П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/327/20
Провадження № 11-8заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (судді Губська О. А., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Уханенко С. А., Соколов В. М.) у справі № 9901/327/20 за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Верховний Суд, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до держави в особі Президента України, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставної відмови позивачу в задоволенні його звернення від 14 серпня 2020 року про повну аморальність і неадекватність суддів системи судоустрою України, нелегітимність судової влади України, незаконність судових рішень та забезпечення права на справедливий суд, утворений законом, безпосередньо (без посередників) Президентом України Зеленським В. О. ;
- зобов`язати Президента України в місячний строк розглянути заяву позивача від 14 серпня 2020 року в порядку, визначеному Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), перевірити за безпосередньої участі позивача факти, викладені ним у цій заяві, й прийняти реальне рішення, письмово повідомити його про результати перевірки цієї заяви та про суть прийнятого рішення;
- відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду в сумі 15 млн грн, завдану відповідачем унаслідок порушення конституційного права позивача на звернення за захистом до Президента України й органів державної влади України щодо реалізації його порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного статтями 15 і 17 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1 і 7 Закону № 393/96-ВР, статтею 40 Конституції України, та його конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтями 15-17 ЦК України, статтею 7 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статтею 55 Конституції України.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у своїй заяві від 14 серпня 2020 року, надісланій рекомендованим листом на адресу Президента України, він вимагав: Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган з високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві; доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, що постановлені судами України за судовими справами заявника за період з 24 серпня 1991 року і до теперішнього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості й чинності (дійсності); за результатами розгляду цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку з нелегітимністю судів системи судоустрою України та повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства, визначених Конституцією і законами України; здійснити перевірку викладених у заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ; забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.
3. ОСОБА_1 вказав на те, що визначений Законом № 393/96-ВР строк розгляду звернення закінчився, проте його порушене право на справедливий суд, утворений законом, Президент України не поновив; викладені у зверненні факти не перевірив; відповідь про результати перевірки та про суть прийнятого рішення від Президента України йому не надходила.
4. Позивач також зазначив, що в указаному зверненні до Президента України від 14 серпня 2020 року він не оскаржував незаконність і необґрунтованість судових рішень, не вимагав їх скасування, оскільки судові рішення за його справами набрали законної сили й скасуванню не підлягають. У цьому зверненні він вимагав особисто від Президента України перевірити викладені в його заяві факти.
5. ОСОБА_1 вказав, що на свою заяву від 14 серпня 2020 року він отримав лист-відповідь Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. від 19 листопада 2020 року за № 02-91/2579, який надійшов на його адресу 25 листопада 2020 року - після закінчення строку розгляду його звернення і відкриття Верховним Судом за його позовом провадження в цій справі. На думку позивача, ця відповідь є фіктивною формалізованою відпискою, оскільки вказаний лист-відповідь підписаний особою, яка згідно зі статтями 14-16 Закону № 393/96-ВР не має права розглядати його звернення, що адресоване на ім`я Президента України Зеленського В. О . При цьому Керівник Офісу Президента України Єрмак А. Б. не є Президентом України, тому, на переконання позивача, він не має права приймати рішення за результатами розгляду його заяви від імені Президента України та підписувати від його імені документи юридичного значення (правові акти).
6. На думку позивача, такою протиправною бездіяльністю Президент України порушив його особисте немайнове право громадянина України на захист цивільних прав та інтересів безпосередньо (без посередника) Президентом України - керівником держави Україна, органом вищої державної влади України.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 14 грудня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
8. Судове рішення мотивовано тим, що:
- обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян, у тому числі й осіб з інвалідністю внаслідок війни, Конституцією України не передбачено, що спростовує посилання позивача про необхідність розгляду його заяви безпосередньо/особисто Президентом України;
- підпунктом 22 пункту 4 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019 (далі - Положення № 436/2019), визначено обов`язок Офісу Президента України розглядати звернення громадян. Відтак саме до повноважень Офісу, а не Президента України належить організація розгляду адресованих останньому звернень та відповідно надання відповіді за результатами їх розгляду;
- оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, тому відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВРподана ним 14 серпня 2020 року заява/звернення до Президента України підлягала розгляду безпосередньо Керівником Офісу Президента України як першим керівником цього органу;
- суд не має права втручатися в діяльність Президента України при здійсненні ним функцій та повноважень, визначених законодавством, не має права переймати на себе функції суб`єкта владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, водночас адміністративні суди наділені компетенцією під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти їх на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);
- вимоги, з якими позивач звернувся до Президента України в заяві від 14 серпня 2020 року, не відносяться до сфери повноважень та не віднесені законом до його компетенції. Відтак протиправної бездіяльності з боку Президента України Зеленського В. О. щодо розгляду поданої позивачем 14 серпня 2020 року заяви немає, а тому ця позовна вимога є безпідставною. Решта вимог позовної заяви про зобов`язання Президента України вчинити певні дії та стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідними від попередньої, яка не знайшла свого підтвердження та правового обґрунтування під час розгляду справи, тому ці вимоги задоволенню також не підлягають.
За висновком суду першої інстанції, вимоги заявленого ОСОБА_1 позову не ґрунтуються на нормах закону, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, а також дійшов висновків, що не відповідають Конституції та законам України, обставинам справи та предмету (вимогам) позову. Крім цього, суд проігнорував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 щодо розгляду звернень інвалідів війни особисто Президентом України та заблокував передачу звернення позивача від Офісу Президента України на розгляд особисто Президенту України.
10. Скаржник зазначив, що предметом його позову є порушення Президентом України норм Закону № 393/96-ВР при розгляді звернення позивача від 14 серпня 2020 року щодо захисту його цивільних прав та інтересів, визначених статтею 17 ЦК України, їх поновлення та відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю, внаслідок порушення особистого права позивача на звернення, а не вимоги звернення позивача від 14 серпня 2020 року, як це зазначено у висновках рішення суду першої інстанції.
11. На думку позивача, при розгляді його звернення від 14 серпня 2020 року Президент України (Офіс Президента України) порушив норми статей 1, 7, 15, 18-20 Закону № 393/96-ВР та статті 17 ЦК України.
12. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав, що саме до повноважень Офісу, а не Президента України, відноситься організація розгляду адресованих останньому звернень та надання відповіді за результатами їх розгляду. Відтак висновок суду про те, що обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян, у тому числі й осіб з інвалідністю внаслідок війни, Конституцією України не передбачено, є обґрунтованим та спростовує посилання позивача про необхідність розгляду його заяви безпосередньо/особисто Президентом України. Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни, суд правильно вказав на те, що відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВРподана позивачем 14 серпня 2020 року заява до Президента України підлягала розгляду безпосередньо Керівником Офісу Президента України як першим керівником цього органу.
14. Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що суд не має права переймати на себе функції суб`єкта владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, водночас адміністративні суди наділені компетенцією під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти їх на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
15. У зв`язку з викладеним представник Президента України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух апеляційної скарги
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 січня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, відмовила в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні за його участю в режимі відеоконференції у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області справи № 9901/327/20 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
17. ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою від 14 серпня 2020 року.
18. У цьому зверненні ОСОБА_1 вимагав:
- Указом Президента України створити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган Президента України з високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві;
- доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, що ухвалені судами України в судових справах за позовами заявника за період з 24 серпня 1991 року й до цього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості й чинності (дійсності);
- за результатами розгляду цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку з нелегітимністю судів системи судоустрою України та повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України;
- здійснити перевірку викладених у заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ;
- забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.
19. Позивач указав, що він є ветераном війни - інвалідом ІІ групи та за правилами частини другої статті 15 Закону № 393/96-ВРзаяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
20. Оскільки вустановлений Законом № 393/96-ВРстрок відповідач не розглянув особисто подану ним заяву, не перевірив викладені в ній факти та не повідомив про результати її розгляду, позивач звернувся до суду із цим позовом.
21. Листом від 19 листопада 2020 року за № 02-01/2579 Керівник Офісу Президента України надав ОСОБА_1 відповідь на його заяву.
22. За змістом цієї відповіді позивачу роз`яснено, що Президент України не наділений повноваженнями впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики. Також наголошено на одній з основних засад судочинства - забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Крім цього, ОСОБА_1 повідомлено про підстави для утворення чи ліквідації суду тощо.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
25. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
26. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
27. Відповідно до статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
28. Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
29. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою від 14 серпня 2020 року, у якій вимагав: Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган з високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві; доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, що ухвалені судами України в судових справах за позовами заявника за період з 24 серпня 1991 року й до цього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості й чинності (дійсності); за результатами розгляду цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку з нелегітимністю судів системи судоустрою України та повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України; здійснити перевірку викладених у заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ; забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
31. Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх актах на те, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України (рішення від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, 02 жовтня 2008 року № 19-рп/2008).
32. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституцій України.
33. Відповідно до частини першої вказаної статті Конституції України Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України;
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
34. Згідно з пунктами 1 і 3 Положення № 436/2019 Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.
Основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
35. Підпунктом 22 пункту 4 цього Положення визначено, що Офіс Президента України відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.
36. Відповідно до пункту 7 Положення № 436/2019 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу Офісу входять: Керівник Офісу Президента України; Перший заступник Керівника Офісу Президента України; заступники Керівника Офісу Президента України; Керівник Апарату Офісу Президента України; Перший помічник, помічники Президента України; радники Президента України; Прес-секретар Президента України; представники Президента України; уповноважені Президента України; Кабінет Президента України; Кабінет Керівника Офісу Президента України; директорати; департаменти.
37. Згідно з пунктом 8 Положення № 436/2019 Керівник Офісу Президента України, Перший помічник, помічники Президента України, Керівник Кабінету Президента України, радники Президента України підпорядковуються безпосередньо Президентові України.
38. Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що Президент України здійснює лише ті повноваження, які йому визначені Конституцією України. При реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах - пропозиціях, заявах і скаргах, Президент України діє як через свій допоміжний орган - Офіс Президента України, так і безпосередньо через Керівника Офісу Президента України. Водночас ані Конституція України, ані Закон № 393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадянина України та повідомляти його про результати розгляду такого звернення.
39. Положеннями частини третьої статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено особливу форму колективного звернення громадян до Президента України - електронну петицію, яка розглядається в порядку, встановленому статтею 23-1 цього Закону за умови збору на її підтримку не менш як 25 000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції. При цьому на Офіс Президента України покладено забезпечення розгляду електронної петиції, рішення ж про підтримку чи непідтримку петиції приймає Президент України особисто, після чого глава держави надає відповідь на електронну петицію, що підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Президента України та надсилається у письмовому вигляді автору петиції.
40. Отже, Конституція України та Закон № 393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадян України, у тому числі Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни, та повідомляти їх про результати розгляду такого звернення. Положеннями частини третьої статті 5 та статті 23-1 Закону № 393/96-ВР визначено лише обов`язок Президента України особисто прийняти рішення за результатами розгляду електронної петиції як особливої форми колективного звернення громадян та надати відповідь на електронну петицію.
41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, тому відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВРподана ним 14 серпня 2020 року заява/звернення до Президента України підлягала розгляду безпосередньо Керівником Офісу Президента України.
42. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій нею постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, стосовно розгляду звернень інвалідів війни особисто Президентом України.
43. На підставі частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
44. Відповідно до статей 124, 125, 126, 128 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя обіймає посаду безстроково.
Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
45. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
46. Згідно зі статтею 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
47. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою (частина четверта статті 19 Закону № 1402-VIII).
48. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, система судоустрою України визначається виключно Конституцією і законами України. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Зміст цих правових норм свідчить про те, що, за загальним правилом, повноваження Президента України у процедурі утворення судів полягають у внесенні відповідного проекту закону до Верховної Ради України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
49. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги, з якими позивач звернувся до Президента України в заяві від 14 серпня 2020 року, не відносяться до сфери повноважень останнього, що було роз`яснено ОСОБА_1 . Керівником Офісу Президента України в листі-відповіді від 19 листопада 2020 року за № 02-01/2579 на його заяву.
50. Таким чином, немає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставної відмови позивачу в задоволенні його звернення від 14 серпня 2020 року.
51. Оскільки решта вимог позовної заяви про зобов`язання Президента України вчинити певні дії та стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідними від попередньої вимоги, для задоволення якої немає підстав, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог також є правильним.
52. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Керівник Офісу Президента України, надаючи відповідь на звернення позивача від 14 серпня 2020 року листом від 19 листопада 2020 року, порушив визначені частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР терміни розгляду звернення, надавши відповідь на вказане звернення позивача після відкриття 26 жовтня 2020 року суддею Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду провадження в цій справі.
53. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
54. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
55. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
56. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
57. За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
58. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
59. Водночас, як свідчать обставини цієї справи, після звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду Керівник Офісу Президента України надав відповідь на звернення позивача.
60. За правилами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
61. Зі змісту цієї норми випливає, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення.
62. Таким чином, визнавши протиправною бездіяльність Керівника Офісу Президента України щодо недотримання строку розгляду звернення громадянина, суд не відновить порушеного, на думку позивача, права на звернення до органу державної влади, оскільки відповідь на це звернення вже ним отримана.
63. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 800/580/17 (провадження № 11-333заі18).