Постанова
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 127/984/20
провадження № 61-1335св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Ідея Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі судді Денишенко Т. О. та акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2020 року у складі судді Дернової В. В., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Ідея Банк" про стягнення грошових коштів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") в особі Вінницького відділення банку № 2 про захист прав споживача шляхом стягнення грошових сум.
Позов мотивований тим, що 07 грудня 2018 року сторони у справі уклали договір поворотної фінансової допомоги, згідно якого позикодавець ОСОБА_1 надала позичальнику АТ "Ідея Банк" позику в сумі 190 000,00 грн строком на шість місяців під зобов`язання повернути її до 07 травня 2019 року, сплатити проценти у розмірі 19,5% за весь термін користування позикою з виплатою відсотків у кінці кожного календарного місяця не пізніше останнього дня місяця, в якому відсотки повинні бути сплачені.
Внесення позивачем коштів в касу банку підтверджується квитанцією від 07 грудня 2018 року № 1431473. Банк своїх зобов`язань за дійсним договором не виконав, у встановлений строк 07 травня 2019 року кошти позики не повернув, проценти в сумі 12 282,00 грн не сплатив. Неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою виконати умови чинного правочину проігноровані.
Просила стягнути з відповідача на її користь 190 000,00 грн позики, 12 282,00 грн процентів, 511 100,00 грн пені відповідно до договору поворотної фінансової допомоги від 07 грудня 2018 року, 1 533 300,00 грн пені відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", 50 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги від 07 грудня 2018 року у розмірі 713 382,00 грн, з яких 190 000,00 грн становить суму позики, 12 282,00 грн - проценти за користування позикою, 511 100,00 грн - пеня.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ "Ідея Банк" на користь держави 7 133,82 грн судового збору, з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто 3 376,18 грн судового збору.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року з АТ "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 стягнуто 6 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана на рішення суду від 17 вересня 2020 року було залишено без руху з наданням заявнику п`ятиденного строку на виправлення недоліків скарги і сплати у дохід держави 10 868,39 грн судового збору за наведеними в ухвалі реквізитами.
Ухвалою апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана на рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України, у зв`язку з неусуненням недоліку скарги, несплатою у дохід держави судового збору, зазначеного в ухвалі суду від 12 листопада 2020 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ "Ідея Банк" залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2020 року, додаткове рішення цього суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.
Стягнуто з АТ "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн.
Рішення місцевого суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що між сторонами у справі був укладений договір поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого банк отримав позику, зобов`язавшись повернути ці кошти. Від імені АТ "Ідея Банк" договір підписав повноважний представник, працівник Вінницького відділення банку № 2 ОСОБА_3, цей правочин за своєю правовою природою є договором позики, що в ньому й зазначено. Договір позики банку коштів фізичною особою безумовно не є фінансовою послугою відповідача, тому спірні правовідносини Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не регулюються, вони регулюються нормами параграфу 1 глави 71 ЦК України. Керуючись статтями 525 - 527, 530, 610, 1046, 1047 - 1049 ЦК України, суд підкреслив, що стороною договору поворотної фінансової позики від 07 грудня 2018 року є відповідач - АТ "Ідея Банк", кошти позики від ОСОБА_1 отримані банком, у зв`язку з чим вона обґрунтовано звернулася до сторони договору з вимогою виконати взяті зобов`язання за дійсним правочином. На виконання пункту 1.2 договору за строк користування позикою з 07 грудня 2018 року по 07 травня 2019 року сума процентів розміром 19,5% річних, які підлягають виплаті ОСОБА_1 за 121 день, склала 122 82,00 грн. Згідно пункту 7.3 договору ОСОБА_1 повинна бути сплачена пеня у розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення повернення позики, тобто за 269 календарних днів розмір пені склав 511 100,00 грн. У вимогах ОСОБА_1 стосовно стягнення з банку пені та моральної шкоди на підставі норм Закону України "Про захист прав споживачів" відмовлено через їх безпідставність.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Ідея Банк" посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.
23 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою АТ "Ідея Банк".
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України "Про захист прав споживачів".
У вказаній касаційній скарзі зазначено, що позивачі у справах про захист їхніх прав звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" не лише в суді першої інстанції, а і на наступних стадіях цивільного процесу.
Касаційна скарга АТ "Ідея Банк" мотивована посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У вказаній касаційній скарзі зазначено, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги всі обставини справи. Суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у справі, яка йому не підсудна за територіальною підсудністю та неправильно визначив характер спірних правовідносин.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу АТ "Ідея Банк" у якому зазначає, що усі доводи у вказаній касаційній скарзі зводяться до незгоди з оцінкою доказів та обставин справи судом першої та апеляційної інстанцій. Просила залишити касаційну скаргу АТ "Ідея Банк" без задоволення.
У березні 2021 року АТ "Ідея Банк" надіслало пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначає, що вказана касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 07 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ "Ідея Банк" був укладений договір поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого відповідач отримав позику в сумі 190 000,00 грн з остаточною датою повернення позики - 07 травня 2019 року (пункт 4.1 договору).
Вказаний договір від імені АТ "Ідея Банк" було підписано уповноваженим представником - ОСОБА_3.
Відповідно до пункту 3.1 договору позикодавець надає позику в момент підписання цього договору, а згідно з пунктом 3.2 договору позика надається в готівковій формі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 та її представника була залишена без руху із наданням п`ятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги, а саме сплати судового збору у визначеному розмірі.
Вказана ухвала від 12 листопада 2020 року отримана адвокатом Якименко О. О. 13 листопада 2020 року, а ОСОБА_1 - 16 листопада 2020 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 152, 153), однак судовий збір не сплачений, недолік апеляційної скарги не усунений.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).