ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 569/10026/16-а
провадження № К/9901/23349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Стародуба О.П., Стеценко С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Франковської К.С., суддів Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В.)
у справі №569/10026/16
за позовом ОСОБА_1
до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, розрахунок якої провести із розміру всіх складових заробітної плати, з якої призначалась, перераховувалась і виплачувалась пенсія померлого годувальника ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно Закону України "Про державну службу" в редакції від 27 березня 2014 року №1166-VІ, з урахуванням підвищень з 01 грудня 2015 року розміру заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 09 грудня 2015 року №1013 в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника, починаючи з 01 липня 2016 року та проводити відповідні виплати.
2. Постановою Рівненського міського суду від 23.12.2016 позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №519/10 від 12 липня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;
зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, розрахунок якої провести із розміру всіх складових заробітної плати, з якої призначалась, перераховувалась і виплачувалась пенсія померлого годувальника ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" в редакції від 27 березня 2014 року №1166-VІ, з урахуванням підвищень з 01 грудня 2015 року розміру заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 09 грудня 2015 року №1013 в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника, починаючи з 01 липня 2016 року та проводити відповідні виплати.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодилась, а тому звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України з жовтня 2013 року і отримує пенсію за віком відповідно за Законом України "Про загальнообов`язкове страхування".
6. ОСОБА_2, чоловік позивача, перебував на обліку у Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України з листопада 2014 року і отримував пенсію по 2 групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону України "Про державну службу".
7. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 09 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8. 29 червня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України "Про державну службу".
9. Листом від 12 липня 2016 року №519/10 відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" з посиланням на приписи пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким з 01 червня 2015 року скасовано норми Закону України "Про державну службу" щодо призначення пенсії.
10. Вважаючи таке рішення незаконним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день смерті чоловіка позивач мала право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а тому подальші зміни до законодавства не позбавляють її зазначеного права.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з 01 травня 2016 року діючим законодавством України не визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу".
13. Оскільки чинний на час виникнення спірних правовідносин Закон України "Про державну службу" такого виду пенсії не передбачає, та враховуючи дату звернення позивача із заявою про перехід на іншу пенсію, апеляційний суд дійшов висновку, що пенсійним органом правомірно відмовлено в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційну скаргу мотивовано тим, що пенсія померлому чоловіку позивача призначена ще в листопаді 2014 року (до внесення змін Закону України "Про державну службу"). Зазначає, що новим Законом України "Про державну службу" (набрав чинності 01.05.2016) збережено її право на переведення на пенсії по втраті годувальника і висновку суду апеляційної інстанції в цій частині є необгрунтованими.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
16. Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
17. Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
18. Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
19. Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.
20. Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
21. Колегія суддів зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
22. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
23. Як встановлено судами не є спірним між сторонами те, що чоловік позивача на час смерті одержував пенсію державного службовця відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII.
24. Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
25. Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
26. Таким чином, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, позивач на момент звернення з заявою до пенсійного органу був членом сім`ї померлого годувальника та відповідав вимогам вищезазначених статтею 37 Закону № 3723-XII.
27. Колегія суддів вважає неприйнятними доводи суду апеляційної інстанції, що норми статті 37 Закону № 3723-XII розповсюджуються тільки на осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII та не розповсюджуються на позивача, з огляду на наступне.
28. Суд зазначає, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.
29. З огляду на спірні правовідносини, а також період, в яких виник цей спір та розглядався в судах першої та апеляційної інстанції, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону N 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
30. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
31. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а
32. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно надано оцінку доказам у справі, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.
33. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
34. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції -скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд