Постанова Іменем України
25 травня 2021 року
м. Київ
справа №466/188/14-к
провадження № 51-4515км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
потерпілого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012150220000004, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ч. 1 ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Буського районного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК та ч. 1 ст. 366 КК у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрито.
Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, залишено без розгляду.
Львівський апеляційний суд 15 червня 2020 року залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування ухвал місцевого та апеляційного судів на підставі порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки не перевірив наявності обов`язкових умов, передбачених статтею 49 КК. Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності неодноразово зупинявся через його ухилення від слідства та суду, а також не з`ясував питання, чи не переривався перебіг давності через вчинення ним нового злочину. Зазначає, що при постановленні ухвали суд першої інстанції залишив поза увагою суду те, що ОСОБА_2 неодноразово оголошувався судому розшук, а також неправильно вирішив заявлений ним цивільний позов. Вказує на упередженість суду апеляційної інстанції, який, на переконання потерпілого, обмежив його доступ до справедливого правосуддя. Зокрема, звертає увагу на те, що апеляційним судом безпідставно не досліджено в судовому засіданні докази та матеріали кримінального провадження, про які йшлося в його апеляційній скарзі, а також грубо порушено процедуру вирішення відводів, оскільки не задоволено усних заяв про оголошення перерви для підготовки заяв про відвід складу суддів за нововиявленими обставинами. Також зазначає, що в ухвалі безпідставно вказано про його участь у судовому засіданні апеляційного суду, оскільки результати розгляду апеляційної скарги були оголошені за його відсутності.Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий підтримав касаційну скаргу. Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Стаття 49 КК встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Благополучне закінчення строків давності можливе лише в разі, якщо особа, яка вчинила злочин, протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК, не переховувалась від слідства та суду і не вчинила нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Якщо особа, яка вчинила злочин, ухиляється від слідства або суду, то відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому випадку час, який минув із дня вчинення злочину, до дня, коли особа почала переховуватися від слідства або суду, не втрачає свого значення, він зберігається і зараховується в строк давності, що продовжує спливати (а не починається спочатку) із дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
У разі, якщо особа до закінчення зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 49 КК строків вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, то відповідно до ч. 3 ст. 49 сплив давності переривається. У цьому випадку обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину. Переривання давності означає, що час, який минув із дня вчинення першого злочину, втрачає своє значення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочинів невеликої тяжкості, а саме у тому, що він у період з квітня 2010 року по грудень 2012 року вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК, а у період з 07 лютого 2012 року по 24 січня 2013 року - злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК.
ОСОБА_2 ухилявся від слідства та суду. У зв`язку з цим його двічі було оголошено в розшук під час досудового розслідування (31 травня 2013 року та 17 жовтня 2013 року, досудове розслідування відновлювалося відповідно 11 червня 2013 року та 13 січня 2014 року). 05 липня 2016 року ОСОБА_2 був оголошений у розшук і судом, 22 вересня 2016 року він з`явився до суду, і кримінальне провадження було відновлено.
У судовому засіданні 27 лютого 2020 року захисник Лемеха Р.І. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК, яке підтримав і ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КПК суд невідкладно розглянув клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та прийняв рішення, як це передбачено ч. 1 ст. 285 КПК.
У цьому кримінальному провадженні перебіг давності тричі зупинявся у періоди, коли ОСОБА_2 оголошувався в розшук, і в загальному склав 5 місяців 25 днів. Проте перебіг давності не переривався, оскільки даних про те, що ОСОБА_2 вчинив новий злочин до закінчення строку, визначеного ч. 1 та ч. 2 ст. 49 КК, немає.
Оскільки строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 49 КК становив три роки з дня вчинення злочину і на час заявлення захисником клопотання про звільнення ОСОБА_2 цей строк закінчився навіть з урахуванням зупинення перебігу давності, то суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закрив кримінальне провадження за ч. 1 ст. 172 КК та ч. 1 ст. 366 КК відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Що стосується доводів потерпілого ОСОБА_1 про те, що судом неправильно вирішено його цивільний позов у кримінальному провадженні, то вони є безпідставними.
Відповідно до змісту ст. 129 КПК суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закриттям провадження, однак згідно з ч. 7 ст. 128 КПК цивільний позов, який залишено без розгляду, може бути пред`явлений в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд, залишаючи без розгляду цивільний позов ОСОБА_1 при закритті кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, роз`яснив потерпілому його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Що стосується доводів потерпілого ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК, оскільки останнім безпосередньо не були досліджені обставини кримінального правопорушення в судовому засіданні, то вони є необґрунтованими.
Згідно із ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Оскільки відповідні обставини не були встановлені судом апеляційної інстанції в ході вирішення питання щодо законності ухвали суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, то доводи ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про дослідження доказів, є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження видно, що всі відводи колегії суду апеляційної інстанції, які були заявлені потерпілим ОСОБА_1, були розглянуті належним чином та вирішені відповідно до вимог ст. 81 КПК.
Переглядаючи справу за доводами потерпілого, що були наведені ним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення місцевого суду і вмотивованою ухвалою відмовив у задоволенні скарги.
Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні обґрунтування, якими керувався суд при постановленні рішення.
Перевіркою кримінального провадження не встановлено обставин, які б вказували на упередженість суду апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку. Не свідчить про це і оголошення результатів розгляду апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 за його відсутності.
Під час перевірки судових рішень суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для їх скасування, а тому в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд