Постанова
Іменем України
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 569/14514/17
провадження № 61-650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 року у складі судді Харечка С.П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчука С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 10 червня 2011 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувавшись та підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно з якою отримав кредитну картку "Універсальна".
21 липня 2012 року відповідачу переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку "Універсальна Gold", відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Станом на 31 серпня 2017 року у зв`язку із порушенням зобов`язань загальна заборгованість за кредитним договором складала 63 385,24 грн. На момент звернення до суду із позовом відповідач продовжував ухилятися від виконання обов`язків і заборгованість за договором не погасив.
На підставі викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 385,24 грн та 1 600,00 грн судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом, по процентам за користування кредитом, а також за пенею та комісією.
Водночас строк дії картки № НОМЕР_1, за якою виникла вказана заборгованість, встановлено до липня 2014 року, а позивач звернувся до суду із позовом лише 21 вересня 2017 року, тобто із пропуском строку позовної давності, про застосування якої звернувся представник відповідача до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2018 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року поновлено строк касаційного оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, розʼяснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки строк дії картки, виданої ОСОБА_1, встановлено до 30 квітня 2015 року, то строк позовної давності розпочинається з наступного дня та спливає 01 травня 2018 року, а позов подано до суду 15 вересня 2017 року. Судами неповно досліджено наявні докази у справі, зокрема не враховано закінчення строку дії картки, через що невірно застосовано норми матеріального права.
Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій вона просила залишити рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 10 червня 2011 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувавшись та підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", та отримав кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2015 року. Цією карткою відповідач користувався до 04 серпня 2011 року.
Відповідачу 21 липня 2012 року переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку "Універсальна Gold" № НОМЕР_1 строком дії до липня 2014 року, відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Цією карткою відповідач користувався до липня 2014 року.
Станом на 31 серпня 2017 року у зв`язку із порушенням зобов`язань загальна заборгованість за кредитним договором складала 63 385,24 грн, із яких: 4 937,24 грн - заборгованість за кредитом, 51 453,46 грн - заборгованість за процентами за користуванням кредитом, 3 500,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, 3 494,53 грн - заборгованість по судових штрафах.
Представник відповідача 28 грудня 2018 року звернулась до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом, по процентам за користування кредитом, а також за пенею та комісією.
Водночас строк дії картки № НОМЕР_1, за якою виникла вказана заборгованість, встановлено до липня 2014 року, а позивач звернувся до суду із позовом лише 21 вересня 2017 року, тобто із пропуском строку позовної давності, про застосування якої звернувся представник відповідача до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується із такими висновками судів, виходячи із наступного.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 дійшов висновку про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від такого висновку немає.
Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки строк дії картки "Універсальна" № НОМЕР_2 встановлено до квітня 2015 року, а із позовом до суду банк звернувся 15 вересня 2017 року, спростовуються наданими самим позивачем документами, які містяться у матеріалах справи.
Так, у своєму листі від 04 травня 2018 року № 53247-ВБ позивач зазначає, що "… Згідно із п. 2.1.1.2.12 Умов і Правил надання банківських послуг у разі закінчення строку дії картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії).
21 липня 2017 року відповідач звернувся до банку із заявою про перевипуск картки, тобто надання картки з новим строком дії. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися, у тому числі, і на пере випущеній картці" (а. с. 189).
Таким чином банк, переоформивши кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2015 року на престижну кредитну картку "Універсальна Gold" № НОМЕР_1 строком дії до липня 2014 року, фактично в односторонньому порядку змінив строк дії картки за відповідним картковим рахунком.
Крім того, згідно із розрахунком заборгованості за договором № б/н від 10 червня 2011 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, заборгованість за кредитним договором розраховано з 21 липня 2012 року по 31 серпня 2017 року, тобто за період, коли відповідач користувався саме кредитною карткою № НОМЕР_1 строком дії до липня 2014 року (а. с. 4 - 6).
Із виписок по рахункам за період з 01 червня 2011 року по 20 січня 2018 року, наданих позивачем, також слідує, що заборгованість за кредитним договором виникла саме по картці № НОМЕР_1 строком дії до липня 2014 року (а. с. 121 - 126).
Відтак, у межах строку кредитування, який відповідає строку дії картки до липня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця.
Оскільки перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України) № НОМЕР_1, тобто з 31 липня 2014 року, то строк позовної давності за такою вимогою сплив 31 липня 2017 року. Позивач звернувся до суду з позовом 21 вересня 2017 року, тобто поза межами загального строку позовної давності.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Під час розгляду справи знайшли підтвердження доводи позивача про те, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, у результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором.
Водночас, позивач звернувся до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, що є самостійною підставною для відмови у позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.