ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 400/4791/20
адміністративне провадження № К/9901/14730/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (суддя-доповідач - Турецька І. О., судді: Статс Л. В., Шеметенко Л. П.) у справі № 400/4791/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради (далі - Управління) щодо невстановлення, ненарахування та невиплати 10 % надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити указану надбавку за період з 14 травня 2013 року по 11 червня 2016 року.
На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невстановлення відповідного відсотку за роботу із секретними документами які становлять державну таємницю призвело до того, що позивач недоотримував у належному розмірі відповідну заробітну плату.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції позивач оскаржив в апеляційному порядку.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року через невідповідність вимогам процесуального законодавства, зокрема пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не надано документ про сплату судового збору, апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу позивача на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 КАС України.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи.
Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення з підстав неправильного застосування норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу, зокрема, вмотивовано тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач уважає, що він звільнений від сплати судового збору для звернення до суду за захистом своїх прав, ураховуючи, що цей спір стосується стягнення невиплаченої у повному обсязі заробітної плати (компенсації за роботу в умовах режимних обмежень).
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В. М. від 28 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Шостим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 21 січня 2021 року залишено апеляційну скаргу позивача без руху. Встановлено скаржнику в строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом розмірі. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір"
№ 3674-VI (далі також - Закон України № 3674-VI) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
За правилами пункту 1 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Суд апеляційної інстанції вказав, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправною бездіяльності Управління щодо невстановлення, ненарахування та невиплати 10 % надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та зобов`язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті цієї надбавки за період з 14 травня 2013 року по 11 червня 2019 року.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що даний предмет позову не підпадає під передбачені пунктом 13 частини другої статті 3 та пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" випадки, оскільки позивач не заявляв про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а також в межах спірних правовідносин позивач не просить стягнути заробітну плату.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) не усунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення встановленого судом строку.
На виконання ухвали суду від 21 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не надано документу про сплату судового збору, водночас у квітні 2021 року надіслано додаткові пояснення про неотримання жодного процесуального документу по його справі.
Оскільки скаржник не надав доказів сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що недоліки поданої скарги апелянтом не усунуто, а тому 14 квітня 2021 року виніс ухвалу про повернення апеляційної скарги апелянту.
Колегія суддів вважає передчасним такий висновок, з огляду на наступне.
Так, за приписами статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Тобто, згідно з чинним законодавством, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень входить до структури заробітної плати і є додатковою заробітною платою.
Крім того, згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Вимоги, що пред`являються до змісту та форми апеляційної скарги чітко визначені у статті 296 КАС України, водночас такі вимоги не є абсолютними, оскільки у разі безальтернативного звільнення окремих категорій населення від обов`язку оплати судових витрат у силу закону, а не рішення суду (за правилами статті 5 Закону України "Про судовий збір"), в апеляційній скарзі повинна міститися інформація про такі підстави, та відповідно така особа звільняється від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції не урахував положення позивача та суть його спору, зокрема, що надбавка яку просить виплатити позивач є складовою його заробітної плати, адже особам, які працюють в умовах режимних обмежень (працюють з відомостями, що становлять державну таємницю), установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації.
Таким чином спір стосується заробітної плати позивача, що в силу Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI надає йому можливість звернутись за захистом своїх права без сплати судового збору.
Отже, в контексті застосування до цих спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу позивачу не урахувавши приписи пункту 1 частини першої статті 5 Закону України № 3674-VI та частини шостої статті 296 КАС України, які зобов`язують особу, звільнену від сплати судового збору відповідно до Закону, лише зазначити підстави такого звільнення, що і було зроблено позивачем у поданій ним апеляційній скарзі.
При цьому, колегія суддів ураховує, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору наявні, про що свідчить предмет цього позову та звільнення як судом першої, так і судом касаційної інстанції позивача від сплати судового збору.
Таким чином Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви у зв`язку із несплатою судового збору, суд апеляційної інстанції не урахував положення позивача та суть його спірних правовідносин, а отже суд апеляційної інстанції помилково застосував наслідки не усунення недоліків, передбачених частиною другою статті 298 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких підстав, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки питання відкриття апеляційного провадження у цій справі не підлягає вирішенню Верховним Судом.