Постанова
Іменем України
27 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 757/41975/19-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/824/3607/2020
Провадження № 51 - 6201 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 757/41975/19-к за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР від 18.06.2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та повернуто його апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року вважає, що апеляційний суд мав поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та переглянути її в апеляційному порядку. Зазначає, що апеляційний суд, відмовивши йому у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернувши йому апеляційну скаргу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене ст. 412 КПК України, що є підставою для скасування судового рішення.
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скарги необґрунтованою і просила її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Порушене у касаційній скарзі питання, стосується оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Щодо вказаного питання Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Судусформулювала висновок у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19) про те, що: "оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.
Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді."
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення за клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року не з`ясував усіх обставин його звернення до апеляційного суду та дійшов до передчасного висновку про повернення його апеляційної скарги на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
В даному кримінальному провадженні питання обчислення строку на апеляційне оскарження є вирішальним, оскільки із врахуванням вищезазначеного висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, безпосередньо впливає на те чи виникло у ОСОБА_1 право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді у зв`язку із винесенням 17 червня 2020 року Рішення Другим Сенатом Конституційного Суду України від № 4-р(ІІ)/2020.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
За загальним правилом апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (ст. 395 ч. 2 п. 3 КПК України). Проте, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення (ст. 395 ч. 3 КПК України).
На день постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_1 перебував під вартою, проте суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у вказаній справі, не з`ясував чи отримував він копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року, дату такого отримання не встановив, оскільки це має суттєве значення для прийняття відповідного рішення та дає можливість визначити чи звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою у передбачений законом п`ятиденний строк або ж поза ним, а також на підставі встановлення цих обставин можливо зробити висновок про те чи виникло у ОСОБА_1 право на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді від 29 січня 2020 року і коли саме.
Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення за клопотанням ОСОБА_1 та його апеляційною скаргою на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, не врахував такої позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, не з`ясував усіх обставин провадження, в тому числі і зазначених вище, для прийняття такого рішення, не виходив із вказаних обставин, належної оцінки їм не дав та не зазначив в ухвалі належного її обґрунтування.
За таких обставин висновок апеляційного суду необхідність залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та повернення йому апеляційної скарги на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України є передчасним, прийнятим без з`ясування всіх передбачених законом обставин та належним чином в ухвалі не обґрунтованим.
Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи зазначене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга - задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд