ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/428/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 (колегія суддів: Олексюк Г. Є. - головуючий, Петухов М. Г., Гудак А. А.) у справі
за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1) ОСОБА_1, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк"
про витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ у Хмельницькій області) до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (далі - ТОВ "Зарус-Інвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (далі - ТОВ "Агро-Еко-Граунд"), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив витребувати у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0049, загальною площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - спірна земельна ділянка), в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20703-СГ.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.05.2019 визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20703-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. При цьому прокурор зазначав, що 24.10.2017 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ТОВ "Форк", яке в свою чергу відчужило її ТОВ "Зарус-Інвест", а ТОВ "Зарус-Інвест" передало земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд".
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2020 у справі № 924/428/20 (суддя Музика М. В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ у Хмельницькій області до ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Агро-Еко-Граунд".
2.2. Судове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано відсутністю витребовуваної спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та накладенням арешту ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18 на земельні ділянки, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест" з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 площею 71 га та 6822455800:03:003:0170 площею 2,6956 га. Тому суд дійшов висновку, що станом на цей час відсутні підстави для витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0049, загальною площею 2 га.
2.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 зупинено розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2020 у справі № 924/428/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
2.4. Зупиняючи розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2020 у справі № 924/428/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19, апеляційний господарський суд виходив із того, що справа № 910/18647/19 була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що існує невизначеність законодавчого регулювання порядку прийняття судами рішення про витребування нерухомого майна - земельної ділянки, якщо на момент звернення до суду із позовом, на земельну ділянку, щодо якої заявлено вимогу про витребування, накладено арешт у кримінальному провадженні, яке на момент звернення із позовом в суд не є завершеним, а арешт є чинним. Вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної з тлумаченням норм Кримінально процесуального кодексу України та закону щодо правових підстав для передачі майна (земельної ділянки), на яку накладено арешт у кримінальному провадженні, необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, оскільки на земельну ділянку, стосовно витребування якої вирішується спір у цій справі, накладено арешт у кримінальному провадженні, і такий арешт є чинним на час пред`явлення позову в цій справі, враховуючи те, що судом першої інстанції досліджувались вказані обставини, що стало, в тому числі, і підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з метою дотримання принципу правової певності та унеможливлення неоднакового застосування норм чинного законодавства у подібних правовідносинах необхідно зупинити провадження у справі № 924/428/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 924/428/20, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Рівненської обласної прокуратури із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу № 922/4293/19 передати для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор зазначає, що апеляційний господарський суд, зупиняючи апеляційне провадження у справі № 924/428/20 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19, належним чином не обґрунтував підстави такого зупинення, не проаналізував предмет та підстави позовів у цих справах, не навів обставин на підтвердження висновку про те, що наявність спору у справі про відчуження Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) майна, на яке накладено арешт в межах кримінального провадження, виключає можливість на підставі наявних доказів розглянути справу № 924/428/20.
При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19 щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та неможливості розгляду справи за наявними доказами. З посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, прокурор також вказує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду та перебування у стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області просить касаційну скаргу прокурора задовольнити, оскільки вважає, що правовідносини у цій справі та справі № 910/18647/19 не є подібними, а виключна правова проблема, яка має бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду, пов`язана з реалізацією Національним агентством повноважень щодо реалізації майна (активів) під час чинного арешту у кримінальному провадженні.
4. Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.3. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.5. Підставою для звернення із касаційною скаргою стала незгода скаржника із зупиненням апеляційного провадження у цій справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
4.6. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
4.6. Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
4.7. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
4.9. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
4.10. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.11. Разом з тим для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17 та від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17, від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17.
4.12. Предметом спору у справі № 924/428/20 є витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельних ділянок.
4.13. Звертаючись до господарського суду із позовом, заступник прокурора Хмельницької області позовні вимоги обґрунтовував тим, рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22.05.2019 визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20703-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. При цьому прокурор зазначав, що 24.10.2017 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ТОВ "Форк", яке в свою чергу її відчужило ТОВ "Зарус-Інвест", а ТОВ "Зарус-Інвест" передало земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд". На думку прокурора земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства.
4.14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд констатував відсутність витребовуваної спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Тому суд дійшов висновку про те, що станом на цей час відсутні підстави для витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0049, загальною площею 2 га. Крім того, суд першої інстанції установив, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі № 686/4632/18, відповідно до положень статей 170-173 Кримінального процесуального кодексу України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідової інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Китайгородської (Колодіївської) сільської ради (територіальної громади) і Староушицької селищної ради (територіальної громади), які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест" з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 площею 71 га та 6822455800:03:003:0170 площею 2, 6956 га.
Суд зазначив, що арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України. Суд констатував, що із Витягів з Державного реєстру речових прав та ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018 вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 площею 71 га та з 6822455800:03:003:0170 2,6956 га перебувають під арештом в межах кримінального провадження № 42017240000000195 як речові докази. З огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які, за твердженням прокурора, входить спірне у цій справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.
4.15. Водночас не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Мотивуючи вимоги скарги, скаржник доводив, окрім іншого, що додатковою підставою для відмови в задоволенні даного позову стало посилання суду, без відповідного нормативного обґрунтування, на те, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018 р. у справі № 686/4632/18 було накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170, до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0049, стосовно передачі якої вирішується спір у даній справі.
4.16. При цьому до апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі, зокрема до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
4.17. Задовольняючи клопотання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та зупиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа № 910/18647/19 була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вважала, що існує невизначеність законодавчого регулювання порядку прийняття судами рішення про витребування нерухомого майна - земельної ділянки, якщо на момент звернення до суду із позовом, на земельну ділянку, щодо якої заявлено вимогу про витребування накладено арешт у кримінальному провадженні, яке на момент звернення із позовом в суд не є завершеним, а арешт є чинним. Вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної з тлумаченням норм Кримінально процесуального кодексу України та закону щодо правових підстав для передачі майна (земельної ділянки), на яку накладено арешт у кримінальному провадженні, необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Отже, оскільки на земельну ділянку, стосовно витребування якої вирішується спір у цій справі накладено арешт у кримінальному провадженні, і такий арешт є чинним на час пред`явлення позову в цій справі, враховуючи те, що судом першої інстанції досліджувались вказані обставини, що стало, в тому числі, і підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з метою дотримання принципу правової певності та унеможливлення неоднакового застосування норм чинного законодавства у подібних правовідносинах необхідно зупинити провадження у справі № 924/428/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
4.18. Суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками з огляду на таке.
4.19. Апеляційний господарський суд не врахував, що предметом спору у справі № 910/18647/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." (далі - ТОВ "С.П.Т.") до Національного агентства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (далі - ТОВ "Пелучо"), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") є визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки. Водночас позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю відчуження Національним агентством переданої в управління земельної ділянки, порушенням вимог статей 203, 215, 657 Цивільного кодексу України при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, порушенням правил (процедури) проведення електронних торгів.
4.20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд у справі № 910/18647/19 дійшов висновку про відсутність порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів та укладенні договору купівлі-продажу від 19.07.2019 № 23, а відтак - про відсутність підстав для визнання електронних торгів та вказаного договору купівлі-продажу недійсними. Також суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути захищені із зазначених ним підстав та у визначений ним спосіб.
4.21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 910/18647/19 та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що арешт на спірну земельну ділянку було накладено у зв`язку з тим, що вона є предметом кримінального правопорушення, та з метою забезпечення збереження речових доказів.
4.22. Установивши, що Національне агентство не могло здійснювати реалізацію активів, оскільки має лише повноваження здійснювати заходи з управління активами, визначені частинами 2, 3 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", апеляційний господарський суд дійшов висновку про незаконність рішення зазначеного агентства про передачу спірної земельної ділянки для її реалізації на електронних торгах.
4.23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація активів, які не були конфісковані, без згоди власника та без рішення суду є прямим порушенням статті 41 Конституції України, Першого протоколу до Конвенції, положень частини 6 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, частини 5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
4.24. Апеляційний господарський суд визнав недійсними результати торгів, оскільки установив, що під час проведення торгів було порушено вимоги Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 719, що призвело до порушення прав ТОВ "С.П.Т." як власника майна.
4.25. Зазначивши, що договір купівлі-продажу від 19.07.2019 № 23 земельної ділянки укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та статтю 657 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про недотримання сторонами вимог щодо форми договору та наявність підстав для визнання договору недійсним.
4.26. Оскільки TOB "С.П.Т." не є стороною укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а майно вибуло з володіння позивача не з його волі, апеляційний господарський суд зазначив, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину та є ефективним способом захисту права власника за вказаних обставин, тому підлягає задоволенню.
4.27. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 прийнято до розгляду справу № 910/18647/19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ця справа містить виключну правову проблему, пов`язану з порядком реалізації без згоди власника майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.28. Справа № 910/18647/19 містить правову проблему, пов`язану з тлумаченням норм статті 100 Кримінального процесуального кодексу України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" щодо правових підстав для реалізації майна (активів), на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
4.29. Разом з тим. предметом спору у справі № 924/428/20 є витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельних ділянок з підстав вибуття їх з державної власності на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнаних недійсними у судовому порядку через їх незаконність.
4.30. Водночас у справі № 924/428/20 судами попередніх інстанцій не вирішувалося питання щодо наявності повноважень у Національного агентства, зокрема, відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", самостійно визначати спосіб управління майном (активами), на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та приймати рішення про реалізацію такого майна (активів) на підставі ухвали слідчого судді про передачу майна (активів) в управління з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
4.31. Тому правовідносини у справі № 924/428/20 та у справі № 910/18647/19 не є подібними, оскільки мають різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та їх правове регулювання.
4.32. Крім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме обставини апеляційний суд не може встановити самостійно при розгляді справи № 924/428/20, а також не зазначено, яким чином розгляд іншої справи - № 910/18647/19 впливає чи може вплинути на подання й оцінку доказів у справі, провадження в якій зупинено; також не встановлено наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
4.33. Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки у цій справі апеляційне провадження було зупинено на підставі пункту 5 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 758/14876/19, зважаючи на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи), а у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19).
4.34. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник з посиланням на частину 1 статті 6 Конвенції зазначив про порушення принципу розумності строків розгляду справи судом. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинно оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", № 30210/96, § 124).
4.35. За змістом пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку. Отже, зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
4.36. Проте оскільки апеляційний суд відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі, то зупинення провадження у цій справі є помилковим, а звідси й не означає дотримання судом критерію "розумності" строків відповідно до статті 6 Конвенції, що також є обов`язком суду згідно із статтею 114 Господарського процесуального кодексу України.
4.37. Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
4.38. Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989, § 35,) "Смірнова проти України" (від 08.11.2005, § 66, § 69).
4.39. Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано зупинив апеляційний розгляд за наявності власних повноважень щодо оцінки доказів та обставин справи, що мало наслідком порушення принципів змагальності, диспозитивності судового процесу та розумності строків розгляду справи в апеляційному суді. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17.
4.40. Крім того, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зазначив, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
4.41. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
4.42. За таких обставин касаційна скарга прокурора є обґрунтованою, а ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 такою, що постановлена з порушенням наведених норм процесуального права.
4.43. При цьому колегія суддів Верховного Суду при розгляді касаційної скарги прокурора враховує правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 924/336/20, від 20.05.2021 у справі № 924/127/20, ухвалені за наслідками розгляду касаційних скарг заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі та зупинення розгляду апеляційної скарги до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19. У зазначених постановах, Верховний Суд визнав необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справах на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.