ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 204/6698/16-а
адміністративне провадження № К/9901/44223/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 (суддя - Дубіжанська Т.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді - Коршун А.О., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі призначити їй пенсію за віком з 12.03.2016 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, має ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешкала за адресою: АДРЕСА_1 та працювала на території України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та довідками про заробітну плату.
Згідно трудової книжки трудовий стаж ОСОБА_1 починається з 06.08.1979 по 05.02.2003.
У 2005 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.
12.03.2016 позивач, через свого представника по нотаріальній довіреності, звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, яке реорганізовано в Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі з особистою апостильованою заявою про призначення пенсії за віком, підпис позивача посвідчений нотаріально, а також з необхідним пакетом документів для такого призначення.
Листом від 21.03.2016 № Б-29/01/09 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії посилаючись на те, що відповідно до п. 2.9. Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особа, яка звертається за пенсією повинна пред`явити паспорт та на п. 2.23. Порядку, відповідно до якого документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Не погоджуючись з зазначеною відмовою відповідача у призначені пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, зокрема право на призначення пенсії за віком, водночас відповідачем у такому призначенні протиправно відмовлено.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позов задоволено частково.
Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 12.03.2016 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2016 про призначення пенсії, діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, та прийняв безпідставне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, чим порушив її права та охоронювані законом інтереси.
При цьому суди виходили з того, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що представником позивача в порушення п. 2.9. Порядку №22-1 не було пред`явлено паспорту позивача та були надані лише копії документів для призначенні пенсії за віком, оскільки, як вбачається з супровідного листа до заяви представником позивача були надані відповідачу оригінали документів, що надаються для огляду та засвідчення копій, надано оригінал апостильованої заяви, що підписана особисто ОСОБА_1, підпис якої завірений нотаріально, надані копії паспорту громадянина України, а також закордонного паспорту, проте у додатках до супровідного листа було зазначено копії відповідних документів, які були спочатку викреслені з підстав того, що відповідач їх не приймав, а потім дані документи були прийняті.
Крім того суди виходили з того, що у разі виявлення під час перевірки поданих представником позивача документів для призначення пенсії недоліків, відповідач, за правилами п. 4.2. Порядку №22-1 повинен був надати позивачу строк для дооформлення даного пакету документів та надати пам`ятку пенсіонеру, чого зроблено не було.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що надані представником позивача документи для призначення пенсії не відповідали вимогам Порядку №22-1, зокрема в оригінали була подана лише заява про призначення пенсії, всі інші документи, зокрема довідки про заробітну плату позивача, були подані в копіях.
Крім того посилався на те, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на підставі договорів (угод) з іншими державами. Враховуючи. що міждержавного договору щодо пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не прийнято, а тому відсутні законні підстави для призначення пенсії позивачу.
Також посилався на те, що на сьогодні на законодавчому рівні не визначено особливості виплати пенсії громадянам, що постійно проживають за межами України.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання названих норм Закону №1058-IV Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1 в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)
Пунктом 2.1. Порядку №22-1 визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно з пунктом 2.23. Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. (пункт 4.2. Порядку №22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (пункт 4.7. Порядку №22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії, представником позивача було подано повний пакет документів, який в свою чергу прийнято відповідачем, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо безпідставності рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії позивачу та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на відсутність договору щодо пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем, а також не визначення на законодавчому рівні особливостей виплати пенсії громадянам, що постійно проживають за межами України, є безпідставними, оскільки за приписами положень ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі 804/3217/18, від 24.09.2020 у справі №361/1348/17, від 20.04.2021 у справі №489/9660/14-а
Крім того, у цій справі суди не вирішували питання наявності чи відсутності у позивача права на пенсію, а лише вирішували питання законності відмови відповідача у розгляді поданих документів та чи було надано необхідний пакет документів.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до переоцінки доказів, що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -