Постанова суду № 707/313/17 від 27.05.2021 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та визнання договору іпотеки припиненим з підстав виконання...

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 707/313/17

провадження № 61-7973св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та визнання договору іпотеки припиненим з підстав виконання основного зобов`язання.

Позов мотивований тим, що 29 серпня 2007 року між ним та ПАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір № МL-F00/207/2007 на суму 42 042,00 швейцарських франків.

Зобов`язання за договором кредиту забезпечено договором іпотеки від 29 серпня 2007 року № РСL-FОО /207/2007, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 60,9 кв. м, який належав на момент підписання договору позивачу на праві власності.

Крім того, між позивачем та ПАТ "ОТП Банк" 29 жовтня 2009 року укладено договір іпотеки № РСL-FОО/207/2007/а, предметом якого є земельна ділянка площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будь-яке майно, що знаходиться чи буде збудовано на цій земельній ділянці.

Між сторонами кредитного договору 09 серпня 2011 року укладено додаткові договори про внесення змін та доповнень до іпотечних договорів, зокрема щодо зміни валют кредитування на гривню, розмір кредиту став складати 340 302,33 грн.

Свої договірні зобов`язання (основна сума боргу та проценти за кредитом) позивач виконав повністю, сплативши заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2007 року в повному обсязі, що підтверджується довідкою банку від 23 вересня 2016 року № FОО-5-5/394.

З державного реєстру іпотек 08 лютого 2017 року позивач дізнався, що його майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, перебувають в іпотечній заставі. При цьому іпотекодержателем є не ТОВ "ОТП Банк", а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 квітня 2012 року, про який позивачу не відомо. Іпотека приватним нотаріусом зареєстрована не за місцезнаходженням сторін договору про відступлення прав вимоги і не за місцем знаходження нерухомого майна.

Вважає, що ПАТ "ОТП Банк", визнаючи, що позичальник розрахувався за кредитором повністю, без належних правових підстав передав право вимоги до третьої особи ПАТ "ОТП Банк".

На підставі викладеного, з урахуванням доповнених позовних вимог, позивач просив суд визнати:

- припиненими договір іпотеки від 29 серпня 2007 року № РСL-FОО /207/2007, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 та договір іпотеки від 29 жовтня 2009 року № РСL-FОО/207/2007/а, предметом якого є земельна ділянка площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з підстав виконання основного зобов`язання іпотекодержателя;

- недійсним договір про відступлення прав вимоги укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 27 квітня 2012 року в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 серпня 2007 року № РСL-FОО /207/2007 укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів факту повного виконання основного зобов`язання за кредитним договором забезпеченого іпотекою, тому зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, не можуть бути припиненими; позовні вимоги у частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року поновлено строк касаційного оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, розʼяснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди належно не дослідили надані ним докази, які підтверджують повне виконання зобов`язання у строк за кредитним договором, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку щодо відмови у позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" 29серпня 2007 року укладено кредитний договір № МL-F00/207/2007 на суму 42 042,00 швейцарських франків (а. с. 11-14).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладено договір іпотеки № РСL-FОО/207/2007, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 60,9 кв. м, який належить позивачу на праві власності (а. с. 15-17).

Між ТОВ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 27 квітня 2012 року укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ОТП Банк" відступив, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняв право вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору, що забезпечені іпотекою/заставою за договорами забезпечення.

У додатку №1 до цього договору зазначено кредитний договір № МL-F00/207/2007 від 29 серпня 2007 року (а. с. 43-45, 54).

Відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 08 червня 2015 року, у справі № 707/2298/13-ц, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL-F00/207/2007 від 29 серпня 2007 року задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість у сумі 538 045,23 грн та судові витрати (а. с. 41).

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять довідку ПАТ "ОТП Банк" від 23 вересня 2016 року № F00-5-5/394 про те, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № МL-F00/207/2007 у повному обсязі та у строк передбачений договором (а. с. 10).

Проте, як вбачається зі змісту довідки ПАТ "ОТП Банк" від 17 березня 2017 року № F00-5-5/98, довідка ПАТ "ОТП Банк" від 23 вересня 2016 року № F00-5-5/394 видана ОСОБА_1 помилково, оскільки кредит від 29 серпня 2007 року № МL-F00/207/2007 станом на 23 вересня 2016 року не був погашений та 27 квітня 2012 року проданий ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань (а. с. 42).

Апеляційним судом також досліджено квитанції, надані позивачем, щодо внесення коштів на рахунки ПАТ "ОТП Банк" (а. с. 111-162).

З аналізу квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 сплачував кошти в рахунок погашення кредиту ПАТ "ОТП Банк" та був обізнаний про зміну кредитора у зобов`язанні на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Відповідачами факт повної сплати кредиту заперечується.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів факту повного виконання основного зобов`язання за кредитним договором забезпеченого іпотекою, тому зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, не можуть бути припиненими; позовні вимоги у частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Частиною першою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно із статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року N 898-IV (далі - Закон N 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону N 898-IV).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 17 Закону N 898-IV).

З огляду на частину першу статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Із справи відомо, що відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 08 червня 2015 року, у справі № 707/2298/13-ц, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL-F00/207/2007 від 29 серпня 2007 року задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість у сумі 538 045,23 грн та судові витрати (а. с. 41).

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надано суду довідку ПАТ "ОТП Банк" від 23 вересня 2016 року № F00-5-5/394 про те, що він сплатив заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № МL-F00/207/2007 у повному обсязі та у строк передбачений договором (а. с. 10).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що довідка ПАТ "ОТП Банк" від 23 вересня 2016 року № F00-5-5/394 не свідчить про повну сплату кредитних коштів позичальником.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суди встановивши, що позивач не надав належних доказів, які б свідчили про припинення кредитного договору дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання припиненим договору іпотеки відсутні.

Згідно з пунктом1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги ОСОБА_1 не зазначено.

Отже, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 у частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Доводи касаційної скарги про те, що суди належно не дослідили надані ним докази, які підтверджують повне виконання зобов`язання у строк за кредитним договором не можуть бути прийняті до уваги та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2014 року у справі № 707/2298/13-ц позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 538 045,23 грн та судові витрати (а. с. 41).

Проте, надані позивачем копії квитанцій підтверджують сплату ним за кредитними зобов`язаннями лише на суму в розмірі 508 074,17 грн.

Крім того, із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року у справі № 707/2298/13-ц за поданням заступника начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Черкаський РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань за рішенням суду, Апеляційним судом Черкаської області встановлено, що на примусовому виконанні Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебуває виконавче провадження АСВП № 48715266 по виконанню виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року № 2/707/459/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості в сумі 541 486,23 грн.

Державним виконавцем Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області 11 вересня 2015 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/707/456/14 виданого 25 серпня 2015 року Черкаським районним судом Черкаської області.

Згідно з актом опису й арешту майна від 14 червня 2016 року старшим державним виконавцем Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області описано і накладено арешт на майно, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12 січня 2012 року накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: домоволодіння та земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Будинок перебуває в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг України", що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди при вирішенні справи правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

................

Перейти до повного тексту