ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Суми» (далі - ТОВ «Явір-Суми», товариство) до ОСОБА_1 , треті особи: Управління Державної архітектурної інспекції у Сумській області, державний реєстратор Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмила В`ячеславівна, ОСОБА_2 , про визнання документів, які були підставою для реєстрації права власності, недійсними, скасування запису державної реєстрації та визнання права власності на майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року
У вересні 2018 року ТОВ «Явір-Суми» звернулося з позовом, в якому посилалось на те, що ОСОБА_1 порушено право власності позивача на майно, що знаходиться у статутному капіталі товариства, а саме електрощитову кабельної електролінії та будівельні матеріали - 26 секцій залізобетонних плит.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що вказане майно перейшло до товариства як правонаступника реорганізованого Державного підприємства «Явір» у процедурі санації КВК «Фірма «Селена-1». Учасниками ТОВ «Явір-Суми» визначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1
15 травня 2006 року ОСОБА_1 внесла до статутного фонду таке майно: металеві каркаси - 2 шт., які оцінюються учасниками за погодженням у сумі 3000 грн; електричну щитову з кабельною електролінією, яка оцінюється учасниками у сумі 7000 грн; залізобетонну огорожу, яка оцінюється учасниками у сумі 10000 грн.
Починаючи з травня 2006 року електрична щитова з кабельною електролінією та залізобетонна огорожа перебувають на балансі ТОВ «Явір-Суми».
11 серпня 2010 року на загальних зборах учасників ТОВ «Явір-Суми» були прийняті рішення про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників товариства та при виході про передачу останній механічної майстерні з офісним приміщенням, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також протоколом загальних зборів установлено, що на момент загальних зборів двоповерхова механічна майстерня з офісними приміщеннями не введена в експлуатацію, а тому при завершенні будівництва цільове використання та назва об`єкта можуть бути змінені й об`єкти введені в експлуатацію.
Разом з тим на загальних зборах учасників ТОВ «Явір-Суми» 30 жовтня 2014 року засновниками товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про звільнення директора ОСОБА_3 та призначення директором ОСОБА_4 . Встановлено, що статутний фонд розподіляється між засновниками товариства так: ОСОБА_3 - 50 %, ОСОБА_1 - 50 %.
30 жовтня 2014 року на підставі цього рішення проведено державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника ТОВ «Явір-Суми».
19 жовтня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18 вересня 2012 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на адміністративну будівлю загальною площею 380,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що було видане свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 26 вересня 2012 року.
30 січня 2017 року в результаті реконструкції нежитлового приміщення під житловий будинок на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20 вересня 2016 року за ОСОБА_1 як фізичною особою зареєстровано право власності на житловий будинок (літ. «А-1»), загальною площею 392,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому 28 квітня 2017 року в результаті реконструкції вищевказаного житлового будинку на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 березня 2017 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків: житлового будинку (літ. «А-1», загальною площею 392,9 кв. м; житлового будинку
(літ. «А-2»), загальною площею 87,55 кв. м; а також серед іншого трансформаторної (літ. «Д») та огорожі № 3.
18 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки цього домоволодіння, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав 5/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 . Цього ж дня за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказані частки домоволодіння.
ТОВ «Явір-Суми» вважало, що електрична щитова з кабельною електролінією, вона ж трасформаторна (літ. «Д»), та залізобетонна огорожа, вона ж огорожа № 3, як майно статутного капіталу товариства є його власністю. Оскільки ОСОБА_1 при виході з товариства зазначене майно як частку у статутному капіталі не отримувала, то її дії щодо включення при будівництві та реконструкції вказаних об`єктів нерухомості є незаконними й такими, що порушують право власності товариства.
Ураховуючи вищевикладене, а також те, що електрична щитова з кабельною електролінією та залізобетонна огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не є ані новоствореним, ані нерухомим майном, позивач з урахуванням уточнень позовних вимог просив: визнати недійсними й такими, що не можуть бути підставою для реєстрації права власності документи, які були підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне майно, а саме декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 грудня 2016 року № СМ 143163632209 та від 5 квітня 2017 року № СМ 142170951236, видані Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за реєстраційним номером 18758294 від 26 січня 2017 року; визнати за ТОВ «Явір-Суми» право власності на зазначене майно.
28 серпня 2019 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми провадження у справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підставі пунктів 3, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; а також вимоги щодо реєстрації майна, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору, що виник з корпоративних відносин, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.
9 жовтня 2019 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний спір виник між юридичною особою та її учасником, який вибув, щодо майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, суд зазначив, що між позивачем та відповідачем наявний спір щодо права власності на майно, належне до статутного фонду, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У листопаді 2019 року третя особа ОСОБА_2 як власник майна за договором купівлі-продажу в касаційному порядку оскаржив вказані судові рішення, просив їх скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
27 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 9 жовтня 2019 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що правовий статус учасника, який вийшов з товариства, як фізичної особи без реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності не змінює правову природу його правовідносин з господарським товариством з приводу майна, внесеного таким учасником як вклад до статутного капіталу товариства.
Визначення юрисдикції господарських судів щодо таких спорів перебуває у логічному зв`язку з правовідносинами з управління господарським товариством належним йому майном та розподілом майна між учасниками товариства у випадках, визначених законодавством та/або статутними документами.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з огляду на підстави заявлених позовних вимог у цій справі та мотиви, покладені на їх обґрунтування, спір у цій справі виник з правовідносин щодо створення, управління, діяльності господарського товариства та виходу одного з його учасників із цього товариства. Спір виник також з приводу майна, яке однією зі сторін спору - товариством вважається таким, що знаходиться у статутному капіталі товариства та належить товариству на праві власності, та з приводу реєстрації цього майна одним з учасників (колишнім учасником) товариства за собою, а тому такий спір підлягає розгляду в судах господарської юрисдикції.
З такими висновками не погоджуюсь та висловлюю окрему думку відповідно до статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Суди встановили, що відповідно до Статуту ТОВ «Явір-Суми» ОСОБА_1 як учасник товариства внесла до статутного фонду належне їй на праві власності майно: електричну щитову з кабельною електролінією та залізобетонну огорожу.
Інші фактичні обставини справи, на які посилається позивач у позовній заяві, судами не встановлювались.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У пункті 6 частини другої цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.<