Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 522/16898/19
провадження № 61-9514св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська обласна рада,
треті особи: Одеська обласна державна адміністрація, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Комунальна установа "Одеський художній музей",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної ради, треті особи: Одеська обласна державна адміністрація, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Комунальна установа "Одеський художній музей" (далі - КУ "Одеський художній музей", Установа), про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради
від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей", поновлення на роботі, визнання контракту таким, що діє, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що КУ "Одеський художній музей" є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, повноваження власника щодо якої здійснює Одеська обласна рада.
Рішенням Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" Одеська обласна рада делегувала Одеській обласній державній адміністрації повноваження з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, зокрема і КУ "Одеський художній музей". Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація є органом управління щодо КУ "Одеський художній музей".
Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2017 року № 318/А-2017 "Про покладення координації діяльності окремих об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на структурні підрозділи обласної державної адміністрації" повноваження з координації діяльності КУ "Одеський художній музей" покладено на Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 1.2. статуту КУ "Одеський художній музей", затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної ради від 24 липня 2019 року, постійний контроль за виконанням статутних завдань КУ "Одеський художній музей" здійснює Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (на час вирішення справи - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації).
06 грудня 2017 року, за результатами проведеного конкурсу, його визнано переможцем на посаду директора КУ "Одеський художній музей". Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 19 березня 2018 року № 50/к-2018 "Про призначення директора комунальної установи "Одеський художній музей" його призначено на посаду директора КУ "Одеський художній музей". 19 березня 2018 року між ним та Одеською обласною державної адміністрацією укладений контракт строком на 5 років.
04 вересня 2019 року Одеська обласна рада VII скликання на двадцять шостій позачерговій сесії, за пропозицією одного з депутатів, включила до порядку денного питання та прийняла рішення № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей". У рішенні зазначено, що Одеською обласною радою вивчено та проаналізовано результати роботи керівника КУ "Одеський художній музей" за період
з 19 березня 2018 року по 16 серпня 2019 року та встановлено порушення вимог пункту 1.1., підпунктів 2.1.1., 2.1.2., 2.1.4, 2.1.6., 2.1.8., 2.1.9., 2.1.16 пункту 2.1. контракту, зокрема: порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; проведення позапланових ремонтних робіт з порушенням встановленого законом порядку; проведення на території музею діяльності та заходів, які суперечать статуту КУ "Одеський художній музей", вимогам Законів України "Про культуру", "Про музеї та музейну справу", зокрема концертної діяльності у приміщенні музею, що є порушенням статей 2, 3, 21 Закону України "Про музеї та музейну справу"; інші порушення, зафіксовані депутатами Одеської обласної ради. Крім того, зазначено про порушення порядку призначення на посаду керівника КУ "Одеський художній музей" ОСОБА_1, зокрема відсутність рішення Одеської обласної ради про його призначення на цю посаду, відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначене вище стало підставами для розірвання з ним контракту, відповідно до підпункту в) пункту 5.2., підпунктів а), б), г), ж) пункту 5.3.
Зазначав, що обставини, що викладені у оскаржуваному рішенні (порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку; проведення позапланових ремонтних робіт з порушенням встановленого законом порядку; проведення на території музею діяльності та заходів, які суперечать статуту КУ "Одеський художній музей", вимогам Законів України "Про культуру", "Про музеї та музейну справу", зокрема концертної діяльності в приміщенні музею, що є порушенням статей 2, 3, 21 Закону України "Про музеї та музейну справу"; інші порушення, зафіксовані депутатами Одеської обласної ради), та які були озвучені під час розгляду проєкту рішення на сесії, не відповідають дійсності та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не могли слугувати підставою для його звільнення з посади директора КУ "Одеський художній музей", а тому рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" є незаконним.
Протягом строку його роботи за контрактом на посаді директора КУ "Одеський художній музей", ні власником Установи - Одеською обласною радою, ні органом управління - Одеською обласною державною адміністрацією, не було виявлено фактів порушення ним вимог умов контракту.
Одеська обласна рада не доручала органу управління здійснення перевірки діяльності КУ "Одеський художній музей" та не приймала рішення про здійснення такоїперевірки самостійно.
Він завжди подавав на затвердження плани роботи КУ "Одеський художній музей" на відповідні роки, звіти роботи Установи за відповідні роки та місяці, кошториси КУ "Одеський художній музей" на відповідні періоди, калькуляції на виконані роботи та послуги, що виконувалися, або надавалися Установою. Протиаварійні роботи в приміщенні комунальної Установи виконані у повній відповідності до чинного законодавства та після отримання дозволу від Міністерства культури України. Усі розпорядження органу управління Установи та її власника, надані в межах повноважень, визначених законодавством України він виконував.
Крім того, у період його роботи на посаді директора КУ "Одеський художній музей" значно збільшилась кількість відвідувачів музею та його дохід від статутної діяльності. Збільшилася власна колекція музею. Була виконана програма розвитку Установи на один і п`ять років, яка розглядалася на засіданнях конкурсної комісії та яка є додатком до трудового контракту з ним.
Посилаючись на те, що власник не мав визначених законом чи умовами контракту підстав для дострокового розірвання такого, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей"; поновити його на посаді директора КУ "Одеський художній музей"; визнати таким, що діє контракт, укладений 19 березня 2018 року між ним та Одеською обласною державною адміністрацією, контракт; стягнути з Одеської обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2019 року по день ухвалення судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено порушення позивачем умов контракту та статуту КУ "Одеський художній музей". Розпорядження голови Одеської обласної ради від 04 квітня 2018 року
№ 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності КУ "Одеський художній музей" та висновок робочої групи, в якому зазначено про те, що позивач не допустив робочу групу до перевірки діяльності музею, зокрема: не надав документи фінансово-господарської діяльності Установи; не допустив членів робочої групи до сховища музею для перевірки стану музейного фонду; не надав програму розвитку музею та відмовився співпрацювати з робочою групою, на думку суду, не є належними та допустимими доказами порушення позивачем підпункту ж) пункту 5.3. контракту, оскільки голова Одеської обласної ради, відповідно до статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одноособово не наділений повноваженнями на організацію перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств та установ, які знаходяться у спільній власності територіальних громад, тому як саме по собі розпорядження голови Одеської обласної ради від 04 квітня 2018 року № 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності КУ "Одеський художній музей", так і висновок робочої групи з перевірки КУ "Одеський художній музей", яка була створена на підставі зазначеного розпорядження, не є такими, що породжують для позивача як директора КУ "Одеський художній музей" настання відповідних правових наслідків їх невиконання.
Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем допущених позивачем порушень вимог статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та підпункту 2.1.2. пункту 2.1. контракту, що також є порушенням підпункту а) пункту 5.3 контракту, не надав відповіді на депутатські звернення від 23 березня
2018 року № 120/Д, № 121/Д, № 123/Д, та від 26 березня 2018 року № 124/Д,
№ 125/Д, № 126/Д, оскільки у матеріалах справи міститься інформація про завчасно надані позивачем відповіді на перелічені депутатські звернення.
Суд зазначив, що факт несвоєчасної видачі трудової книжки звільненому працівнику не є порушенням ОСОБА_1 підпункту 2.1.6. пункту 2.1. контракту. В матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують належне виконання позивачем вимог законодавства, контракту та статуту
КУ "Одеський художній музей", зокрема: копії затверджених планів роботи
КУ "Одеський художній музей" на відповідні роки, копії затверджених звітів роботи Установи, копії затверджених кошторисів КУ "Одеський художній музей", копії затверджених калькуляцій на усі роботи та послуги, що виконувалися, або надавалися Установою та копії затверджених калькуляцій на сувенірну продукцію, яка реалізується Установою, копія дозволу Міністерства культури України про надання дозволу про проведення протиаварійних робіт в Установі, копії документів, які свідчать про виконання розпоряджень органу управління Установи та її власника, що надані ними в межах повноважень, визначених законодавством України, копії документів, що свідчать про значне збільшення кількості відвідувачів музею та його доходу від статутної діяльності за час перебування позивача на посаді, копії документів про збільшення власної колекції музею. Доказів, які б свідчили про порушення трудової дисципліни позивачем, представник відповідача не надав. Суд звернув увагу на те, що з стенограми двадцять шостої позачергової сесії Одеської обласної ради VII скликання, яка відбулася 04 вересня 2019 року не вбачається, що під час прийняття рішення
№ 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей", депутатами обговорювалися питання щодо конкретних порушень контракту зі сторони позивача.
Ураховуючи наведені вище обставини у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для дострокового припинення контракту з ОСОБА_1, а отже вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на займаній посаді, визнання контракту від 19 березня 2018 року таким, що діє, та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що станом на день розгляду справи фактичного звільнення позивача із займаної посади не відбулося, контракт продовжує діяти, позивач продовжує виконувати покладені на нього обов`язки директора КУ "Одеський художній музей", а тому звернення до суду з такими вимогами є передчасним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу Одеської обласної ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року у частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Одеська обласна рада, унаслідок делегування Одеській обласній державній адміністрації повноважень з управління КУ "Одеський художній музей", не втратила права на здійснення контролю за діяльністю Установи, встановлювати факти порушень керівником Установи вимог діючого законодавства, умов контракту та статуту Установи. Відповідно голова Одеської обласної ради мав повноваження видати розпорядження про створення робочої групи для здійснення перевірки діяльності КУ "Одеський художній музей". Матеріали справи не містять доказів визнання незаконним розпорядження голови Одеської обласної ради від 04 квітня
2018 року № 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності комунальної установи "Одеський художній музей". Наведене дає підстави для висновку про помилковість посилань позивача на те, що він мав право не виконувати розпорядження голови Одеської обласної ради про створення робочої групи для здійснення перевірки Установи, директором якої є позивач. У цьому аспекті, колегія суддів також взяла до уваги той факт, що до складу вказаної робочої групи увійшли зокрема дев`ять депутатів обласної ради та, що відповідно до вимог чинного законодавства депутат місцевої ради на території відповідної ради має право на невідкладний прийом посадовими особами, керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради з питань депутатської діяльності.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлений у справі факт того, що керівник КУ "Одеський художній музей" не допустив до проведення перевірки робочу групу Одеської обласної ради, створену на підставі рішення власника - відповідного розпорядження голови Одеської обласної ради, є достатнім для висновку про вмотивованість оспорюваного рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" у частині порушення керівником Установи пункту 1.1., підпунктів 2.1.1., 2.1.2., 2.1.16. пункту 2.1. контракту, та свідчить про порушення позивачем підпункту ж) пункту 5.3. контракту.
Ураховуючи відсутність доказів щодо узгодження позивачем, як директором КУ "Одеський художній музей", з власником проведення ремонтних робіт (дозвіл, відповідний план проведення ремонтних робіт, кошторис тощо), тоді у матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, складені представниками замовника, підрядника та платника за результатами проведених ремонтних робіт, апеляційний дійшов висновку про обґрунтованість рішення власника в частині підстав для розірвання контракту - підпункт г) пункту 5.3. контракту.
Натомість, апеляційний суд вважав не доведеними посилання в оскаржуваному рішенні Одеської обласної ради на порушення керівником Установи підпунктів 2.1.4. (директор забезпечує виконання програми розвитку Установи, яка розглядалась на засіданні конкурсної комісії), 2.1.6. (директор створює в уставної безпечні і сприятливі умови праці, а також забезпечує додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці), 2.1.8. (директор заздалегідь подає на погодження галузевому Управлінню розроблені Установою калькуляції на будь-які платні послуги (роботи), що надаються (виконуються) Установою та зразки договорів на такі послуги (роботи) які повинні бути узгодженими з уповноваженим органом Власника), 2.1.9. (директор забезпечує достовірність обліку отриманої Установою від третіх осіб благодійної допомоги) контракту, що водночас не спростовує висновків про наявність інших порушень, допущених керівником Установи вимог статуту та контракту, які є самостійними і достатніми підставами для дострокового розірвання контракту, що не свідчить про незаконність у цілому рішення Одеської обласної ради від 04 вересня
2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей".
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій він просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду, заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме на те, що апеляційний суд застосував пункт 8 статті 36 КЗпП України (щодо підстав припинення трудового договору) без врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 травня 2019 року у справі
№ 452/970/17, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі
№ 360/921/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 629/3910/17, від 23 січня 2018 року у справі № 203/6039/15, в яких зазначено, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та підпункту "а" частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,мотивована посиланням на те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові:
- безпідставно і незаконно визнав доведеним з боку Одеської обласної ради факти вчинення позивачем порушень умов контракту, передбачених пунктами 1.1., 1.5., підпунктами 2.1.1., 2.1.2, 2.1.16 пункту 2.1. контракту;
- дійшов помилкового висновку про доведеність Одеською обласною радою наявність підстав для дострокового розірвання контракту з позивачем, передбачених підпунктами г), ж) пункту 5.3. контракту;
- безпідставно визнав законним рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей".
Зазначав, що рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року
№ 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" не містить конкретної правової підстави для звільнення позивача із займаної посади, передбаченої положеннями КЗпП України, однак логічний та системний аналіз положень контракту до відповідного рішення власника дозволяє дійти висновку, що його звільнення має відбутися з підстави, передбаченої пунктом 8 статті 36 КЗпП України.
Висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для припинення з ним контракту з підстави, передбаченої підпунктом г) пункту 5.3. контракту є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що протиправне, на думку апеляційного суду, не погодження директором КУ "Одеський художній музей" з Управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин калькуляції на проведення у серпні 2018 року першочергових протиаварійних робіт КУ "Одеський художній музей", призвело до порушення позивачем законних прав та інтересів Одеської обласної ради та настання для Одеської обласної ради негативних наслідків. Зазначав, що ні рішенням Одеської обласної ради від 21 грудня 2017 року № 649-VII "Про обласний бюджет Одеської області на 2018 рік", ні рішенням Одеської обласної ради від 21 грудня 2018 року № 913-VII "Про обласний бюджет Одеської області на 2019 рік" не були передбачені видатки на виготовлення комплексної проєктної документації щодо проведення першочергових протиаварійних робіть та інших ремонтно-реставраційних робіт у будівлі музею. З метою усунення протікання ліхтарів у експозиційних залах №№ 14, 18, яке могло призвести до пошкодження, руйнування приміщень музею та музейних предметів, за участю ліцензованої організації - ТОВ "ЕКОСТРОЙ І К", був складений дефектний акт та направлено до Міністерства культури України лист щодо надання дозволу на проведення робіт у приміщеннях Одеського художнього музею. У повідомленні від 30 липня
2018 року № 797/10-2/61-18, Міністерство юстиції України надало дозвіл на виконання першочергових протиаварійних заходів для забезпечення збереження будівлі-пам`ятки містобудування та архітектури національного значення по АДРЕСА_1 . За результатами проведення першочергових протиаварійних робіт складено акти виконаних робіт, їх фінансування здійснювалося за рахунок Благодійного фонду "Друзі музею". Окремо заявник зауважив, що у рішенні Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року
№ 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" не міститься посилання на таке порушення ним умов контакту, як непогодження калькуляції на проведення у серпні 2018 року першочергових протиаварійних робіт у будівлі-пам`ятці
КУ "Одеський художній музей".
Висновок апеляційного суду про наявність підстав для припинення укладеного з ним контракту з підстави, передбаченої підпунктом ж) пункту 5.3. контракту є помилковим, оскільки у рішенні Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року
№ 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" відсутні посилання на таке порушення ним умов контракту, як недопущення робочої групи для проведення перевірки КУ "Одеський художній музей". Відсутня також пояснювальна записка, яка відповідно до Регламенту Одеської обласної ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 10 грудня 2015 року № 10-VII, мала передувати прийняттю рішення на пленарному засіданні ради. Робоча група була створена розпорядженням голови Одеської обласної ради від 04 квітня 2018 року № 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності комунальної установи "Одеський художній музей". Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність у голови Одеської обласної ради повноважень на одноособове прийняття розпорядження від 04 квітня 2019 року № 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності комунальної установи "Одеський художній музей", безпідставно ототожнивши його з рішенням Одеської обласної ради. Крім того, саме по собі розпорядження голови Одеської обласної ради від 04 квітня 2019 року № 297/2018-ОР "Про створення робочої групи з перевірки діяльності комунальної установи "Одеський художній музей" є актом індивідуальної дії, а тому навіть його формальне невиконання позивачем не є підставою для його звільнення з посади з підстави, передбаченої підпунктом ж) пункту 5.3 контракту.
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від Одеської обласної ради, у якому відповідач просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що у зв`язку із встановленням розпорядженням голови Одеської обласної ради від 18 березня 2020 року № 139/2020-ОР "Про організацію роботи виконавчого апарату обласної ради та доступу до приміщень адміністративної будівлі № 1 Одеської обласної ради під час дії карантинних заходів" було визначено дистанційний режим роботи працівників Одеської обласної ради, що унеможливило своєчасну підготовку та направлення відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити Одеській обласній раді строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права. Рішення від 04 вересня 2019 року № 1050-VII "Про розірвання контракту та звільнення з посади керівника Комунальної установи "Одеський художній музей" було прийнято Одеською обласною радою, як власником КУ "Одеський художній музей", відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", тобто у межах компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Розпорядження про розірвання контракту з ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської обласної ради від 04 вересня 2019 року № 1050-VII головою Одеської обласної державної адміністрації не видано, а тому на час вирішення справи судами, права позивача не порушені. Зауважив, що правовою підставою звільнення позивача із займаної посади, Одеською обласною державною адміністрацією має бути визначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від КУ "Одеський художній музей", у якому третя особа просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що у зв`язку із встановленням карантинних обмежень, було встановлено дистанційним режим роботи адміністративного персоналу працівників КУ "Одеський художній музей", що унеможливило своєчасну підготовку та направлення відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити КУ "Одеський художній музей" строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
У відзиві на касаційну скаргу КУ "Одеський художній музей" зазначив, що повністю підтримує касаційну скаргу ОСОБА_1, вважає судове рішення апеляційного суду таким, що прийняте унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.