Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 461/6102/16-ц
провадження № 61-17360св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
треті особи за первісним та зустрічним позовами: Львівська міська рада, відділ освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в складі колегії суддів Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов про визнання недійсними договорів.
Позов мотивував тим, що між ним та відповідачем щороку починаючи з 2013 року укладались договори про надання ОСОБА_1 у найм для проживання службового житла - квартири № 33, яка знаходиться в приміщенні школи за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначав, що оспорювані договори суперечать Положенню про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, оскільки надане позивачу в найм приміщення станом на дату укладання оспорюваних договорів не включено до числа службових. Крім того, особа яка вчинила від імені відповідача правочин, не мала для цього необхідного обсягу цивільної дієздатності. Указував також, що його волевиявлення як учасника оспорюваних договорів не було вільним і не відповідало внутрішній волі, оскільки право користування цим приміщенням він набув і використовував ще з 1978 року як член сім`ї його дружини. Вказував, що оспорювані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори найму житла від 20 листопада 2013 року, від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року та від 01 січня 2016 року, укладені між сторонами та погоджені відділом освіти, щодо надання ОСОБА_1 у будівлі загальною площею 3270,90 м?, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, для проживання службового житла - квартири № 33 .
У листопаді 2017 року Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов подала зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Зустрічний позов мотивований тим, що договір найму житла від 01 січня 2016 року вичерпав свою дію 31 грудня 2016 року; у вересні 2016 року відповідач повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати його дію, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовляються в добровільному порядку звільнити займане ними приміщення.
Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов посилалася також на те, що займане відповідачами приміщення не є житловим, не має необхідних комунікацій і не придатне до проживання.
З урахуванням викладеного позивач за зустрічним позовом просив усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями площею 29,8 м? в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із указаних приміщень без надання іншого житла.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2018 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що:
- укладення сторонами договорів найму житла відносно приміщення, яке не має статусу житлового, свідчить про нікчемність таких правочинів як таких, що порушують публічний порядок, а отже не підлягають визнанню судом недійсними;
- відповідно до положень статті 391 ЦК України право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування майном належить власнику такого майна; оскільки будинок по АДРЕСА_2 належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов не наділена правом на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні вказаним будинком.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний та зустрічні позови задоволено:
- визнано недійсними договори найму житла від 20 листопада 2013 року, від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року та від 01 січня 2016 року, укладені між сторонами та погоджені відділом освіти, щодо надання ОСОБА_1 у будівлі загальною площею 3270,90 м?, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, для проживання службового житла - квартири № 33, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 29,8 м?.
- усунуто перешкоди в користуванні Львівською середньою загальноосвітньою школою східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов нежитловими приміщеннями площею 29,8 м? у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вказаних приміщень без надання іншого житла.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сторони уклали договори найму житла відносно приміщення, яке не має статусу житлового, однак, не встановивши порушення публічного порядку, визнав зазначені обставини підставою для недійсності укладених сторонами договорів.
Задовольняючи зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без достатніх правових підстав проживають у спірному приміщенні, яке перебуває в комунальній власності Львівської міської ради. При цьому суд прийняв до уваги ту обставину, що відповідачі як особи, які потребували покращення житлових умов, отримали за рахунок державного житлового фонду квартиру АДРЕСА_3 .
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного судуй просив її скасувати в частині задоволення зустрічного позову як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити Львівській середній загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов у задоволенні позову про виселення відповідачів.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понад 40 років проживають у спірній квартирі, яка була надана ще матері ОСОБА_2 у якості службового житла на підставі рішення профспілкових зборів середньої загальноосвітньої школи № 35 Львівського міськвиконкому, оформленого протоколом № 6 від 19 жовтня 1976 року;
- позивач за зустрічним позовом не наділений повноваженнями скасовувати вказане рішення профспілкових зборів;
- спірне приміщення є житловим та з 1948 року використовується як службове житло;
- докази набуття відповідачами права власності на іншу квартиру подані позивачем з порушенням норм процесуального права;
- незважаючи на отримання однокімнатної квартири відповідачі не були зняті з квартирного обліку;
- апеляційний суд не звернув уваги, що Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов не є власником будівлі за адресою: АДРЕСА_2, а тому не може звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні таким майном;
- апеляційний суд порушив передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зміст вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалами Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року та 06 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що середня загальноосвітня школа № 35 міста Львова, яка була заснована на комунальній формі власності, змінила тип і назву на підставі ухвали 3-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року № 500 на Львівську середню загальноосвітню школу східних мов І-ІІІ ступенів.
Рішенням Львівської міської ради № 1163 від 09 грудня 2016 року проведено реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, в тому числі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .
Спірне приміщення (квартира АДРЕСА_4 перебуває в комунальній власності Львівської міської ради, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата запису про реєстрацію речового права - 20 січня 2017 року), та не має статусу житлового.
Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 1/2582 від 16 березня 2017 року первинна інвентаризація квартири АДРЕСА_5 проведена 30 листопада 1989 року. Квартира складалася з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 37,2 м?, а саме пр. 33-4/9,5 - кухня; пр. 33-2/4,1 - коридор; пр. 33-2/16,2 - житлова; пр. 33-3/9,5 - житлова.
Позивач ОСОБА_1 працював завідувачем господарства середньої загальноосвітньої школи № 35.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 16 березня 2007 року звертався до голови адміністрації Галицького району м. Львова із заявою про закріплення за ним квартири загальною площею 27 м? у приміщенні СЗШ № 35, у якій вигоди відсутні, однак є можливість їх встановити. В заяві вказав, що проживає в квартирі з 1978 року по даний час.
Листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 13 квітня 2007 року № 3-Г-392/31 позивача ОСОБА_1 повідомлено, що приміщення в СЗШ № 35, яке він використовує для проживання, не має статусу житлового, тому підстави закріпити за ним указане приміщення відсутні.
Крім цього, директор СЗШ № 35 звертався до голови районної адміністрації Галицького району із проханням вирішити позитивно питання щодо видачі сім`ї ОСОБА_1 ордеру на квартиру АДРЕСА_6 (прилеглу до школи житлову кімнату).
Згідно листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 24 жовтня 2016 року в департаменті відсутня інформація щодо надання статусу житлового та статусу службового приміщення та надання квартири ОСОБА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_1 проживав у приміщенні школи на підставі договорів найму житла, укладених між середньою загальноосвітньою школою № 35 в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а саме: від 20 листопада 2013 року строком до 21 грудня 2013 року, від 01 січня 2014 року строком до 31 грудня 2014 року, від 01 січня 2015 року строком до 31 грудня 2015 року, від 01 січня 2016 року строком до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до умов указаних договорів відповідач зобов`язався надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї в кількості 3-х осіб службове житло площею 29,8 м?.
Листом від 01 вересня 2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність намірів продовжувати дію договору від 01 січня 2016 року і просив звільнити шкільні приміщення.