1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 308/629/17

провадження № 61-12429св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 травня

2019 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 березня 2008 року він уклав із

ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кредитний договір № 27/8-08, згідно з яким отримав у кредит 61 000,00 євро. 17 грудня 2012 року право вимоги за кредитним договором відступлене на користь

ТОВ "Кредитні ініціативи".

01 серпня 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року № 27/8-08: 34 833,16 євро боргу по кредиту, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 974 993,84 грн та заборгованості по відсоткамза користування кредитом 19 054,00 євро -

533 328,95 грн, який цього дня був вчинений нотаріусом за реєстровим № 15049.

Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог закону, зокрема, статті 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон), глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), Переліку документів, згідно з якими стягнення заборгованості провадиться

у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

На момент вчинення виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню. Подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи не підтверджують безспірність боргу.

Вимоги кредитора не є безспірними, оскільки боржник повернув 55 463,17 євро із суми кредиту, що підтверджується квитанціями про сплату коштів, тому заборгованість за кредитом не може становити 34 833,16 євро. Позивач також не погоджується з розміром нарахованих відсотків, оскільки кредитор нарахував їх поза межами строку дії кредитного договору.

Крім того, нотаріусу не були надані документи, необхідні для вчинення виконавчого напису, зокрема, засвідчена виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості. Нотаріус не встановив, чи відповідають нараховані суми заборгованості умовам кредитного договору, водночас правом витребувати відповідні документи не скористався.

Виконавчий напис вчинено з порушенням статті 88 Закону та пункту 3.1. Порядку, оскільки кінцевий строк повернення кредиту за договором визначений 19 березня 2013 року, а виконавчий напис був вчинений 01 серпня 2016 року.

Всупереч вимогам законодавства у виконавчому написі не зазначено розмір плати за вчинення виконавчого напису.

За таких обставини, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., вчинений 01 серпня 2016 року, зареєстрований

у реєстрі за № 15049, оформлений на бланку НВХ № 037905, про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості по кредиту - 34 833,16 євро, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 974 993,84 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 19 054,00 євро - 533 328,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

20 грудня 2018 року у складі судді Данко В. Й. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі звернення ТОВ "Кредитні ініціативи" не суперечить нормам чинного законодавства. Обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог не підтвердилися та спростовуються наданими відповідачами доказами, тому підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 травня 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня

2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений

01 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за реєстровим № 15049 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості, що виникла по договору про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року, право вимоги за яким було відступлене ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, де боржником

є ОСОБА_1, за період з 26 вересня 2013 року по 26 травня 2016 року в сумі 1 508 322,79 грн, з яких заборгованість по кредиту - 34 833,16 євро, що по курсу НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 974 993,84 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 19 054,00 євро, що по курсу НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 533 328,95 грн, та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що вимога стягувача не була безспірною, надані нотаріусу кредитором документи не підтверджували безспірність заборгованості боржника та

в нотаріуса не було передбачених законом і договором підстав для вчинення виконавчого напису.

При відхиленні доводів ТОВ "Кредитні ініціативи" про те, що пунктом 6.5 кредитного договору сторони погодили відсоткову ставку після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, а тому проценти

в розмірі 15,5 % річних від простроченої суми були нараховані згідно з частиною другою статті 625 ЦК України та правомірно пред`явлені до стягнення шляхом вчинення напису нотаріусом, апеляційний суд зазначив, що надані нотаріусу розрахунки заборгованості відображають процентну ставку (ставки) встановлені саме за користування кредитом (без порушення зобов`язань чи

з таким порушенням), а не як проценти, визначені відповідно до частини другої статті 625 ЦК Україниза порушення грошового зобов`язання. При цьому, кредитор за наявності підстав не позбавленим права ставити питання про стягнення коштів у порядку частини другої статті 625 ЦК України, однак,

у такому разі повинен пред`явити саме таку вимогу, навести відповідні підстави, розрахунок. На момент вчинення виконавчого напису перед нотаріусом така вимога не ставилася, розрахунок щодо неї не подавався.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати

в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовані обставини справи, не враховано надані відповідачем докази, які підтверджують факт безспірності заборгованості за кредитним договором і не надано їм належної оцінки, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Кредитор має право на нарахування відсотків після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, оскільки пунктом 6.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 15,5 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. Таким чином, у наданому нотаріусу для вчинення виконавчого напису розрахунку нарахування відсотків здійснювалось на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що 20 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 27/8-08, згідно

з яким останній отримав у кредит кошти в розмірі 61 000 євро, зі сплатою 11,5 % річних, зі строком повернення до 19 березня 2013 року.

Згідно з умовами вказаного договору:

проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірах та у строки, передбачені договором; при сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються (п. 1.5.);

у разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до

п. 3.3. договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом

є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені

у встановлений договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним (п. 2.3.);

у випадку порушення позичальником строку погашення кредиту (п. 2.4. договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 15,5 % річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, порядок нарахування та сплати процентів визначається п.п. 3.2., 3.3. договору (п.п. 3.4., 6.5.);

банк має право підняти відсоткову ставку за користування кредитом при невиконанні позичальником умов п.п. 2.4., 3.3., 5.2.1., 5.2.2. договору, ставка піднімається на 4% річних (п.п. 5.3.7., 6.8.);

банк має право вимагати від позичальника незалежно від настання строку погашення кредиту сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом, процентами, неустойки та збитків, якщо позичальник не виконав у строк свої обов`язки по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним,

а позичальник зобов`язаний достроково погасити заборгованість на такою вимогою банку (п.п. 5.2.8., 5.3.2.);

у випадку прострочення позичальником виконання зобов`язання він зобов`язаний відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити суму заборгованості

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2.9.);

строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років (п. 6.9.).

17 грудня 2012 року публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк", правонаступник Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", уклало з ТОВ "Кредитні ініціативи" договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким відступило новому кредитору право вимоги за договором про іпотечний кредит від 20 березня 2008 року № 27/8-08.

Апеляційний суд встановив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року в справі № 308/12552/13-ц за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором та за зустрічними позовами:

ОСОБА_4 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ОСОБА_5 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ОСОБА_6 і ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання іпотечних договорів недійсними та зобов`язання вчинити дії, позов

ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. В задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Рішенням суду встановлено, що станом на 14 листопада 2014 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 20 березня 2008 року № 27/8-08 складає 81 193,15 євро (еквівалент

1 558 722,30 грн), борг по кредиту - 34 833,16 євро, борг по відсоткам - 10 791,12 євро, пеня - 35 568,87 євро. У рахунок погашення цього боргу звернено стягнення на предмети іпотеки - належні іпотекодавцям квартири: ОСОБА_4 - за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 - за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_6 - за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року змінено, в частині погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 20 березня 2008 року № 27/8-08, яка станом на

14 листопада 2014 року становила 81 193,15 євро, шляхом звернення стягнення на належну ОСОБА_6 квартиру

АДРЕСА_4 відмовлено, а також відстрочено виконання рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмети іпотеки на період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

23 червня 2016 року кредитор надіслав позичальнику ОСОБА_1 вимогу від 22 червня 2016 року про усунення порушень, в якій зазначив борг за кредитним договором станом на 26 травня 2016 року в сумі 152 349,06 євро (еквівалент за курсом НБУ станом на цю дату 4 264 310,07 грн), з якого борг по кредиту - 34 833,16 євро, борг по відсоткам - 19 054,00 євро, пеня - 98 461,90 євро, вимагав його сплати та попередив про можливість звернення по захист своїх прав до суду або до нотаріуса.

Докази отримання цієї вимоги ОСОБА_1 не надані.

01 серпня 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловському В. А. заяву про вчинення виконавчого напису для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 20 березня 2008 року № 27/8-08 за період

з 26 вересня 2013 року по 26 травня 2016 року, яка складається із заборгованості по кредиту - 34 833,16 євро, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 19 054,00 євро, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 1 508 322,79 грн, та суми плати за вчинення виконавчого напису.

На підтвердження вказаного боргу стягувач надав нотаріусу розрахунок заборгованості по кредиту, в якому за період з 20 березня 2008 року по

17 грудня 2012 року рух коштів не відображений, наявність коштів зафіксована

з 17 грудня 2012 року і на цю дату наявний борг у сумі 31 273,20 євро (еквівалент 875 349,16 грн), з яких борг по кредиту - 30 766,68 євро, борг по відсоткам - 506,52 євро. Розрахунок не містить платежі від позичальника на погашення заборгованості за кредитним договором. Відсоткова ставка за користування кредитом в розрахунку зазначена одночасно 11,50 % річних та 15,50 % річних,

а графи щодо визначення належних до сплати відсотків (графа 11) та заборгованості за ними (графа 13) не містять даних про те, як саме, за якою відсотковою ставкою нараховані відсотки за відповідний період, не розмежовуються нарахування відсотків за відповідними ставками та сумами

у відповідних періодах нарахування. Надана нотаріусу виписка за рахунком відображає інформацію про наявність заборгованості, її облік на певний час і не містить даних про рух коштів за вказаний стягувачем період.

Згідно з вказаним розрахунком борг в сумі 53 887,16 євро (34 833,16 євро +

+ 19 054,00 євро) пред`явлений до стягнення не за період з 26 вересня 2013 року по 26 травня 2016 року, а фактично за весь період заборгованості починаючи

з 20 березня 2008 року.

Розрахунок заборгованості, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, та розгорнутий розрахунок, що був наданий суду, відрізняються між собою за той самий період у частині зазначення та кваліфікації відсоткової ставки, за якою розраховувалася заборгованість за відсотками.

Нотаріусу були надані також договір про іпотечний кредит від 20 березня

2008 № 27/8-08, вимога від 22 червня 2016 про усунення порушень з доказами направлення її позичальнику, договір про відступлення прав вимоги від

17 грудня 2012 року, ідентифікуючі й реєстраційні документи щодо позичальника та стягувача.

01 серпня 2016 року на підставі заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості за кредитом - 34 833,16 євро боргу за кредитом, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2016 року становить 974 993,84 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 19 054,00 євро -

533 328,95 грн, який зареєстрований у реєстрі за № 15049.

Відповідно до статті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках

і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Законудля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Законувизначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається

у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172".

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження

№ 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що "у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню".

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд встановив, що нарахування розміру заборгованості за кредитним договором здійснено без урахування зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором відповідно до статті 1050 ЦК України за межами строку кредитування, вказаний стягувачем період заборгованості не відповідає дійсному періоду розрахунку боргу, докази отримання

ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень кредитором не надані, строк для звернення за вчиненням виконавчого напису сплив на моменту такого звернення.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували безспірність заборгованості боржника, тому правильно задовольнив позовні вимоги до ТОВ "Кредитні ініціативи".

Разом з цим право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні,

а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону). Водночас, у спорах між боржниками

і стягувачами, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, зокрема про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, належним відповідачем є стягувач (кредитор) на користь якої було вчинено виконавчий напис, оскільки предметом позову є спір про право. Нотаріус можу бути залучений до розгляду таких справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до такої особи та вирішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.


................
Перейти до повного тексту