УХВАЛА
26 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 643/1138/13-к
Провадження № 13-80зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лобойка Л. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) Британчука Володимира Васильовича у провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2013 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Московського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2013 року ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 1, 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд Харківської області 15 травня 2013 року скасував указаний вирок у частині заходу примусу й ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі. Таке рішення Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) ухвалою від 10 червня 2014 року залишив без зміни.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 01 квітня 2021 року у справі "Фарзієв та інші проти України", у тому числі і щодо ОСОБА_1 (заява №64484/17) констатував порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду.
Суддя Великої Палати Британчук В. В. 26 травня 2021 року заявив самовідвід від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зважаючи на те, що він брав участь у справі заявника під час її касаційного перегляду 10 червня 2014 року.
Перевіривши заяву судді Британчука В. В. та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до частини 1 статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
У заяві судді Британчука В. В. йдеться про неможливість його участі у розгляді заяви ОСОБА_1, оскільки він раніше, входячи до складу колегії суддів ВССУ й переглядаючи в касаційному порядку справу заявника (провадження №5-1011км14), визнав справедливим призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
З урахуванням викладеного Велика Палата вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню з метою уникнення повторної участі судді Британчука В. В. у розгляді справи та запобігання виникненню у сторін сумніву стосовно об`єктивності, безсторонності й неупередженості суду.
Такий підхід знайшов своє відображення у практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення № 45238/99 від 25 липня 2002 року "Пероте Пелон проти Іспанії").
На підставі наведеного та керуючись статтями 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду