувати пенсію починаючи не з наступного дня його звільнення, а лише з 09 вересня 2010 року (після надсилання УМВС України в Черкаській області подання про призначення пенсії позивачу з відповідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області), то наявні підстави для стягнення з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді не отриманої ним пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08 вересня 2009 року включно.
51. Посилання скаржника на те, що пенсія позивачу призначена з часу реалізації ним відповідного права (з вересня 2009 року), оскільки до цього часу останній не звертався до пенсійного органу за призначенням пенсії є необґрунтованими та безпідставними. Так, згідно вимог чинного законодавства, пенсія особам звільнених з військової служби призначається лише після отримання всіх документів від уповноваженого структурного підрозділу органом Пенсійного фонду України.
52. Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 було виплачено 30 652,02 грн матеріальної шкоди та відшкодовано витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн, проте, дані кошти відповідачу до цього часу не повернуті, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі виплати були здійснені в іншій цивільній справі, в якій, як зазначає сам відповідач, було прийнято ухвзалу про поворот виконання рішення.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
54. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
55. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
58. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
59. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
61. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -