Постанова
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 320/1889/17-ц
провадження № 61-8737св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3 ),
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелітопольська міська рада Запорізької області, департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелітопольська міська рада Запорізької області, департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3 ), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелітопольська міська рада Запорізької області, департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником 83/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є власником 17/100 частин вказаного домоволодіння. У їхній спільній власності знаходиться земельна ділянка кадастровий № 2310700000:02:006:0491 площею 0,0849 га, на якій знаходиться вказане домоволодіння. Власниками сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, якій належить 3/5 частин домоволодіння та ОСОБА_5, якій належить 2/5 частин домоволодіння.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2011 року у справі № 2-688/2011 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Мелітопольської міської ради, ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Мелітопольської міської ради від 23 лютого 2007 року № 4/3 задоволено у частині передачі у спільну сумісну власність відповідачів земельної ділянки площею 646,96 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку. Суд зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом забезпечення доступу до стін його будинку для можливості догляду за будівлею № НОМЕР_1 та здійснення його початкового та капітального ремонту до моменту поновлення межі за законом. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2011 року залишено без змін.
Відповідач ОСОБА_2 самочинно прибудувала до свого будинку АДРЕСА_2 прибудову "а1-1" на відстані 1,9 м від стіни їхнього з ОСОБА_4 будинку, а також самочинно влаштувала зливну яму для септику на відстані 3,0 м від стіни їхнього будинку. Самочинне будівництво грубо порушує право власності позивача на 83/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки здійснене у порушення вимог пунктів 3.1 ДБН 360-92**, 3.25* ДБН 360-92**, 3.2а ДБН 360-92**. В силу явних порушень цих вимог при самочинному будівництві, вищевказана прибудова підлягає знесенню, а зливна яма для септику - демонтажу та засипці за рахунок відповідача.
Позивач просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинну прибудову "а 1-1" до житлового будинку АДРЕСА_2, демонтувати та засипати зливну яму для септика, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, закласти в стіні дверний отвір та заштукатурити ділянку стіни закладеного отвору з боку приміщення 1-1, закласти в стіні віконний отвір та заштукатурити ділянку стіни закладеного отвору з боку приміщення 1-4 житлового будинку АДРЕСА_2, судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року у складі судді Міщенко Т. М. позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинну прибудову "а 1-1" до житлового будинку АДРЕСА_2 ; демонтувати та засипати зливну яму для септика, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; закласти в стіні дверний отвір та заштукатурити ділянку стіни закладеного отвору з боку приміщення 1-1; закласти в стіні віконний отвір та заштукатурити ділянку стіни закладеного отвору з боку приміщення 1-4 житлового будинку АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що самочинний об`єкт відповідача порушує права інших осіб, а саме позивача у справі, а тому вказане майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво за його рахунок.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 травня 2020 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу про те, що відповідач, проживаючи в іншому будинку, порушує його права щодо користування та володіння належним йому будинком, і що ті порушення будівельних норм, на які позивач посилається порушують саме його права та є співмірними з тим способом захисту, який він обрав. Встановлені висновками експертиз обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання вимог частини сьомої статті 376 ЦК України щодо відповідної перебудови.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
У серпні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у вказаній справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначеного факту надано свідоцтво про смерть ОСОБА_2, що видане Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 04 червня 2020 року, актовий запис № 1239.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Провадження у вказаній справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 320/1889/17-ц та витребувано від приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Земенкової Ю. А. інформацію щодо спадкоємців ОСОБА_2 .
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла інформація від приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Земенкової Ю. А. у якій зазначено, що спадкоємцем за законом ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року залучено правонаступника відповідача ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована посиланням на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а.
Доводи інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, як незаконну, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У травні 2021 року ОСОБА_3 (правонаступник відповідача ОСОБА_2 ) надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником 83/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 є власником 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Вказана обставина підтверджується: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 вересня 2015 року № НОМЕР_2 ; витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43508219 від 09 вересня 2015 року; технічним паспортом КП "ММБТІ" від 20 травня 2015 року; рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2011 року (т. 1 а. с. 7 - 14, 21 - 24).
У спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка кадастровий № 2310700000:02:006:0491 площею 0,0849 га, на якій знаходиться вказане домоволодіння, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 26707149 від 12 вересня 2014 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 вересня 2014 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а. с. 15 - 19).
ОСОБА_2 належало 3/5 частин домоволодіння на АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 - 2/5 частин вказаного домоволодіння (т. 1 а. с. 33 - 36).
Відповідач ОСОБА_2 самочинно прибудувала до свого будинку АДРЕСА_2 прибудову "а1-1" на відстані 2,65 м від будинку ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 при самочинному будівництві зазначеної прибудови порушила протипожежні розриви між житловими будинками, чим порушила норми ДБН 360-92** (т. 1 а. с. 32, т. 2 а. с. 244).
Відповідач влаштувала зливну яму для септика (каналізаційний сток) на своїй земельній ділянці.
Відповідач без відповідного дозволу самочинно влаштувала у несучій стіні приміщень 1-1 та 1-4 житлового будинку АДРЕСА_2 віконний отвір та дверний отвір.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.