Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 234/15370/17
провадження № 61-1770св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління",
третя особа - виконуючий обов`язки директора Комунального підприємства "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" Борох Андрій Степанович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" (далі - КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління") та просила визнати незаконним і скасувати наказ № 65 від 14 вересня 2017 року про припинення з нею трудового договору, поновити її на роботі на посаді майстра трамвайного господарства та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2017 року по день ухвалення рішення.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 05 серпня 1988 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Наказом КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" від 14 вересня 2017 року її звільнено з роботи з посади майстра трамвайного господарства в зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Вважала звільнення незаконним, оскільки скорочення чисельності штату працівників на підприємстві фактично не відбулося, одночасно зі скороченням відповідач незаконно уклав новий договір на автобусне перевезення, а тому не мав підстав для її звільнення.
До того ж зазначала про порушення відповідачем порядку звільнення, а саме трудовий договір розірваний з нею 14 вересня 2017 року, тоді як наказом відповідача від 12 липня 2017 року скорочення її посади було заплановано з 01 жовтня 2017 року. Також відповідач не виконав вимоги частини третьої статті 43 КЗпП України, оскільки розірвав трудовий договір без належним чином отриманої згоди профспілкового органу на її звільнення.
Окрім цього, у порушення частини другої статті 40 КЗпП України, відповідач не запропонував їй усі вакансії, які з`являлися на підприємстві протягом строку вивільнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 65 від 14 вересня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в якості майстра трамвайного господарства КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління".
Стягнуто з КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 072, 20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив порядок звільнення позивача, оскільки звільнив її раніше (14 вересня 2017 року), ніж було передбачено наказом про скорочення штату працівників (01 жовтня 2017 року), що є підставою для скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2019 року скасовано та відмовлено в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки її було завчасно попереджено про наступне вивільнення, запропоновано всі наявні на підприємстві посади та профспілковою організацію на запит суду підтверджено згоду на її звільнення.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що відмінність в датах щодо планового скорочення штату працівників з 01 жовтня 2017 року та фактичного звільнення позивача з 14 вересня 2017 року не призвела до порушення прав позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 рокуй залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2019 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу, третю статті 49-2 КЗпП України, статтю 43 КЗпП України, не врахував, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вона попереджалася про наступне вивільнення з 14 вересня 2017 року та що її посада підлягала скороченню саме з цієї дати, залишив поза увагою докази того, що не всі вакантні посади їй пропонувалися, безпідставно звернувся до профспілкового органу з запитом про надання згоди на її звільнення, внаслідок чого незаконно, без наведення нормативно-правового обґрунтування, з порушенням принципів диспозитивності та змагальності, скасував законне рішення суду першої інстанції про задоволення її позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 березня 2020 року справа № 234/15370/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" та працювала на посаді майстра трамвайного господарства.
12 червня 2017 року КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" прийнято рішення щодо скорочення чисельності і штату працівників, про що видано наказ № 146/1.
Повідомленням виконуючого обов`язки директора КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" від 12 червня 2017 року проінформовано голову профспілкового комітету КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" про скорочення штату та чисельності працівників у термін липень-вересень 2017 року.
Наказом КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" № 174 від 12 липня 2017 року "Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності і штату працівників" наказано внести зміни до штатного розпису підприємства з 01 жовтня 2017 року, скоротивши посади трамвайного господарства, у тому числі посаду майстра, яку обіймала позивач.
14 липня 2017 року відповідач ознайомив ОСОБА_1 з попередженням від 13 липня 2017 року про скорочення її посади відповідно до вищевказаного наказу № 174 від 12 липня 2017 року й одночасно запропонував їй наявні на підприємстві вакантні посади, на одну з яких (електромонтера т/п) позивач погодилась.
Водночас установлено й не спростовано ОСОБА_1, що за своєю освітою та кваліфікацією вона не відповідала вимогам до посади електромонтера т/п, а від інших вакантних посад вона відмовилася.
Попередженням від 14 вересня 2017 року позивачу були запропоновані наявні на підприємстві посади (кондуктор тролейбуса, водій тролейбуса, слюсар-електрик тролейбусного депо та слюсар з ремонту автомобілів), від яких вона також відмовилась.
Наказом КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" № 64 від14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади майстра трамвайного господарства у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
На виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року первинна профспілкова організація КП "Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" на засіданні від 05 грудня 2019 року надала згоду на звільнення ОСОБА_1, майстра трамвайного господарства, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.