ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 240/403/20
адміністративне провадження № К/9901/30421/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (судді: Граб Л.С., Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії про визнати протиправною бездіяльність, стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач, УМВС України в Житомирській області) в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Житомирській області, в особі ліквідаційної комісії щодо не проведення 11 грудня 2019 року повного розрахунку при звільненні відповідно до вимог чинного законодавства, невиплати грошового забезпечення, компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки;
- стягнути з УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії на його користь грошове забезпечення у сумі 55 600, 32 гривень відповідно до вимог чинного законодавства, за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, з 23 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 04 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 10 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року;
-стягнути з відповідача в особі ліквідаційної комісії 57 717,8 гривень компенсації за ненадання щорічних оплачуваних відпусток за період з 2014 року по 2019 рік;
-стягнути з відповідача в особі ліквідаційної комісії 21 321,86 гривень компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області №14 о/с від 10 грудня 2019 ОСОБА_1 звільнено з 11 грудня 2019 року у запас Збройних Сил у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
Позивач вказує, що в порушення вимог статей 47 та 116 КЗпП України з ним не проведено повного розрахунку за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, з 23 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 04 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 10 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року. Також зазначає, що не виплачена компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки за період часу з 2014 року по 2019 рік.
Позивач в позові наполягає на тому, що розмір його грошового забезпечення повинен був визначений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про оплату праці" та Законів України про Державний бюджет України на 2017, 2018, 2019 роки, а не посиланням на наказ МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, який наказом МВС України від 31 жовтня 2016 року № 1131 визнано таким, що втратив чинність. Також на переконання позивача усі виплати повинні бути проведенні відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, виходячи з грошового забезпечення, визначеного постановою КМУ № 988 від 11 листопада 2015 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано противоправною бездіяльність відповідача в особі ліквідаційної комісії щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні відповідно до вимог чинного законодавства. Стягнуто з відповідача в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, з 23 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 04 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 10 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, з 23 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 04 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 10 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року в загальній сумі 13 507 грн. із відрахуванням обов`язкових податків і зборів. Зобов`язано відповідача в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з 11 грудня 2019 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи вимоги в частині стягнення грошового забезпечення у період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, з 23 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року, з 04 травня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 10 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням нарахованих та виплачених позивачу сум стягненню на його користь підлягає 13 507грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації за ненадання щорічних оплачуваних відпусток за період з 2014 року по 2019 рік, то судом вказано про те, що ці вимоги вже були предметом розгляду у справах № 806/2073/15, № 806/1914/17, № 0640/4568/18, № 240/8048/19 і на виконання вказаних рішень позивачу були надані щорічні оплачувані відпустки за період з 2014 по 2019 роки. Стосовно вимоги про стягнення за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, суд першої інстанції зазначив, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 806/1093/17, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні додаткової відпустки як учаснику АТО за 2015 та 2016 роки. Позовна вимога про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій щорічні (додаткові) відпустки зі збереженням заробітної плати за 2018 та 2019 роки розглядалась судом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі № 240/8048/19 позов задоволено. Тобто, судом першої інстанції встановлено, що судами переглядались питання надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 у період 2015, 2016, 2018, 2019 роки. З них задоволено вимоги позивача та в подальшому надано такі відпустки за період 2015, 2016, 2019 роки, а тому позовні вимоги про стягнення компенсації за ці періоди не підлягають задоволенню. Щодо надання компенсації за невикористану відпустку як учасника АТО за 2017 рік то судом зазначено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку у 2017 році, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку із звільненням зі служби.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача в особі ліквідаційної комісії щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за періоди з 24 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року, з 05 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року з розміру грошового забезпечення з врахуванням всіх складових, які станом на дату кожного поновлення на посаді за рішеннями суду, виплачувались, чи мали б йому виплачуватись. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2017 рік. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за періоди з 24 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року, з 05 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з врахуванням всіх складових, які станом на дату кожного поновлення на посаді за рішеннями суду виплачувались, чи мали б йому виплачуватись, а також компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік. У задоволенні позовних вимог про виплату компенсації за додаткову відпуску як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2016 та 2018 рік відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення коштів за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, за 23 серпня 2018 року, 13 вересня 2018 року, 04 березня 2019 року та 10 вересня 2019 року, а також щодо стягнення компенсації за ненадання основної відпустки за 2014-2019 роки та додаткової відпустки за 2019 рік, закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягнення коштів за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року було предметом спору у справі № 806/2073/15, за 23 серпня 2018 року предметом розгляду у справі № 806/1914/17, 13 вересня 2018 року та 04 березня 2019 року предметом спору у справі № 0640/4568/18, а 10 вересня 2019 року предметом розгляду у справі № 240/8048/19 і спірні правовідносини між сторонами в цій частині вирішені судом та перейшли до стадії виконання судових рішень.
Стосовно стягнення коштів за періоди з 24 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року, з 05 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, колегія суддів зазначила, що відповідачем частково виплачено суми, що належали позивачу при звільненні. Суд вказав, що за нормами постанови КМУ "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07 листопада 2007 року посадовий оклад позивача станом на 22 червня 2017 року складав 850,00 грн., оклад за спеціальним званням 120,00 грн., а надбавка за вислугу років 25 %. З такого розміру грошового забезпечення і було здійснено розрахунок середньоденного заробітку ОСОБА_1 при виплаті коштів за спірні періоди. Проте, відповідачем при здійсненні розрахунку залишено поза увагою, що з урахуванням судових рішень у справах про поновлення ОСОБА_1 змінилася кількість років служби в ОВС, а відтак і надбавка за вислугу років. Зважаючи на те, що у суду відсутні відомості про розмір грошового забезпечення позивача станом на дату кожного поновлення на посаді останнього за рішеннями суду, тобто відсутня можливість здійснити самостійно обрахунок коштів, що підлягають стягненню, належним способом захисту прав ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції обрано спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу кошти за періоди з 24 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року, з 05 березня 2019 року по 11 травня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року з розміру грошового забезпечення з врахуванням всіх складових, які станом на дату кожного поновлення на посаді, виплачувались, чи мали б йому виплачуватись.
Визначаючись щодо позовних вимог про стягнення з УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії компенсації за ненадання щорічних оплачуваних відпусток за період з 2014 року по 2019 рік та додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, колегія суддів вказала, що станом на час розгляду даної справи існують судові рішення які набрали законної сили про зобов`язання надати позивачу щорічні оплачувані відпустки за період з 2014 по 2019 роки та щорічну (додаткову) відпустку за 2019 рік як учаснику бойових дій. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення судів стосовно цих позовних вимог відповідачем не виконані, однак, зважаючи на те, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження стосовно цієї частини позовних вимог.
Відносно позовних вимог про стягнення компенсації за додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди з 2015 року по 2018 рік, колегія суддів вказала, що зважаючи на те, що Верховний Суд у справі № 806/1093/17 дійшов висновку, що додаткова відпустка позивачу, як учаснику бойових дій має виплачуватись ліквідаційною комісією Житомирського МВ УМВС в Житомирській області і судове рішення у даній справі набуло чинності 09 липня 2020 року, то підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення додаткової відпустки як учаснику бойових дій з відповідача в особі ліквідаційної комісії за період з 2014 по 2016 роки відсутні.
Стосовно додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, суд апеляційної інстанції зазначив, що остання була предметом спору у справі № 240/8048/19 і за результатами розгляду якої Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 10 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 17 грудня 2019 року про відмову у задоволенні позову.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 її не було використано.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в частині та ухвалити в частині позовних вимог нове рішення про стягнення з відповідача 53 931,36 грн. грошового забезпечення, 57717,8 грн. компенсації за ненадання щорічних оплачуваних відпусток за період з 2014 року по 2019 рік та 21 321,86 грн. компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.
Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови не враховано висновки Верховного Суду у справах № 806/1914/17, № 0640/4568/18, № 620/4218/18, № 816/2250/15, № 825/100/15 та Верховного суду України у справі 21-1465а15 щодо ефективності способу відновлення порушених прав позивача. Посилається на безпідставне закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі в частині позовних вимог.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01грудня 2020 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 із 01 вересня 2003 року по квітень 2015 року перебував на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області.
Наказом УМВС України в Житомирській області № 542 о/с від 17 червня 2014 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року № 96 о/с ОСОБА_1 переведено на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського PB УМВС України в Житомирській області.
В подальшому, вищезазначені накази оскаржено позивачем в судовому порядку.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі № 806/2073/15 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного від 07 березня 2017 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано накази УМВС України в Житомирській області №542 о\с від 17 червня 2014 року та №815 о\с від 22 червня 2015 року; поновлено позивача на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області; зобов`язано УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік; стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року у сумі 58 170 грн.
На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року № 806/2073/15 головою ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області винесено наказ № 5 о/с від 21 березня 2017 року, яким поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу з 10 квітня 2015 року.
В подальшому, наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області №13 о/с від 22 червня 2017 року № 13 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, який оскаржений останнім до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 806/1914/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року визнано протиправним та скасовано наказ № 13о/с від 22 червня 2017 року, а також стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року по 23 серпня 2018 року у розмірі 25 026,80 грн.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
На час розгляду цієї справи, справа № 806/1914/17 перебувала на апеляційному перегляді в Сьомому апеляційному адміністративному суді.
На виконання рішення у справі № 806/1914/17 головою Ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області винесено наказ № 14 о/с від 11 вересня 2018 року про поновлення капітана міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області з 22 червня 2017 року.
Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області №15 о/с від 13 вересня 2018 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил із постановленням на військовий облік, у зв`язку зі скороченням штатів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 0640/4568/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області № 15о/с від 13 вересня 2018 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновлено останнього на попередню посаду старшого слідчою відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області; стягнуто з УМВС України в Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2018 по день ухвалення судового рішення в сумі 14542 грн. 60 коп.; зобов`язано УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_2 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 0640/4568/18 у частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 0640/4568/18, наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області "По особовому складу" від 27 березня 2019 року №4 о/с скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 13 вересня 2018 року №15 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновлено позивача в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області з 13 вересня 2018 року; надано чергову відпустку за 2018 рік капітану на 42 доби з 28 березня по 08 травня 2019 року.
02 травня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Житомирській області із заявою щодо прийняття його на службу до поліції за аналогічною посадою, що заміщується відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
ОСОБА_1 подав на ім`я голови голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області заяву, у якій просив надати щорічну оплачувану відпустку за 2017, 2018, 2019 роки із виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, присвоєння чергового спеціального звання "майор міліції".
Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області "По особовому складу" від 11 травня 2019 року №7 о/с відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та згідно з пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил через скорочення штатів.
Вказане слугувало підставою для звернення позивачем до суду з черговим позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №7 о/с від 11 травня 2019 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на попередній посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області; стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 5 036,16 грн.; зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії надати ОСОБА_1 щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік; зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії, надати ОСОБА_1, як учаснику бойових дій щорічну (додаткову) відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2019 рік.
11 грудня 2019 року головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).