ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 127/25752/19
провадження № 51-611 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Руденка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Руденка О.С. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 липня 2019 року о 22 год 55 хв, будучи особою, яка раніше вчинила розбійний напад, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_2, з метою заволодіння грошовими коштами ФОП ОСОБА_2 незаконно перемістився в ту частину торгівельного залу, яка відокремлена від доступу сторонніх осіб, та вчинив напад на продавця даного магазину ОСОБА_3, застосувавши до неї насильство, небезпечне для життя і здоров`я. При цьому з шухляди столу, яка використовувалась як сховище для зберігання грошових коштів, ОСОБА_1 викрав гроші в сумі 570 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Руденко О.С., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винуватим за ч. 3 ст. 187 КК України, необґрунтовано визнав кваліфікуючою ознакою проникнення до іншого приміщення та сховища. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне визначення в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки "проникнення", є безпідставними.
Проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки проникнення не має.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18) зазначила про те, що дії особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом, мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.
Як встановлено судом першої інстанції, 25 липня 2019 року о 22 год 55 хв ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, зайшов до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_2, де побачив на робочому місці поруч із столом продавця ОСОБА_3 . При цьому у столі знаходилась дерев`яна шухляда (каса), яка використовується працівниками магазину як сховище для постійного зберігання в ній грошових коштів, та яка, задля уникнення доступу до неї сторонніх осіб, розташована у частині приміщення магазину, що відокремлена прилавком (стійкою). У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, наявними у зазначеному сховищі. Реалізовуючи свій злочинний умисел та будучи особою, яка раніше вчинила розбій, ОСОБА_1, з метою відвернення уваги продавця здійснив замовлення товару, а коли остання перебувала в частині магазину, що відокремлена прилавком, скориставшись своєю фізичною перевагою, діючи відкрито, умисно, з корисливим мотивом, підійшов до столу, у шухляді якого зберігались грошові кошти, обійшов його, перемістившись таким чином у ту частину торгового залу, яка відокремлена від доступу сторонніх осіб, де здійснив на ОСОБА_3 напад, а саме, застосовуючи до неї насильство, небезпечне для життя і здоров`я, наніс обома руками та ногами численні (точну кількість не встановлено) удари в область обличчя. Після цього, ОСОБА_1 нахилився над столом та вільною рукою дістав з відчиненої каси грошові кошти в сумі 570 грн.
Зазначені обставини підтвердила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, яка показала про те, що 25 липня 2019 року ближче до півночі вона знаходилася на своєму робочому місці в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2". У цей час до магазину зайшов ОСОБА_1 та попросив продати цигарки. Потім ОСОБА_1 близько 10 хвилин вибирав інший товар, а коли вона відвернулася за товаром, то відчула удар кулаком по обличчю. Далі ОСОБА_1 зайшов до неї за прилавок і різко наніс їй декілька ударів (не менше п`яти) по обличчю. Після чого ОСОБА_1 протягнув руку до шухляди і забрав гроші з каси.
Такі показання потерпілої узгоджуються з даними, що містяться у протоколі огляду місця події з фототаблицями до нього від 25 липня 2019 року та відеозаписі з камер спостереження, що розташовані в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2".
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Крім того, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що конкретна обстановка вчиненого засудженим злочину, а саме проникнення в магазині на територію з обмеженим доступом, застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, свідчить про наявність в діях засудженого всіх ознак, як суб`єктивної, так і об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, в зв`язку з чим його дії як напад з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у сховище, вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій, кваліфіковано правильно, а тому доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставин, що його обтяжують - рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому суворе покарання, а також дані про особу винуватого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, тобто дотримався вимог статей 50, 59, 65-67 КК України.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи яких аналогічні доводам касаційної скарги захисника, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив скарги без задоволення.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд