Постанова
Іменем України
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 688/106/20
провадження № 61-18383св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ленковецька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Черновим Володимиром Володимировичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи позов, зазначав, що в січні 2020 року йому стало відомо про те, що у 2016 році ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт, яким заповідала йому належні їй земельні ділянки, розташовані на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.
Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку
з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що він не був обізнаний як про існування заповіту, так і про смерть спадкодавця, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, нотаріус не повідомляв його про існування заповіту, вважав, що пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини обумовлено поважними причинами та просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 лютого 2020 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів доньку ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3 як таких, що були зареєстровані разом з ОСОБА_4 на час її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для звернення у визначений законом строк із заявою про прийняття спадщини.
У позові до Ленковецької сільської ради суд відмовив у зв`язку з наявністю інших спадкоємців, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_4, вважаючи її неналежним відповідачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, - три місяці з дня набрання рішенням законної сили. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропуску позивачем встановленого законодавством строку для звернення із заявою про прийняття спадщини є поважними, оскільки він не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а про існування заповіту йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку для подання заяви по прийняття спадщини,
а тому вимоги позивача про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини є обґрунтованими.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року адвокат Чернов В. В., який діє в інтересах ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року і залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня
2020 року.
Заявник посилається на те, що судом не встановлено обставин непереборної сили, які перешкоджали б позивачеві звернутись до нотаріуса із відповідною заявою. Судом апеляційної інстанції не враховано принцип свободи заповіту
як фундаментального принципу спадкового права та не взято до уваги те,
що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту не є поважною причиною для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Також касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 389/1813/18, від 21 вересня 2020 року
у справі № 130/2517/18, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на доведеність обставин його необізнаності як про існування заповіту, так і про смерть спадкодавця. Вважає, що ці обставини правомірно визнані апеляційним судом об`єктивними обставинами непереборної сили, що не залежали від його волі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 16 серпня 2016 року ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким всі належні їй земельні ділянки, які знаходяться
на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області заповіла ОСОБА_1 .
Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі та є чинним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і після її смерті відкрилася спадщина,
у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,52 га, що розташована на території Клубівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 778631.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.
13 січня 2020 року нотаріусом Шепетівської районної державної нотаріальної контори Хмельницької області Домбровському О. Р. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 09 січня 2020 року № 31 ОСОБА_4 на час смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані мати - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_2 та онуки, які
до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались, будь яких дій, пов`язаних з оформлення спадкових прав не вчиняли.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.