ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня2021 року
м. Київ
справа № 01-42/10
провадження № 51-2235км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Довгаля С.М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
засудженого вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року за ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Довгаля С.М. на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 21 травня 2009 року близько 21:00 у будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_2, за заздалегідь розробленим планом з розподілом ролі кожного у вчиненні злочинів, вчинили розбійний напад з проникненням у житло та вбивство подружжя ОСОБА_3, і заволодіння їх майном на суму 2402 грн.
Захисник Довгаль С.М., діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровськаіз заявою про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 28 листопада 2019 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, відмовлено в задоволенні вказаної заяви захисника Довгаля С.М .
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисник Довгаль С.М. та засуджений ОСОБА_1 просять ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому захисник Довгаль С.М. посилається на неправильне застосування норм процесуального права та правової оцінки обставин.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- суд першої інстанції не розглянув по суті заяву про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, зокрема доводів щодо незаконності складу суду, оскільки суддя ОСОБА_6 який був головуючим у справі щодо ОСОБА_1, ніколи не складав присягу судді України а суд апеляційної інстанції у цій частині вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга стосувалася виключно порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 466 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), і розглянув по суті доводи заяви до місцевого суду про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 404 КПК і погіршив становище засудженого;
- суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 ст. 350, ч. 4 ст. 466 КПК, не дослідив доказів щодо оспорюваних обставин та взагалі не розглянув заявленого захисником клопотання щодо обсягу дослідження доказів, а суд апеляційної інстанції ці доводи апеляційної скарги не спростував, а безпідставно послався на зміст клопотання, яке не було предметом апеляційної скарги.
Крім того, захисник Довгаль С.М. посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- по суті не розглянув його апеляційну скаргу в частині порушення судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 350 та ч. 4 ст. 466 КПК, як і суд першої інстанції порушив зазначені норми процесуального права;
- на спростування доводів заяви зазначив, що вони сформульовані без врахування пункту 12 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року, однак, на думку захисника, ці положення стосувалися і могли стосуватися виключно українських суддів, які прийняли присягу, до яких суддя ОСОБА_6, що ухвалював вирок щодо ОСОБА_1, не відноситься.
На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно, без їхнього дослідження, не визнав нововиявленими обставинами:
- пояснення свідка ОСОБА_5 про причетність іншої особи до вчинення злочину;
- проходження засудженим ОСОБА_1 допиту на поліграфі;
- той факт, що головуючий суддя ОСОБА_6 не був приведений до присяги судді, а отже, не мав права відправляти правосуддя.
Засуджений посилається також на те, що суд першої інстанції:
-не повідомив його належним чином та заздалегідь про дату, час і місце судового розгляду, у зв`язку з чим він не міг належно підготуватися до судового засідання, що призвело до порушення його права на захист та принципу рівності сторін;
- ухвала місцевого суду (резолютивна її частина та повний текст), яку засуджений отримав на руки, на його думку, неналежно оформлена, оскільки не містить підписів суддів колегії і на ній відсутня гербова печатка суду;
- під час судового засідання нікого не допитував та не вивчив жодних матеріалів, на дослідженні яких наполягала сторона захисту, чим порушив принцип змагальності сторін, верховенства права, законності та доступу до правосуддя, що, на думку засудженого, є істотним порушенням КПК;
- не врахував положень судової практики Касаційного адміністративного суду у справі №2а-8336/10/1370.
На думку засудженого, ухвала апеляційного суду також є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою і підлягає скасуванню на тих підставах, що суд апеляційної інстанції:
- не розглянув його клопотання про витребування з архіву суду особової справи судді у відставці ОСОБА_6, про виклик цього судді як свідка, а також про виклик свідка ОСОБА_5, допит цих свідків у суді апеляційної інстанції та про дослідження матеріалів справи для підтвердження факту, що на момент винесення вироку суду не були відомі пояснення свідка ОСОБА_5, чим допустив порушення права засудженого на захист;
- не навів жодного доказу на підтвердження того, що головуючий суддя ОСОБА_6 приймав письмову присягу судді України;
- безпідставно вказав на те, що пояснення свідка ОСОБА_5 могли бути відомими судам на час розгляду справи, однак не навів на підтвердження цього жодного доказу;
- проігнорував висновки експертного дослідження на поліграфі.
Засуджений ОСОБА_1 посилається також на те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і на момент подачі касаційної скарги так і не ознайомили його з цими матеріалами.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційних скарг;
- прокурор проти задоволення касаційних скарг заперечувала.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими відповідно до ч. 2 цієї норми закону визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисник та засуджений не наводять обставин, які за своєю юридичною природою є нововиявленими та відповідають критеріям, зазначеним у ст.459 КПК.
Розглядаючи заяву захисника Довгаля С.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року та його апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року про залишення без задоволення заяви захисника, суди першої та апеляційної інстанцій в цілому дотримались вимог статей 459, 466, 467 КПК.
Зокрема, суд першої інстанції перевірив зазначені захисником обставини та обґрунтовано не визнав їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК.
Суд першої інстанції встановив, що захисник Довгаль С.М. як на нововиявлені обставини, які, на його думку, не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку, послався на пояснення свідка ОСОБА_5 про причетність іншої особи до вчинення злочину, проходження засудженим ОСОБА_1 допиту на поліграфі, ухвалення вироку незаконним складом суду.
Суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що ці обставини не відносяться до обставин, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК.
Зокрема, суд першої інстанції вказав, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_5 надавав свої пояснення, які є у матеріалах кримінального провадження, засуджений та його захисники неодноразово знайомилися із матеріалами, у касаційній скарзі та починаючи із 2013 року у всіх своїх численних заявах про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року неодноразово висловлювали доводи аналогічного змісту, версію про подію злочину, свої заперечення щодо доказів, які були оцінені судом та відхилені з відповідним обґрунтуванням.
Доводи заяви про ухвалення вироку незаконним складом суду через те, що головуючий у розгляді суддя ОСОБА_6 не приймав присягу, суд першої інстанції також відхилив на тих підставах, що з`ясування питання з приводу належності відправлення правосуддя при розгляді процесуальних заяв у порядку кримінального судочинства не відноситься до компетенції цього суду.
Суд апеляційної інстанції при перегляді ухвали місцевого суду за апеляційною скаргою захисника Довгаля С.М. погодився із такими висновками суду першої інстанції, умотивувавши належним чином своє рішення.
Зокрема, зазначив, що доводи апеляційної скарги захисника Довгаля С.М. та засудженого ОСОБА_1 щодо незаконності складу суду, а саме неприйняття суддею, який виносив вирок присяги судді, та розцінив як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і зводяться до власного довільного тлумачення закону.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ці доводи сформульовано без врахування пункту 12 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року, в яких визначено, що судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені. Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження протягом одного року.
Апеляційним судом установлено, що суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області, який був головуючим при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1, був обраний у 1990 році, тобто до дня набуття чинності Конституцією України і здійснював свої повноваження відповідно до вказаних положень Конституції України.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються і з позицією Верховного Суду, яку Суд неодноразово висловлював у своїх постановах (провадження №51-1207км18, № 51-6303км18, № 51-1845км19).
З урахуванням зазначеного обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ця підстава не є нововиявленою обставиною у розумінні положень передбачених ст. 452 КПК.
Водночас твердження захисника про те, що суд першої інстанції не розглянув по суті доводи про незаконний склад суду, який виносив вирок щодо ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції у цій частині вийшов за межі апеляційної скарги, в цілому не спростовують правильності судових рішень. З урахуванням установлених судом обставин такі висновки судів відповідають нормампункту 12 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року та позиції судової практики. За таких обставин відсутні підстави для висновку проте, що зазначені порушення є тими істотними порушеннями, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку і доводам апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції, про те, що пояснення ОСОБА_5 та результати проходження засудженим ОСОБА_1 перевірки на поліграфі не є нововиявленими.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що в розумінні статей 459, 462 КПК обставина є нововиявленою, зокрема, якщо вона об`єктивно існувала на момент ухвалення відповідного судового рішення, але не була відома та не могла бути відомою суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження.
Як вказано в ухвалі апеляційного суду, пояснення ОСОБА_5 були в матеріалах справи і могли бути відомими суду, крім того, у справі брали участь засуджені, захисники, законний представник неповнолітнього, які мали можливість у судовому засіданні заявити клопотання та наполягати на виклику та допиті як свідка ОСОБА_5 . До того ж, під час допиту в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи підсудний ОСОБА_1 також зазначав про свідка ОСОБА_5 .
Дав оцінку суд апеляційної інстанції і твердженням засудженого ОСОБА_1 проте, що про існування свідка ОСОБА_5 він дізнався з телепрограми "Довічники" у 2018 році, оскільки ці твердження спростовуються матеріалами справи, в яких містяться попередні заяви ОСОБА_1 та його захисника про перегляд вказаного вироку за нововиявленими обставинами, датовані задовго до виходу сюжету на телеканалі СТБ.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що показання ОСОБА_1 під час перевірки за допомогою поліграфа є доказом і повинні враховуватись судом у цьому кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції спростував на тих підставах, що кримінальна справа розглянута за правилами Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, а такожщо такі відомості з`явились після ухвалення вироку, який захисник просить переглянути за нововиявленими обставинами. В той же час, апеляційний суд розглянув кримінальну справу щодо ОСОБА_1 відповідно до діючих на той час вимог кримінально-процесуального закону, що встановлено Верховним Судом України в ухвалі від 12 жовтня 2010 року, постановленої за результатами перегляду вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року.
Суд апеляційної інстанції визнав неспроможними твердження захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме вимог ч. 4 ст. 466 КПК, яке, на його думку, полягало в тому, що суд першої інстанції мав дослідити всі докази та обставини кримінальної справи, оскільки вони оспорювались стороною захисту, проте суд цього не зробив, внаслідок чого допустив неповноту судового розгляду, а його клопотання від 13 серпня 2019 року про визначення обсягу дослідження доказу взагалі не розглянув та не прийняв рішення по його суті.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що захисник Довгаль С.М. подав клопотання про обсяг дослідження доказів, у прохальній частині якого він просив постановити ухвалу про скасування вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2010 року і призначити справу до розгляду на загальних підставах, а саме продовжити судовий розгляд з проголошення прокурором обвинувального висновку, а після цього визначитися з обсягом дослідження доказів у загальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 467 КПК суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що рішення, про яке просив захисник у клопотанні від 13 серпня 2019 року, суд першої інстанції міг ухвалити тільки за результатами розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, а виходячи зі змісту самого клопотання, його не можна розцінити як клопотання про дослідження якихось матеріалів справи, що підтверджують наявність нововиявлених обставин під час розгляду відповідної заяви.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши звуко- та відеозаписи, встановив, що місцевий суд за участю сторін дослідив усі необхідні матеріали кримінальної справи та матеріали, долучені захисником у межах розгляду заяви захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги захисника Довгаля С.М. про порушення, на його думку, вимог процесуального закону у зв`язку з тим, що судами були проведені судові засідання без дослідження доказів, витребування матеріалів та виклику свідків не свідчать про наявність тих істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих рішень, оскільки передбачена главою 34 КПК процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є відмінною від судового розгляду кримінального провадження по суті.
Так, за змістом статей 459-467 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, у ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.
Такий висновок Суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (провадження № 51-9834кмо18) щодо відмінностей перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами і судового розгляду по суті.
У будь-якому разі докази, наявні в матеріалах кримінальної справи, має бути досліджено у взаємозв`язку з нововиявленими обставинами, проте судами таких не встановлено, а тому були відсутні підстави для переоцінки доказів у судовому рішенні, яке набрало законної сили. Така позиція Верховного Суду викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 18 лютого 2020 року (справа № 202/4467/14-к, провадження № 51-6121км18).
Безпідставними є і посилання засудженого на те, що суд не врахував положень судової практики Касаційного адміністративного суду у справі №2а-8336/10/1370, оскільки у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Суд вважає, що наведені в ухвалах судів першої й апеляційної інстанцій мотиви і підстави відмови в задоволенні заяви узгоджуються з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (3 квітня 2008 року, п.40) в частині того, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення".
На думку Суду, суди першої й апеляційної інстанцій з достатньою переконливістю обґрунтували свої висновки про те, що наведені в заяві підстави перегляду вироку не можуть бути визнані нововиявленими, з чим погоджується і Суд.
Разом із цим засуджений ОСОБА_1, зазначаючи у своїй скарзі про те, що копії ухвали місцевого суду (резолютивна її частина та повний текст), які він отримав на руки, на його думку, неналежно оформлені, а також про те, що він заздалегідь належним чином не був повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, не навів обґрунтованих доводів того, яким чином це вплинуло на законність прийнятого рішення та його зміст, притому що він неодноразово, беручи участь у судових засіданнях під час розгляду кримінального правопорушення в суді першої інстанції, знав про наявність такого провадження, не був позбавлений можливості висловлювати свої доводи в межах предмета судового розгляду та оскаржувати судове рішення в суді апеляційної інстанції.
Отже, даних про неправильне застосування кримінального закону або істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, постановлених за заявою захисника Довгаля С.М. про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, матеріали провадження не містять.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що у нього не було можливості ознайомитися з матеріалами провадження, то, як убачається з матеріалів цього провадження, ОСОБА_1 10 лютого 2021 ознайомився з 50 сторінками провадження, про що свідчить його розписка (т. 2, а.п. 237), від подальшого ознайомлення засуджений відмовився, про що свідчить акт Ленінського районного суду від 10 лютого 2021 року (т. 2, а.п. 238).
З урахуванням зазначеного відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги про скасування ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442, 459, 467 КПК, Суд