ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 520/10116/2020
адміністративне провадження № К/9901/3146/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (суддя Тітов О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.) у справі № 520/10116/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач), у якому просив:
- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25 жовтня по 01 листопада 2016 року в розмірі 1 521,59 грн;
- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07 травня по 25 червня 2020 року в розмірі 21 278,25 грн;
- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на його користь грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25 жовтня по 01 листопада 2016 року в розмірі 1 521,59 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, адміністративний позов в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 820/3346/106 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, предмет спору в якій повністю охоплюється предметом спору у даній справі. Тобто, в провадженні іншого суду перебуває справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУНП в Харківській області грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07 травня по 25 червня 2020 року в розмірі 21 278,25 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн надійшла касаційна скарга позивача, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи скаржника полягають у тому, що підстави та предмет позову у справі № 820/3346/16 відмінні від підстав і предмету заявленого у даній справі позову, а отже - це інший позов, право на звернення до суду з яким гарантоване 55 Конституції України та передбачене чинним адміністративним процесуальним законодавством. Зокрема, підставами звернення позивача до суду з даним позовом є інші рішення відповідача, аніж у справі № 820/3346/16. Крім того, у даній справі позивачем зазначається зовсім інший період вимушеного прогулу.
Також скаржник зазначив, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково зіслався на апеляційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 820/3346/16, оскільки на дату винесення оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, апеляційне провадження у справі № 820/3346/16 не було відкрито.
За таких обставин, скаржник уважає, що у суду були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.
Ухвалою від 08 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу представник ГУНП в Харківській області просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Зазначає, що враховуючи розгляд Харківським окружним адміністративним судом заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 820/3346/16 щодо стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн, відповідач переконаний, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Ухвалою від 28 травня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Нормативне регулювання, оцінка висновків судів та позиція за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
Пунктом 3 частини першої статті 240 КАС передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. При цьому, суд зобов`язаний співставити й порівняти три наведені вище елементи (сторони справи, предмет спору та його підстави) перед прийняттям такого процесуального рішення.
Водночас з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 240 КАС з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 800/411/17.
Судами попередніх інстанцій установлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУНП в Харківській області, Атестаційної комісії № 1 ГУНП в Харківській області, в якому просив суд:
- скасувати рішення Атестаційної комісії від 01 червня 2016 року щодо невідповідності позивача займаній посаді та доцільність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність;
- скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 14 червня 2016 року №189 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити позивача на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 14 червня 2016 року;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на його позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі порушили порядок проведення його атестування й звільнення, визначений Законом України "Про Національну поліцію" та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465. Вказував на те, що підстав для направлення його на атестацію не було, а сама атестація проведена необ`єктивно, у зв`язку з чим його звільнення зі служби в поліції є протиправним.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 820/3346/16 позов задоволено. Скасовано рішення Атестаційної комісії №1 ГУНП в Харківській області від 01 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 стосовно визнання його таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Скасовано наказ ГУНП в Харківській області від 14 червня 2016 № 189 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено майора поліції ОСОБА_1 з 14 червня 2016 року на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення з грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 820/3346/16 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 820/3346/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року повністю і ухвалено нову постанову. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року змінено шляхом зазначення в її резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області - з 15 червня 2016 року. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в означеній частині Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин і не дослідили відповідних доказів щодо стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 конкретного розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, який має обчислюватися згідно положень Порядку № 260 як спеціального нормативно-правового акта, що регулює умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції.
За результатами нового розгляду справи № 820/3346/16, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 764,03 грн, із відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
У вказаному рішенні суд першої інстанції зазначив, що враховуючи постанову Верховного Суду від 07 травня 2020 року, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 слід рахувати з 15 червня по 25 жовтня 2016 року, що складає 103 календарні дні (червень 2016 - 16 днів, липень 2016 - 31 день, серпень 2016 - 31 день, жовтень 2016 - 25 днів). Отже, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за вказаний час становить 22 764,03 грн.
На час прийняття судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень у справі № 520/10116/2020, апеляційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 820/3346/16 ще не відбувся.
Підсумовуючи викладене можна резюмувати, що підставами звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у червні 2016 року стали:
- рішення Атестаційної комісії від 01 червня 2016 року щодо невідповідності позивача займаній посаді та доцільність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність;
- наказ ГУНП в Харківській області від 14 червня 2016 року №189 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
При цьому, як свідчить зміст прийнятих судами у справі № 826/3346/16 судових рішень, вимушений прогул позивача охоплювався періодом з 15 червня (наступний день після звільнення) по 25 жовтня 2016 року (день ухвалення судового рішення про поновлення на посаді).
Понад те, в липні 2020 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач несвоєчасно виконав постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 820/3346/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а саме відповідний наказ було видано лише 01 листопада 2016 року. Відтак, у період з 25 жовтня по 01 листопада 2016 року мала місце затримка виконання судового рішення. У подальшому, відповідачем було прийнято наказ від 27 грудня 2016 року № 590 о/с про звільнення ОСОБА_1 на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 820/3346/16. Однак, постановою Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 820/3346/16 рішення апеляційного суду скасовано, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді залишено без змін із зміною дати поновлення на посаді - з 15 червня 2016 року. Вказана постанова Верховного Суду виконана відповідачем лише 25 червня 2020 року із виданням відповідного наказу № 172 о/с про поновлення позивача на посаді, а тому в період з 07 травня по 25 червня 2020 року мала місце затримка виконання судового рішення. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, який обраховує з часу видання наказу ГУНП в Харківській області про його звільнення (27 грудня 2016 року) по день видання наказу про поновлення на посаді (25 червня 2020 року).
Відтак, підставами звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стали:
- наказ ГУНП в Харківській області від 27 грудня 2016 року № 590 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- наказ ГУНП в Харківській області від 25 червня 2020 року № 172 о/с "По особовому складу" про поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі постанови Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 820/3346/16.
При цьому, в даному позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, який обраховує з часу видання наказу ГУНП в Харківській області про звільнення (27 грудня 2016 року) по день видання наказу про поновлення на посаді (25 червня 2020 року).
За результатами співставлення та порівняння підстав звернення позивача з позовами у справах № 820/3346/16 та № 520/10116/2020, обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а також предмети (заявлені позовні вимоги) у цих справах, є очевидним те, що ці позови не є тотожними.
Тобто, заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги відрізняються за двома чинниками, а саме предметом та підставами, від позовних вимог, заявлених ним у справі № 820/3346/16.
Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини в адміністративних справах № 820/3346/16 та № 520/10116/2020 виникли про той самий предмет і з тих самих підстав, а відтак про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України є помилковими.
Також колегія суддів уважає обґрунтованими доводи скаржника про помилковість посилань в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції на апеляційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 820/3346/16, адже на дату постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в цій справі - 05 жовтня 2020 року жодної процесуальної ухвали Другий апеляційний адміністративний суд не приймав і лише ухвалою від 15 жовтня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ГУНП в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №820/3346/16. Між тим, на час постановлення оскаржуваної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції - 22 грудня 2020 року провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 820/3346/16 було відкрито ухвалою від 09 листопада 2020 року.
Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги твердження представника відповідача у відзиві на касаційну скаргу стосовно розгляду Харківським окружним адміністративним судом заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 820/3346/16, оскільки, як зазначає сам представник відповідача, з названою заявою позивач звернувся до суду у січні 2021 року, тобто після прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі.
На підставі викладеного Суд констатує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням процесуального закону, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
В силу частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, то колегія суддів вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн.