Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 552/2859/18
провадження № 61-637св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2019 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив: виділити йому у користування частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 175 кв. м, яку позначено зеленим кольором, відповідно до ідеальної частки у праві власності на житловий будинок, господарські будинки і споруди; визначити порядок користування земельною ділянкою за цією адресою між співвласниками домоволодіння відповідно до висновку експертного будівельно-технічного, земельно-технічого та оціночно-будівельного дослідження № 34 від 14 травня 2018 року; залишити у загальному користуванні інших співвласників земельну ділянку площею 1 286 кв. м; виділити в окрему одиницю 3/25 частини житлового будинку, які належать йому на праві власності, літера А-1 загальною площею 39, 1 кв. м, у складі приміщень (додаток 2): кухня №1-1 площею 5, 4 кв. м, санвузол
№ 1-2 площею 1, 5 кв. м, кімната № 1-3 площею 8, 5 кв. м, кімната № 1-4 площею 18 кв. м, коридор № 1 площею 1, 5 кв. м, тамбур № VIII площею 4, 2 кв. м; припинити за ним право власності на 3/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 05 квітня 2019 року, залишеним без змін постановоюПолтавського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди керувалися тим, що варіант, за якого позивач просить виділити йому в натурі лише частину житлового будинку без господарських споруд, суперечить положенням статті 186 ЦК України, тобто законом не передбачено виділ головної речі без її приналежності. Спірна земельна ділянка в користування співвласникам не передавалася, що унеможливлює визначення порядку користування нею.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржених судових рішень, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що він та його представник не були повідомлені про день та час розгляду справив апеляційному суді. В матеріалах справи на день розгляду справи по суті відсутні відомості про вручення йому судової повістки.
Суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що висновок № 88 судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2018 року не узгоджується
з матеріалами справи та відповідачі по справі з визначенням фактичних часток власників спірного домоволодіння не згодні. Висновки суду про відмову
в задоволенні позову про виділ його частки домоволодіння в окремий об`єкт нерухомого майна, тому що інші співвласники майна не згодні з розміром часток,є незаконними, оскільки вони не відповідають вимогам статей. 4, 5 ЦК України, фактично обмежують його в праві на звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд апеляційної інстанції не розглянув його клопотання про залишення позову без розгляду; не врахував аргументи його апеляційної скарги, що суд першої інстанціїпомилково застосував до спірних правовідносин частину другу статті 382 ЦК України, оскільки він є власником частини житлового будинку з господарськими будівлями, а не квартири, а дані норми законодавства застосуються до квартир; надав неправильну оцінку доказам у справі й установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу. Висновки апеляційного суду про те, що запропонований експертом варіант виділу в окремий об`єкт нерухомого майна належної позивачеві часткипорушує права інших співвласників житлового будинку,суперечать висновку експерта, згідно якого питна колонка не знаходиться на земельній ділянці, яка визначена йому
в користуванні в додатку до експертного висновку та доступ до неї не обмежений, оскільки вона знаходиться за межами земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_1, тому неможливо застосувати до даних правовідносин статтю 401 ЦК України.
Суди не врахували ті обставини, що жодна зі сторін у справі не заперечувала, що майно, яке він просив виділити в окремий об`єкт нерухомого майна, належить тільки йому на праві власності; неправильнозастосували до спірних правовідносин статтю 186 ЦК України, не врахували вимоги частин першої - третьої статті 364 ЦК України, не послалися на жодну норму цивільного законодавства, якою порушене право інших співвласників (відповідачів по справі) виділом його частки майна зі спільної часткової власності.
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з відзивом, поданим представником - адвокатом Божко Т. Б., у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою, восьмою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня
2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що "приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду" (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону
в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні
з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09,
§ 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав місце свого проживання: АДРЕСА_2 (а с. 1, т.12, а с. 79, т. 2).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції; справу призначено до розгляду на 10 грудня 2019 року
з повідомленням учасників справи (а. с. 234, т. 2).
Відомостей про направлення зазначеної ухвали ОСОБА_1 за місцем його проживання або його представнику (представникам), а також про повідомлення апеляційним судом ОСОБА_1 або його представнику (представникам) про судове засідання 10 грудня 2019 року матеріали справи не містять.
Зокрема, в матеріалах справи наявна повістка про виклик до суду ОСОБА_1 . Проте відповідно до даних з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження трекінгу (направлення та вручення) листа зі штрих-кодовим ідентифікатором
№ 3600000398517 відправлення не вручене під час доставки 06 грудня 2019 року (а. с. 235, 244, т. 2).
Рекомендоване повідомлення про виклик в судове засідання, призначене на
10 грудня 2019 року, повернулося до суду 14 грудня 2019 року з вказівкою причини "за закінченням встановленого строкузберігання" (а. с. 171, 172, т. 2).
Згідно з протоколом судового засідання від 10 грудня 2019 року справу розглянуто без участі позивача та його представника (представників) (а. с. 245, т. 2).
За таких обставин апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що позивач зазначає у касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.