Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 522/13928/15
провадження № 61-2134св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: головне управління Національної гвардії України, Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, департамент комунального господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2,
треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Водний", приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Горлач Микола Анатолійович,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Шепітком Григорієм Івановичем, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2019 року в складі судді Чернявської Л. М. та на постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
07 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної гвардії України, Південного Одеського територіального управління національної гвардії України, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, департаменту комунального господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів, визнання права на отримання квартири, визнання протиправними і скасування рішень комісії, визнання протиправним і скасування розпорядження органу приватизації, визнання протиправним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про реєстрацію, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що відповідачі порушили право позивача як колишнього військовослужбовця на отримання квартири АДРЕСА_1, оскільки своєчасно не повідомили його про рішення житлово-побутової комісії щодо розподілення йому вказаної квартири, у зв`язку з чим він не отримав ордер на житлове приміщення, а квартира в подальшому передана іншій особі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, позов залишено без розгляду.
Суди виходили з того, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, а клопотань про розгляд справи без його участі не подавав.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що 11 грудня 2019 року, тобто за день до призначеного судового засідання, представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та/або його представника, а тому суд не мав правових підстав для постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління та Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України на касаційну скаргу, в якому відповідачі просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Зазначають, що надіслана позивачем 11 грудня 2019 року заява про розгляд справи без його участі надійшла до суду лише 18 грудня 2019 року, що свідчить про неможливість її врахування судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз змісту ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року свідчить, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
За приписами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції встановив, що справа призначалася до розгляду в судовому засіданні 07 листопада 2019 року та 12 грудня 2019 року, на які позивач та/або його представник, будучи повідомленими належним чином про розгляд справи, не з`явилися, причини неявки суду не повідомили та заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20) зроблено висновок, що "законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи".
Заперечуючи проти наявності підстав для залишення позову без розгляду, позивач у касаційній скарзі посилається на те, що його представник завчасно (11 грудня 2019 року) надіслав на адресу суду першої інстанції заяву про розгляд справи за відсутності позивача та/або його представника.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18) зазначено, що "своєчасно отримавши судову повістку про виклик в судове засідання (21 лютого 2017 року), призначеного на 27 лютого 2017 року, банк скористався правом повідомити суд про розгляд справи за відсутності його представника лише 23 лютого 2017 року шляхом направлення відповідної заяви поштовими засобами зв`язку, яке надійшло на адресу суду 28 лютого 2017 року, тобто після постановлення 27 лютого 2017 року оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, що унеможливило врахування цієї заяви судом. При цьому, на виконання вимог статті 77 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги судом першої інстанції) з урахуванням вимог частини третьої статті 27 ЦПК України (у цій же редакції) щодо обов`язку завчасно повідомляти суд про неявку у судове засідання, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки, банк, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України. Будучи обізнаним про неможливість явки свого представника у зв`язку із процедурою ліквідації банку, заявник не скористався також можливістю подати відповідну заяву про розгляд скарги за його відсутністю при подачі скарги, або під час призначення скарги вперше до судового розгляду, призначеного на 08 лютого 2017 року".
З урахуванням того, що в справі, яка переглядається, заява про розгляд справи за відсутністю позивача та/або його представника направлена 11 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку та надійшла до суду лише 18 грудня 2019 року, що унеможливило її врахування в судовому засіданні 12 грудня 2019 року в ході встановлення обставин повторної неявки позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень касаційна скарга ОСОБА_1 не містить. Обставину належного повідомлення про час і місце розгляду справи позивач у касаційній скарзі не заперечує.