Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 758/2241/20
провадження № 61-12395св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "УкрСиббанк", товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі - ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"), про визнання частково недійсним договору факторингу.
Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1., укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 7 500 000,00 дол. США.
Протягом 2007-2008 років між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1, укладено додаткові угоди до кредитного договору.
20 листопада 2017 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено договір факторингу № 83/FAA, відповідно до умов якого АТ "УкрСиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором від 03 травня 2007 року № 11150751000.
В подальшому між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено додаткові угоди до договору факторингу, а саме: 20 листопада 2017 року - додаткову угоду № 1, а 15 грудня 2017 року - додаткову угоду № 2.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов`язаннями боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права.
Пунктом 1.10 договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) визначено, що фактор підтверджує, що йому відомо про судові справи, виконавчі провадження та кримінальне провадження № 12013110000001043, що зазначені у додатку №4 до цього договору.
Абзацом 2 пункту 1.11 договору факторингу передбачено, що з дати переходу права вимоги до фактора переходять всі процесуальні права клієнта за усіма судовими справами та кримінальними провадженнями, що зазначені у пункті 1.10. та додатку № 4 до цього договору та стосуються кредитного договору та договорів забезпечення.
Вважає, що зміни до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2 суперечать чинному законодавству, є незаконними, несправедливими, недобросовісними.
На підставі договору факторингу можливо відступити тільки ті права вимоги, які виникають із договірних зобов`язань. Предметом договору факторингу не можуть бути права вимоги, які виникають із недоговірних зобов`язань.
Боржником за договором факторингу може бути тільки набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Позивач був генеральним директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", підписував кредитний договір та додаткові угоди до нього, право вимоги за яким АТ "Укрсиббанк" підступив ТОВ "Українська металургійна компанія", у тому числі щодо недоговірних зобов`язань відповідно до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2.
Вважає, що уклавши договір факторингу відповідачі незаконно створили підставу для його відповідальності перед ТОВ "Українська металургійна компанія" за недоговірними зобов`язаннями.
ТОВ "Українська металургійна компанія", на підставі договору факторингу, звернулось до слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та групою компаній "АІС" шляхом зловживання довірою кредитними коштами, отриманими ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором із АТ "Укрсиббанк".
Постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 05 квітня 2018 року ТОВ "Українська металургійна компанія" визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013110000001043, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштами АТ "Укрсиббанк" в особливо великому розмірі (частина четверта статті 190 КК України).
Позивача 20 листопада 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України у кримінальному провадженні № 12013110000001043.
Вважає, що оспорюваними умовами договору факторингу ТОВ "Українська металургійна компанія", як новому кредитору за кредитним договором, а також, як потерпілому в кримінальному провадженні № 12013110000001043, у якому позивач набув статусу підозрюваного, фактично надано право вимагати від нього належного та реального виконання недоговірних зобов`язань з відшкодування майнової шкоди в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
На підставі викладеного просив суд визнати недійсними з моменту укладення умови абзацу 5 пункту 1.1 договору факторингу в редакції додаткової угоди № 2 від 15 грудня 2017 року, та умови абзацу 2 пункту 1.11 договору факторингу, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" 20 листопада 2017 року № 83/FAA.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року у відкритті провадження відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем як директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" пред`явлено позов про визнання частково недійсним договору факторингу, укладеного між двома співвідповідачами-юридичними особами: АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія". Відтак, позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на день подання позовної заяви ОСОБА_1 не був директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", товариство перебуває в стані припинення, ліквідатором призначено Попадаюка І. В., керівником Тищенко О. І. З тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовом на захист своїх прав, свобод та законних інтересів, а не інтересів товариства, крім того просив залучити ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" в якості третьої особи на стороні відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2020 року ТОВ "Українська металургійна компанія" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/17433/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, відповідно до яких до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобовязання, якщо сторонами цього основного зобовязання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобовязання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Спір у даній справі підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується виключно за правилами господарського судочинства.
Оспорювані умови договору факторингу не суперечать нормам матеріального права, а також моральним засадам суспільства, та їх зміст узгоджено АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" на підставі вільного волевиявлення, укладення правочину спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
У травні 2021 року представник ТОВ "Українська металургійна компанія" подав до суду заяву для долучення до матеріалів справи.
У травні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відзив до суду касаційної інстанції не поданий
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 758/2241/20 з Подільського районного суду м. Києва.
У вересні 2020 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2020 року справу № 758/2241/20 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 травня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1., укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 7 500 000,00 дол. США.
20 листопада 2017 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено договір факторингу № 83/FAA, відповідно до умов якого АТ "УкрСиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором від 03 травня 2007 року № 11150751000.
В подальшому між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено додаткові угоди до договору факторингу, а саме: 20 листопада 2017 року - додаткову угоду № 1, а 15 грудня 2017 року - додаткову угоду № 2.
Позовні вимоги у цій справі обґрунтовано правовідносинами, які виникли на підставі договору факторингу № 83/FAA від 20 листопада 2017 року в редакції додаткових угод.
Позивач не є стороною оскаржуваного правочину як фізична особа, оскільки спір стосується прав і обов`язків саме ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" як боржника у кредитних відносинах.