Постанова
Іменем України
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 642/1661/19
провадження № 61-4819св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оганезова Олега Автанділовича на постанову Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- скасувати накази Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") № 1029 ЗПОС від 08 жовтня 2018 року та № 285 ОС від 04 грудня 2018 року, що стосуються переведення та звільнення ОСОБА_1 ;
- визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновити його на посаді Керівника групи відділень малих корпоративних клієнтів Відділення ПАТ "ПУМБ" "Регіональний центр Північно-Східний" (далі - Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний");
- стягнути з ПАТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13 грудня 2018 року до дня поновлення на роботі, який на день складання позовної заяви становить 93 270,60 грн;
- стягнути з ПАТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 06 квітня 2017 року до 13 грудня 2018 року в розмірі 39 264,87 грн;
- стягнути з ПАТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 34 199,27 грн.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що згідно з наказом від 05 квітня 2017 року його з 06 квітня 2017 року було прийнято в ПАТ "ПУМБ" з випробувальним терміном 3 місяці на посаду керівника групи відділень малих корпоративних клієнтів Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" з посадовим окладом 18 800 грн на місяць.
Згідно з копіями електронних листів відповідач повинен був нараховувати йому наступні розміри заробітної плати: з 06 квітня до 30 червня 2017 року - 18 800 грн на місяць; з 01 липня до 30 вересня 2017 року - 20 000 грн на місяць; з 01 жовтня 2017 року по день звільнення (13 грудня 2018 року) - 22 000 грн на місяць.
Крім того, 06, 18, 24, 25, 28 вересня 2018 року, а також 17, 18 жовтня 2018 року ним було складено ряд пояснювальних записок щодо неналежного виконання своїх посадових обов`язків.
10 жовтня 2018 року він отримав повідомлення про зміну істотних умов праці та був попереджений відповідачем про те, що місце його роботи переноситься з міста Харкова до міста Бахмута Донецької області, а також про те, що в разі незгоди з істотними умовами в праці його буде звільнено 13 грудня 2018 року за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Він не погодився з цим, про що здійснив свій напис на вказаному повідомленні 10 жовтня 2018 року.
Однак, 13 грудня 2018 року він був звільнений наказом № 285 ОС від 04 грудня 2018 року на підставі вищевказаного повідомлення про зміну істотних умов праці.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки наказ № 1029 ЗПОС від 08 жовтня 2018 року та повідомлення від 10 жовтня 2018 року не містять гарантій, які мають бути повідомлені йому в разі переведення його на іншу місцевість та передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 02 березня 1998 року "Про гарантії і компенсації при переїзді у іншу місцевість".
Переведення в іншу місцевість відбулося усупереч пункту 6 статті 36 КЗпП України, оскільки його переведення запроваджувалось не разом із підприємством.
Крім того вказав про те, що протягом двох місяців після його звільнення в установу у місто Харків була прийнята на роботу особа із аналогічними посадовими обов`язками.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 17 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не було доведено самого суб`єктивного цивільного права та факту його порушення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Оганезова О. А. залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 17 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача правомірно відбулося з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки у даному випадку наявна зміна в організації виробництва і праці за посадою, яку займав позивач.
Звільнення позивача здійснено у відповідності до вимог закону, підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди не вбачається.
Крім того, вимоги позивача про стягнення на його користь заборгованості із заробітної плати за період з 06 квітня 2017 року до 13 грудня 2018 року в розмірі 39 264,87 грн є недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оганезов О. А. подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у наказі від 08 жовтня 2018 року № 1029 ЗПОС та повідомленні від 10 жовтня 2018 року посада позивача була змінена та не відповідає посаді, на яку був прийнятий позивач на роботу до установи відповідача.
Запропонувавши позивачу іншу посаду за повідомленням від 10 жовтня 2018 року та вказавши її у наказі відповідач порушив умови частини третьої статті 32 КЗпП України, тому його звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України є неправомірним, проте зазначене суди залишили поза увагою.
Суди попередніх інстанцій ототожнили поняття "зміна істотних умов праці" та "переведення на роботу в іншу місцевість" та не оцінили докази у їх сукупності, не звернули уваги на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.
Переведення позивача в іншу місцевість запроваджувалося не разом із підприємством відповідача, оскільки установа не переводилися з міста Харкова до міста Бахмута. При цьому позивач відмовлявся саме від переведення в іншу місцевість, а не від зміни інших істотних умов своєї праці в установі відповідача.
Також суди проігнорували пояснення позивача про співпадіння більшості посадових обов`язків ОСОБА_3, яка була призначена на посаду керівника напрямку по роботі з МКК Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний", із посадовими обов`язками позивача, з чого випливає невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи.
Суди порушили процедуру оцінки доказів позивача щодо звільнення та обставин після звільнення.
Також судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 362/499/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 200/17577/14-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19) щодо забезпечення повного та всебічного розгляду питання, сприяння учасникам процесу у реалізації ними своїх прав, неприпустимості формального розгляду питання судом апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2021 року від представника АТ "ПУМБ" - адвоката Квашніна М. О. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у зв`язку із відрядженнями позивача до підпорядкованих відділень, які розташовані у Донецькій області відповідач ніс значні витрати.
20 вересня 2018 року на підставі службової записки заступника керуючого Відділенням ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_5 від 18 вересня 2018 року, за підписом голови Правління ПАТ "ПУМБ" ОСОБА_4 було видано наказ № 248/1 "Про зміни в організації виробництва та праці".
08 жовтня 2018 року було видано наказ, яким наказано до 13 жовтня 2018 року письмово попередити Керівника групи відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва та праці та зміну істотних умов праці. У разі незгоди на продовження роботи в нових умовах припинити трудовий договір з ним за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
10 жовтня 2018 року відповідач письмово повідомив позивача про зміну істотних умов праці.
Позивач не надав згоди на переведення на роботу в іншу місцевість, тому його доводи щодо невиконання відповідачем вимог статті 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 255 "Про гарантії і компенсації при переїзді в іншу місцевість" підлягають відхиленню.
Наявні у справі докази підтверджують те, що відповідач не прийняв у Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ "Північно-Східний" (місто Харків) працівника з посадою та посадовими обов`язками позивача.
Розмір оплати праці відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх нормативних документах ПАТ "ПУМБ" встановлюється у офіційних документах роботодавця (трудових договорах, контрактах, наказах про прийом на роботу), а не в невідомих "картках согласования", з якими позивач не був навіть ознайомлений під підпис.
Наказ № 99 ОС від 05 квітня 2017 року є єдиними та належним документом (доказом), який встановлює погоджений розмір заробітної плати між працівником та роботодавцем, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати є безпідставними, необґрунтованими та таким, які не підлягають задоволенню.
Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували звернення його до медичних установ, а матеріали справи не містять медичних висновків, які б підтверджували наявність у позивача душевних страждань, які пов`язані із законним припиненням трудових відносин між позивачем та відповідачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Харкова.
20 квітня 2021 року справа № 642/1661/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом № 99 ОС Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду керівника групи відділень малих корпоративних клієнтів Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" з 06 квітня 2017 року з випробувальним терміном 3 місяці та з посадовим окладом 18 800 грн на місяць. Із зазначеним наказом позивач був ознайомлений.
08 жовтня 2018 року головою правління ПАТ "ПУМБ" видано наказ № 1029 ЗПОС, згідно з яким у зв`язку з невиконаннями показників залучення клієнтів і суми комісійного доходу у сегментах МКК та МІКРО у відділеннях, які розташовані в Донецькій та Луганській областях, а також з метою підвищення ефективності роботи зазначених відділень та Відділення ПУМБ "РЦ Північно східний" слід:
1) Запровадити зміни в організації надання банківських послуг та праці, передбачивши розміщення з 14 грудня 2018 року одного робочого місця Керівника групи відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" за адресою: Донецька область, місто Бахмут, вулиця Незалежності, 58;
2) З 14 грудня 2018 року перевести Керівника групи відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_1 за його згодою на роботу в іншу місцевість за адресою: Донецька область, місто Бахмут, вулиця Незалежності, 58 . Без зміни його трудових функцій та умов оплати праці відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку, доручивши йому у межах своїх повноважень, визначених посадовими обов`язками, здійснювати кураторство підзвітних відділень;
3) Управлінню з адміністративної роботи з персоналом Департаменту по роботі з персоналом у відповідності із статте 32 КЗпП України до 13 грудня 2018 року письмово попередити Керівника групи відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_1 про зміни істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації банківських послуг та праці. У разі незгоди ОСОБА_1 на продовження роботи в нових умовах припинити трудовий договір з ним за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Підстава: службова записка заступника керуючого Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" "Про зміни в організації надання банківських послуг та праці" від 18 вересня 2018 року.
Зі змісту повідомлення керуючого Відділенням ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_6 від 10 жовтня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про зміни в організації праці та істотні зміни умов праці. Зазначено, що відповідно до статті 32, пункту 6 статті 36 КЗпП України з 14 грудня 2018 року трудові відносини будуть продовжуватися на наступних умовах: Підрозділ відділення ПАТ "ПУМБ" в місті Бахмут за адресою: місто Бахмут, вулиця Незалежності, 58. Посада: керівник відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний". Заробітна плата 18 800 грн до утримання всіх податків, зборів та обов`язкових платежів. У разі відмови трудовий договір буде розірваний 13 грудня 2018 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.
ОСОБА_1, ознайомившись з вищевказаним повідомленням 10 жовтня 2018 року, зазначив про свою незгоду.
Наказом керуючого Відділенням ПУМБ "РЦ Північно-Східний" ОСОБА_6 від 04 грудня 2018 року за № 285ОС ОСОБА_1, керівник відділень Відділення ПАТ "ПУМБ" "РЦ Північно-Східний" звільнений 13 грудня 2018 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Вказаним наказом також зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні щорічної відпустки за період роботи з 06 квітня до 13 грудня 2018 року у кількості чотирьох календарних днів та вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
У день звільнення 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку та кінцевий розрахунок.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.