Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 759/5702/16-ц
провадження № 61-7192св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Партнер",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Партнер" на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Партнер" (далі - ПрАТ "СП "Партнер") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
У липні 2016 року ПрАТ "СП "Партнер" подало заяву про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року замінено первісного відповідача належним відповідачем - ОСОБА_1
ПрАТ "СП "Партнер" свої вимоги обґрунтовувало тим, що на балансі позивача знаходяться напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1 . Відповідач є власником гаражних боксів №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 та споживачем наданих ПрАТ "СП "Партнер" послуг, однак не виконує своїх обов`язків зі своєчасного внесення плати за користування гаражними боксами, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року.
З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог ПрАТ "СП "Партнер" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги станом на 30 серпня 2018 року в сумі 59 069,64 грн, з яких сума боргу за гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 складається із 24 450,00 грн основної суми боргу; 3 951, 94 грн інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн трьох процентів річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року; за гаражний бокс № НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 із 24 450,00 грн основної суми боргу, 3 951, 94 грн інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн трьох процентів річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позов ПрАТ "СП "Партнер" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП "Партнер" суму боргу в розмірі 24 450 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 951,94 грн, три проценти річних у розмірі 503,76 грн, судовий збір в розмірі 1 378 грн, а всього - 30 283, 70 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 31 липня 2014 року ОСОБА_1 набула право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_4, обслуговування та експлуатація якого здійснюється ПрАТ СП "Партнер", яке також надає послуги зберігання та охорони майна. ОСОБА_1 постійно користувалась послугами позивача, що нею не заперечувалось та не спростовувалось. З моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП "Партнер" між сторонами існували зобов`язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів.
З моменту набуття права власності на гаражний бокс АДРЕСА_5 до 31 грудня 2017 року відповідач не здійснювала щомісячну оплату внесків за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 24 450 грн.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність боргу в розмірі 24 450 грн, сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року.
Позовні вимоги про стягнення боргу, індексу інфляції та трьох процентів річних за користування відповідачем послугами гаражного боксу № НОМЕР_2 задоволенню не підлягають з огляду на те, що вона не є власником нерухомого майна, оскільки 31 липня 2014 року уклала з ОСОБА_3 договір дарування, предметом якого є вищевказаний гаражний бокс.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ПрАТ "СП "Партнер" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СП "Партнер" суму боргу за експлуатаційне утримання гаражного боксу № НОМЕР_1 в розмірі 13 582, 21 грн, інфляційні втрати в сумі 1 793, 04 грн, три проценти річних у розмірі 318,46 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони не укладали у письмовій формі договір по зберіганню і охороні транспортного засобу власника у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_3, інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору зі зберігання й охорони майна (транспортного засобу) сторони не надали, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в частині щомісячних внесків за охорону автомобіля.
Позивач забезпечує експлуатацію напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_3 та надає щомісячно експлуатаційні послуги споживачу ОСОБА_1, яка є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 та фактично споживає надані послуги, що підтверджує існування фактичних договірних відносин з надання експлуатаційних послуг, тому з відповідача на користь ПрАТ "СК "Партнер" підлягає стягненню сума боргу за експлуатаційні послуги за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року в розмірі 13 582, 21 грн, розрахована виходячи зі щомісячної собівартості експлуатаційного утримання одного гаражного боксу, а також інфляційні втрати та три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року ПрАТ "СК "Партнер" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року і залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за зберігання та охорону автомобіля з огляду на неукладення між сторонами договору по зберіганню та охороні транспортного засобу у письмовій формі суперечить статті 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства та породжують ці права та обов`язки.
Саме такою дією є реальне надання послуг зберігання та охорони з боку позивача та отримання таких послуг відповідачем.
Ухилення ОСОБА_1 від укладення договору в письмовій формі не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення боргу за зберігання та охорону автомобіля.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва. Зазначено, що справа є малозначною відповідно до приписів ЦПК України, однак з метою формування єдиної правозастосовчої практики судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню.
08 липня 2019 року справа № 759/5702/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Межі касаційного перегляду
Судові рішення в частині відмови у стягненні боргу за надані послуги з обслуговування та експлуатації гаражного боксу № НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.