ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 654/3184/19
провадження № 51-1675 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Берислав Херсонської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
04 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині призначення покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням і ухвалив новий, за яким призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 червня 2019 року приблизно о 06 год, керуючи автомобілем "FordTransit", реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Центральна - Червонофлотська в с. Нова Збур`ївка Голопристанського району Херсонської області, рухаючись другорядною дорогою (по вул. Червонофлотській) зі сторони с. Забарино у напрямку м. Херсон, у порушення вимог пунктів 2.2 (додаток 1), 2.3 "б", 16.11 Правил дорожнього руху проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "DaewooLanos TF 69", державний номер НОМЕР_2, з причепом, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "DaewooLanos TF 69" ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці, пасажир його транспортного засобу ОСОБА_3 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажир автомобіля "FordTransit" ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції через необґрунтованість застосування положень ст. 75 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не врахувавши при цьому характер й обсяг допущених останнім грубих порушень Правил дорожнього руху та їхніх наслідків, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що дають підстави для призначення ОСОБА_1 іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного в санкції статті.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Щодо доводів прокурора, наведених у поданій касаційній скарзі, то Суд уважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 збитків, завданих злочином, відсутність обтяжуючих покарання обставин, висновок органу пробації, а також дані про його особу, зокрема те, що він працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Водночас ці ж обставини суд першої інстанції врахував і при звільненні ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, оскаржили його до суду апеляційної інстанції та просили скасувати це рішення через безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, ухвалити новий вирок з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Проте суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 через безпідставне звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та ухвалюючи новий, за яким призначив останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зазначив в мотивувальній частині викладені прокурором та потерпілими в апеляційних скаргах доводи, однак належним чином їх не перевірив і не навів переконливих підстав прийняття такого рішення.
Положенням ст. 69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням положення ст. 69 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який вчинив з необережності, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 збитків, завданих злочином, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу винуватого, зокрема те, що він вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є волонтером, який надає допомогу військовослужбовцям в зоні АТО, на його утриманні знаходиться непрацездатна мати та дружина, яка має інвалідність.
На думку суду апеляційної інстанції, саме ці встановлені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі на певний строк із застосуванням положень ст. 69 КК України до основного покарання, буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Проте Суд не погоджується з таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції в достатній мірі не врахував характеру й обсягу допущених останнім грубих порушень Правил дорожнього руху та їхніх наслідків - загибель однієї людини та отримання двома особами тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також думку потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які наполягали на суворій мірі покарання.
При цьому апеляційний суд у своєму рішенні не навів переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Наведене свідчить про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі частин 1, 2, 3 ст. 438 цього Кодексу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищевказане та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
В разі підтвердження пред`явленого обсягу обвинувачення та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України слід уважати необґрунтованим.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд