Постанова
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 338/258/20
провадження № 61-18761св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна організація "Резиденція "Синьогора",
третя особа - генеральний директор Державної організації "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року під головуванням судді Шашка О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Менілишин Г. П., Пнівчук О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації "Резиденція "Синьогора", третя особа - генеральний директор Державної організації "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державної організації "Резиденція "Синьогора" про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач в 2006 році була прийнята на роботу в Державну організацію "Резиденція "Синьогора" (далі - ДО "Резиденція "Синьогора") та на момент звільнення працювала на посаді адміністратора відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу.
Наказом т.в.о. генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" від 03 лютого 2020 року № 6 її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Зазначає, що її звільненню передувало те, що 30 серпня 2019 року Наказом т.в.о. генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" № 85 було внесено зміни в штатний розпис ДО "Резиденція "Синьогора", зокрема п. 1.2 виведено посади у відділі забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу: посаду "Менеджер у готельному господарстві" - одну штатну одиницю, посаду "Адміністратор" - чотири штатні одиниці, посаду "Сестра господиня" - одну штатну одиницю, посаду "Оператор пральних машин 2 розряду" - одну штатну одиницю. При цьому п. 1.5 даного Наказу у відділі забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу введено наступні посади: посаду "Заступник начальника відділу" - одну штатну одиницю, посаду "Комірник" - одну штатну одиницю.
Наказом т.в.о. генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" № 86 від 30 серпня 2019 року введено в дію штатний розпис ДО "Резиденція "Синьогора" на 2019 рік з 02 вересня 2019 року.
Підставою для зменшення штатної чисельності та скорочення посад є неефективна діяльність підрозділів, що призвела до збитковості та додаткового навантаження на спеціальний фонд організації (виплата заробітної плати працівникам, оплата комунальних послуг, утримання майна тощо). Однак в попередньо-затвердженому штатному розписі, котрий діяв до 02 вересня 2019 року, та в діючому штатному розписі передбачено однакову кількість посад, що свідчить про те, що на момент затвердження нового штатного розпису жодних змін ні в структурі організації, ні в штаті працівників не відбулося.
Зазначає, що Керівником державного управління справами відповідно до Положення про ДО "Резиденція "Синьогора" було затверджено тільки штатний розпис 29 серпня 2019 року, за яким зміни в штаті та структурі організації не відбуваються, а лише зменшується спеціальний фонд заробітної плати. Після винесення наказів №№ 85, 86 30 серпня 2019 року новий штатний розпис вже не розроблявся і не затверджувався, а вносити зміни своїм наказом після затвердження штатного розпису Керівником ДУС генеральний директор не уповноважений.
На підставі наведеного вважає, що т.в.о. генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2 незаконно звільняв працівників, керуючись власними наказами про внесення змін у штатний розпис, хоча в законно передбаченому порядку жодних змін ні в структурі, ні в штатному розписі не відбулося.
Крім того, позивачу пропонувалися вакантні посади ще станом на 15 жовтня 2019 року, а із вказаного часу по момент звільнення про наявність вакантних посад її не повідомляли.
Також як вбачається з листа Первинної профспілкової організації ДО "Резиденція "Синьогора" від 16 грудня 2019 року № 18, профспілковий комітет не надав згоди на звільнення позивача у зв`язку із тим, що у сім`ї немає інших осіб із самостійним заробітком.
Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 16 ДО "Резиденція "Синьогора" від 03 лютого 2020 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді адміністратора відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора"; стягнути з ДО "Резиденція "Синьогора" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2020 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням встановленого законом порядку, оскільки у відповідача мали місце зміни в штаті працівників, позивач була належним чином ознайомлена з переліком вакантних посад та відмовилася від переведення на вакантну посаду, а відмова профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору є необґрунтованою.
Апеляційний суд також вказував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці. Рішення профспілкового комітету не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, тому судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що судами було неналежним чином оцінено ті обставини справи, що роботодавець не видав економічно обґрунтованого наказу з основної діяльності про необхідність внесення змін у структуру та штатний розпис підприємства. Вважає, що наказ про введення в дію штатного розпису у новій редакції можна видавати лише після спливу терміну, визначеного в наказі про скорочення штату працівників та за умови, що всі працівники, які підлягали вивільненню за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнені.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист профспілки працівників державних установ від 29 жовтня 2019 року № 94/01-16 та лист Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 листопада 2019 року № 16-07/15-10/6858, із змісту яких вбачається, що при здійсненні перевірки процедури звільнення у зв`язку зі зміною штатного розпису керівництвом ДО "Резиденція "Синьогора" допущено порушення вимог статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статті 49-4 КЗпП України.
Заявник вважає, що при її звільненні суди не перевірили, чи дійсно відбулося скорочення чисельності або штату працівників, а саме її звільнення відбулося із порушенням її переважного права на залишення на роботі, оскільки, коли її повторно попереджали про наступне вивільнення та звільняли фактично, такої посади "Заступника начальника відділу", їй уже не пропонувалося.
Доводом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), від 02 червня 2020 року у справі № 826/24208/15, від 13 березня 2020 року у справі № 813/2688/16, від 17 березня 2020 року у справі № 826/510/16.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому до Верховного Суду у травні 2021 року відзиві на касаційну скаргу ДО "Резиденція "Синьогора" просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник відповідача вказує, що у ДО "Резиденція "Синьогора" дійсно мали місце зміни в штатному розписі, позивач належним чином була попереджена про наступне вивільнення і ознайомлена з переліком вакантних посад та відмовилася від переведення на вакантну посаду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
20 квітня 2021 року цивільна справа № 338/258/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 17 січня 2006 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу адміністратором відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу ДО "Резиденція "Синьогора", що підтверджується наказом.
Відповідно до наказу т.в.о генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2 від 30 серпня 2019 року № 85, з метою належного використання державних коштів, покращення фінансового стану організації та результативності функціонування її структурних підрозділів, оптимізації витрат до отримуваних доходів, з метою раціонального використання людських ресурсів внесено зміни до штатного розпису на 2019 рік, згідно з яким у господарсько-виробничому відділі виведено посади маляра та столяра, у відділі забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу посади менеджера у готельному господарстві, адміністратора (чотири штатні одиниці), сестри-господині, оператора пральних машин 2 розряду та прибиральника території, в оздоровчо-лікувальному комплексі посади фельдшера, сестри медичної з фізіотерапії, сестри медичної. Цим же наказом введено у штатний розпис в інженерно-технічній службі резиденції та готельного комплексу дві посади муляра 4 розряду, чотири посади штукатура 4 розряду, три посади маляра 4 розряду, посади покрівельника будівельного 4 розряду та столяра 4 розряду. У відділі забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу введено посади заступника начальника відділу та комірника.
Наказом т.в.о генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2 від 30 серпня 2019 року № 86 "Про ведення в дію штатного розпису Державної організації "Резиденція "Синьогора" на 2019 рік", штатний розпис ДО "Резиденція "Синьогора", затверджений керівником Державного управління справами, уведено в дію з 02 вересня 2019 року.
Наказом т.в.о генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2 від 02 вересня 2019 року № 106 зобов`язано попередити працівників про скорочення посад з 04 листопада 2019 року, зокрема менеджера, адміністратора (чотири одиниці), сестру-господиню у готельному господарстві відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу, фельдшера та сестру медичну оздоровчо-лікувального комплексу; ознайомити працівників, які працюють на цих посадах під підпис; запропонувати всім працівникам, хто підпадає під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади та професії, та у разі відмови від переведення або відсутністю вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
04 вересня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення посади адміністратора відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу про наступне вивільнення, їй було запропоновано всі вакантні на той час посади та у разі згоди на переведення на одну із вакантних посад запропоновано подати відповідну заяву. Також її було попереджено, що у разі відмови від переведення на запропоновані вакантні посади, трудовий договір буде розірвано на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП (а.с.155-159).
З урахуванням того, що ОСОБА_1 відмовилася від одержання попередження про наступне вивільнення цього ж дня представниками відповідача складено акт.
Наказом генерального директора ДО "Резиденція "Синьогора" ОСОБА_2 від 15 жовтня 2019 року № 148 адміністратора відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу ОСОБА_4, яка також була попереджена про наступне вивільнення, переведено на посаду заступника начальника відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу. При цьому адміністрацією враховано переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці (а.с. 216-217).
Після переведення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу, ОСОБА_1 повторно повідомлено про наступне вивільнення та запропоновано всі інші вакантні на той час посади в організації. Разом з тим, ОСОБА_1 не погодилася на переведення на запропоновані вакантні посади в організації, про що письмово зазначила на списку вакантних посад ДО "Резиденція "Синьогора" станом на 15 жовтня 2019 року.
Місцевий суд вказував, що будь-якого письмового доказу про те, що позивач зверталася з заявами до відповідача про призначення її на запропоновані вакантні посади до закінчення строку попередження, останньою суду не подано.
02 грудня 2019 року адміністрація звернулася з поданням до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Листом від 16 грудня 2019 року № 16 профспілковий комітет повідомив, що не надав згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з тим, що у сім`ї немає інших працівників із самостійним заробітком.
Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані вакантні посади, наказом відповідача від 03 лютого 2020 року № 16 її звільнено з посади адміністратора відділу забезпечення діяльності резиденції та готельного комплексу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Місцевий суд вказував, що у судовому засіданні досліджено список вакантних посад ДО "Резиденція "Синьогора" станом на 15 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 запропоновано всі вакантні посади в організації та від переведення на які вона відмовилася. За твердженням представника відповідача інші вакантні посади на день звільнення позивача не з`явилися.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.