ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа №522/17386/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (судді - Стас Л.В., Турецька І.О., Крусян А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-скасувати рішення Одеської міської ради №615-VII від 27.04.2016 "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", в частині відмови йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
-зобов`язати Одеську міську раду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, згідно посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 22.05.2015 Командуванням Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, є учасником бойових дій, брав участь у АТО у період з 2014-2015 р.р. та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
16.11.2015 позивач звернувся до Одеського міського голови із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до статей 118, 121 Земельного Кодексу України.
Рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 №615-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, з посиланням на ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова відповідача у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В свою чергу відсутність плану зонування та детального плану території не може бути підставою для такої відмови.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2017 скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено.
Скасовано рішення Одеської міської ради №615-VII від 27.04.2016 "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Одеську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення міської ради відповідає положенням законодавства.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ч. 7 ст. 118 ЗК України регламентовано виключний перелік правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Разом з тим, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення зазначено відсутність зонування території або детального плану розробки території, що не входить до переліку підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Крім того, апеляційним судом в ході розгляду справи встановлено, що рішенням міської ради №1316 від 19.10.2016 затверджено План зонування території міста Одеси.
Згідно Генерального плану м. Одеси спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розташована в зоні озеленених територій загального користування.
Водночас, згідно наявного в матеріалах справи листа Управління архітектури та міст обування Одеської міської ради №01-11/377 від 27.01.2017, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 розташована в межах комунально-складської зони розміщення та призначена для розташування складських приміщень.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не визначився відповідно до якого саме об`єкту (земельної ділянки) була надана відмова позивачу в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з посиланням на відсутність плану зонування або детального плану розробки території. Крім того, доказів відсутності детального плану розробки території щодо спірної земельної ділянки на момент звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до відповідача останнім не надано.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційним судом неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Зокрема, посилався на те, що апеляційним судом безпідставно проігноровано положення ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлена пряма заборона відведення земельних ділянок для містобудівних потреб за умови відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території. В свою чергу, клопотання про відведення земельної ділянки подано позивачем саме щодо земельної ділянки, цільове призначення якої передбачає її забудову.
Також посилався на те, що зобов`язавши міську раду прийняти на сесії рішення про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою, апеляційний суд перебрав на себе дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Відповідно до частин першої-третьої ст.116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) частина третя статт