Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 125/296/20
провадження № 51-5874км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Мазура М. В., Стороженка С. О.
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Мартинюка Ярослава Станіславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката Мартинюка Я. С., поданої в інтересах ОСОБА_1, на постанову про закриття кримінального провадження № 12019090120000016, відомості про яке внесені до ЄРДР 17 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, від 30 червня 2020 року.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, адвокат Мартинюк Я. С. оскаржив його до апеляційного суду.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 вересня 2020 року адвокату Мартинюку Я. С. відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року та повернув апеляційну скаргу.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі адвокат Мартинюк Я. С., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що повний текст оскарженої ним ухвали слідчого судді від 04 вересня 2020 року був оголошений 07 вересня 2020 року, проте під час оголошення тексту цієї ухвали він та потерпіла ОСОБА_1 не були присутні. З апеляційною скаргою на вказане судове рішення він звернувся до суду апеляційної інстанції 11 вересня 2020 року, при цьому копія ухвали Барського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року була надіслана йому на електронну пошту 07 вересня 2020 року, а її повний текст він отримав поштою лише 14 вересня 2020 року. Тому вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. проти задоволення касаційної скарги заперечувала та просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Від адвоката Мартинюка Я. С. надійшло клопотання, в якому він просив проводити касаційний розгляд без нього та ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК Українипередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції Українивизначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.
За правовою позицією Конституційного Суду України "положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом" (абзац 7 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3- рп у справі про апеляційне оскарження ухвал суду)
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Згідно з пунктами 1, 2, 17 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, забезпеченню права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Поважність причин визначається судом у разі неможливості своєчасного подання скарги або іншого документа через стихійне лихо, катастрофу, хворобу, відрядження, трагічні та інші непередбачувані події в житті людини, а також будь-які інші обставини, що не дозволили учаснику процесу завчасно подати відповідний документ.
Також під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку до уваги має братися, у тому числі, й поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема те, чи вживала вона розумних заходів для реалізації свого права (повноваження) у межах процесуального строку або якнайшвидше після його закінчення, чи скористалася вона вже таким правом раніше та інші доречні обставини.
Однак ухвала Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги адвоката Мартинюка Я. С. не ґрунтується на наведених вимогах процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, 11 вересня 2020 року адвокат Мартинюк Я. С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2020 року, в якій порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді. Обґрунтовуючи таке клопотання, Мартинюк Я. С. вказував на те, що він та ОСОБА_1 не були обізнані зі змістом мотивувальної частини ухвали, а її повний текст він отримав електронною поштою лише 07 вересня 2020 року, у зв`язку з чим просив суд визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження.
Під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку та ухвалою від 16 вересня 2020 року повернув адвокату Мартинюку Я. С. подану апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що апелянт був присутній 04 вересня 2020 року в ході оголошення оскаржуваної ухвали слідчого судді, повний текст отримав 07 вересня 2020 року, однак з апеляційною скаргою на вказане судове рішення звернувся лише 11 вересня 2020 року. Проте останнім днем для подачі Мартинюком Я. С. апеляційної скарги було 09 вересня 2020 року. Враховуючи те, що апеляційну скаргу було подано після спливу строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені заявником причини пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки апелянт мав достатній строк для звернення з апеляційною скаргою, визначення своїх аргументів та обґрунтування правової позиції.
Разом з тим, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що адвокат Мартинюк Я. С. не заперечував факту пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, пояснюючи при цьому, що причинами такого пропуску були об`єктивні обставини - відсутність тексту ухвали та необізнаність з мотивами прийнятого судом рішення.
Тобто, незважаючи на фактичну наявність об`єктивних обставин, через які адвокат Мартинюк Я. С. був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, з обґрунтуванням того, у чому полягала незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, відповідно до вимог ст. 396 КПК України суд апеляційної інстанції такі факти залишив поза увагою та не надав їм жодної оцінки, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є передчасним та необґрунтованим, а ухвала апеляційного суду - такою, що не відповідає вимогам процесуального закону, на підставі чого вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати зазначене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Наведене узгоджується і з правовими висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 травня 2019 року (справа №461/1434/18), згідно з якими строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати оголошення резолютивної частини судового рішення, але у випадку, якщо повний текст було складено пізніше, це може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, оскільки відсутність повного тексту судового рішення позбавляла сторони провадження можливості своєчасно ознайомитися з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та навести свої заперечення щодо них в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд