Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 367/3381/15-ц
провадження № 61-659св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України;
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ;
представник Гостомельської селищної ради Київської області - Кінаш Уляна Ярославівна;
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;
третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2016 року у складі судді Карабаза Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" (далі - КП "Святошинське лісопаркове господарство"), про визнання рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Київської області за результатами перевірки законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.
Так, рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення селищної ради на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області.
Зазначав, що спірна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" (далі - КП "Святошинське лісопаркове господарство"), а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм ЗК України та ЛК України, Кабінетом Міністрів України погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування КП "Святошинське лісопаркове господарство" не надавалося.
Вказана земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, є територією національного природного парку "Голосіївський" та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Отже, позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником земель природоохоронного призначення. Також прокурор зазначав, що про допущені порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, тому строк позовної давності при пред`явленні позову прокурором не пропущено.
Ураховуючи викладене, прокурор просив суд визнати недійсними: рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1500 га; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217568, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0020, площею 0,1500 га; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України вказану земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2016 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа - КП "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позов є обґрунтованим, оскільки при виділенні земельної ділянки порушено норми ЗК України та ЛК України, проте прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, у зв`язку з тим, що прокурор міг дізнатися про порушення прав держави ще у 2010 році, коли проводилася перевірка оригіналів рішень Гостомельської селищної ради Київської області про надання у власність громадянами земельних ділянок у смт Гостомель Київської області.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2016 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2016 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що саме з квітня 2010 року Держава об`єктивно могла дізнатися про порушення своїх прав, відтак, строк позовної давності в даній справі має відраховуватися з такого часу. В той же час позов було подано до суду 27 травня 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. При цьому прокурором не було надано до суду доказів існування обставини, які об`єктивно перешкодили б йому звернутися до суду в межах вищезгаданого строку.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог щодо оскарження рішення селищної ради про виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та державного акту на право власності на неї саме з підстав пропуску строку позовної давності, про необхідність застосування якого в суді першої інстанції було заявлено відповідачами.
Щодо вимоги про витребування спірної землі з чужого незаконного володіння на підставі положень статті 388 ЦК України, апеляційний суд зазначив, що таким правом на витребування майна володіє лише його власник. Як встановлено у ході розгляду справи, право власності на спірну землю від Держави перейшло до ОСОБА_1, отже, саме вона, а не Держава на час розгляду справи судом володіла правомочностями стосовно спірного нерухомого майна. Застосована прокурором правова конструкція, за якою у випадку визнання недійсним правочину щодо передачі відповідачу права власності на спірну землю автоматично поновлювало б таке право у попереднього власника, дозволяла б у разі задоволення таких вимог ставити питання й про витребування такого майна. В той же час, як вже було зазначено вище, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним як рішення селищної ради, так і державного акту на право власності на землю, що в свою чергу обумовлює відсутність підстав для задоволення й вимоги про витребування земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено моменту обізнаності дійсного позивача - Кабінету Міністрів України, а лише зазначено, що позивач є вищим органом виконавчої влади, до завдань якого відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" входить спрямування та координація роботи органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
При цьому судами не встановлено, з якого моменту у Кабінету Міністрів України виникло право на звернення до суду, а лише зроблено припущення про можливу обізнаність про порушення прав Держави.
Вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову всупереч вимог статті 417 ЦПК України без виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 17 червня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 367/3240/15, від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вказаного рішення Гостомельської селищної ради Київської області 14 травня 2010 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Указом Президента України "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" від 01 травня 2014 року змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
Згідно з цим Указом Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
Відповідно до постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51 постановлено провести перевірку у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75 га.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.