ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/22392/19
адміністративне провадження № К/9901/9641/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Ганечко О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ДВС) з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2019 року ВП № 34317822, про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822, про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП № 60444026.
Вказує, що виконавчий збір стягується виключно за умови здійснення заходів примусового стягнення, що призвели до фактичного стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості згідно виконавчого документа, а розмір виконавчого збору розраховується від фактично стягнутої суми, а не з розміру, що підлягав примусовому виконанню за виконавчим документом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року адміністративний позов задавлено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовані постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2019 року ВП № 34317822, про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822, про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП № 60444026.
Суд першої інстанції зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №К/9901/29458/18, відповідно до якої виконавець не позбавлений права стягувати виконавчий збір, але таке рішення потрібно ухвалювати з урахуванням всіх істотних обставин, які мають значення, зокрема зважити на те, чи існує у боржника заборгованість, строк сплати якої настав, чи є підстави для вжиття заходів примусового характеру для того, щоб виконати рішення суду або чи є підстави для завершення виконавчого провадження.
Як встановив суд першої інстанції, доказів вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення з ПАТ "Центренерго" коштів, а також вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання виконавчого документа матеріали справи не містять.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували підстави поновлення виконавчого провадження щодо боржника, включеного до переліку об`єктів великої приватизації державної власності відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" від 16 січня 2019 року № 36-р.
З огляду на те, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 підлягає скасуванню, а виконавчі дії держаним виконавцем по фактичному стягненню із ПАТ "Центренерго" коштів не здійснювались, суд першої інстанції дійшов до висновку, що постанова державного виконавця від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 про стягнення виконавчого збору та постанова державного виконавця від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 щодо стягнення з ПАТ "Центренерго" виконавчого збору прийняті з порушенням норм законодавства, тому, за висновками суду першої інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню, а вказані постанови скасуванню.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанов відповідача про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП № 34317822 та про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026. У цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови відповідача про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2019 року ВП № 34317822 провадження закрито.
Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість стягнення виконавчого збору виключно у разі здійснення виконавчих дій по фактичному стягненню із ПАТ "Центренерго", оскільки виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач та зазначено у рішенні суду 1 інстанції.
Також зазначив, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є закінчення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови.
Закриваючи провадження в частині оскарження рішення відповідача про поновлення вчинення виконавчих дій суд першої інстанції вказував на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року у справі № 2а/0470/13638/11, якими передбачено, якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського чи цивільного судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Оскілки в даному випадку, позивач просить визнати протиправними та скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2019 року ВП № 34 317 822 з примусового виконання саме наказу Господарського суду м. Києва, то за висновками суду апеляційної інстанції заявлені у даній частині позовні вимоги підсудні господарському суду та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві по суті спору.
При цьому зазначає, що при вирішенні даної справи, Шостим апеляційним адміністративним судом не враховані висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, від 26 червня 2019 року у справі №802/503/17-а, від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13, від 03 березня 2018 року у справі № 925/1788/15, від 29 березня 2018 року у справі № 8/39, від 14 травня 2018 року у справі № 908/2356/16, відповідно до яких виконавець не позбавлений права стягувати виконавчий збір, але таке рішення потрібно ухвалювати з урахуванням всіх істотних обставин, які мають значення, зокрема зважити на те, чи існує у боржника заборгованість, строк сплати якої настав, чи є підстави для вжиття заходів примусового характеру для того, щоб виконати рішення суду або чи є підстави для завершення виконавчого провадження.
Вказує, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
У контексті обставин даної справи, державним виконавцем не вчинялись жодні виконавчі дії, спрямовані на примусове стягнення з боржника суми заборгованості, навпаки, між стягувачем та боржником укладено мирову угоду від 27 липня 2018 року, яка затверджена Господарським судом міста Києва 23 жовтня 2018 року і умови якої ПАТ "Центренерго" належним чином виконує.
Скаржник наголошує, що 24 жовтня 2019 року на момент винесення постанов про поновлення виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, існували обставини, що зумовлювали обов`язкове зупинення виконавчого провадження з підстав зазначених пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, а саме включення ПАТ "Центренерго" до переліку об`єктів великої приватизації. Отже поновлення виконавчих дій було незаконним.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правомірність прийняття рішення судом апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (судді: Загороднюк А,Г., Білак М.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою головного Державної виконавчої служби України від 18 вересня 2012 року ВП № 34317822 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25 липня 2012 року про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь Державного агентства резерву України суми у розмірі 11 524 567,80 грн.
Постановою Державної виконавчої служби України від 20 лютого 2013 року ВП № 34317822 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №37/315 від 25 липня 2012 року на підставі ухвали Господарського суду м. Києва по справі про банкрутство ПАТ "Центренерго" від 28 січня 2013 року у справі № 15/76-б-43/624-б.
У процесі виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06 червня 2012 року у справі №37/315 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь Державного резерву України боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 11 524 567,80 грн., між відповідачем та Державним агентством резерву України укладено мирову угоду від 27 липня 2018 року, яка затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року по справі № 37/315.
В матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату ПАТ "Центренерго" платежів за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року по справі №37/315, а саме: від 19 листопада 2018 року № 4966; від 20 грудня 2018 року № 5454; від 18 січня 2019 року № 237; від 20 лютого 2019 року №709; від 20 березня 2019 року №1081; від 20 травня 2019 року №1995; від 20 червня 2019 року № 2308; від 18 серпня 2019 року №3014; від 17 вересня 2019 року №3427; від 17 жовтня 2019 року №3990.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2020 року ВП № 34317822 відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Також прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 24 жовтня 2019 року ВП № 34317822 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25 липня 2012 року у справі № 37/315 та постанову про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822, якою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 1 152 456,78 грн.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2019 року ВП № 60444026 відкрито примусове виконання по стягненню з позивача на користь держави виконавчого збору у сумі 1 152 456,78 грн.
Не погоджуючись з постановами відповідача від 24 жовтня 2019 року про поновлення вчинення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року № ВП 34317822 та про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП № 60444026, товариство звернулось до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно з статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.