Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 369/592/18
провадження № 61-10229 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
відповідачі: Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
треті особи: Національна академія аграрних наук України, Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській областізвернувся до суду з позовом до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, треті особи: Національна академія аграрних наук України, Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень селищної ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 25 травня 2017 року (протокол № 9) за результатами розгляду клопотання Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 10 травня 2017 року № 649 та листа Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 18 травня 2017 року № 327 Інституту садівництва надано згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,71 га, та передачу її до земель запасу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області для обслуговування об`єктів соціальної інфраструктури, зокрема для будівництва на цій земельній ділянці дитячої дошкільної установи на 220 дітей та соціальної інфраструктури для обслуговування житлових кварталів.
Рішеннями Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2017 року № 674 та від 16 червня 2017 року № 685 затверджено проєкти землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,3761 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5445; ОСОБА_4 земельну ділянку,
площею 0,2999 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5318, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані у с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 27 червня 2017 року ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки, площею 0,3761 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5445, на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408, площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409, площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410, площею 0,1647 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу № 3628, 3635, 3642 відчужив на користь ОСОБА_1 .
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 26 червня 2017 року ОСОБА_4 здійснив поділ земельної ділянки, площею 0,2999 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5318, на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5515, площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514, площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513, площею 0,041 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу
№ 3663, 3656, 3649 відчужив на користь ОСОБА_1 .
Прокурор вказував про те, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 листопада 2017 року № 10-10-0.221-17015/2-17 встановлено, що Головним управлінням не здійснювалось припинення права постійного користування Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України земельною ділянкою, площею 0,71 га, у зв`язку з чим відповідна документація із землеустрою не розроблялася.
Відповідно до інформації Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 листопада 2017 року № 1566 та Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 23 листопада 2017 року № 30/816 наявності рішень про вилучення вказаної земельної ділянки, а також про припинення права постійного користування нею та передачу до земель запасу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області не підтверджено. Також не розроблялась і не погоджувалась в установленому законом порядку відповідна землевпорядна документація щодо визначення меж, місця розташування, права на земельну ділянку, яка перебувала у складі земель, площею 177,07 га, належних Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України згідно з державним актом на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року серії І-КВ № 001208.
Таким чином, унаслідок зазначених протиправних дій відповідачів з власності держави вибули спірні земельні ділянки з порушенням положень ЗК України.
З урахуванням викладеного перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області просив суд визнати недійсними рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2017 року № 674 "Про розгляд заяви ОСОБА_3" та від 16 червня 2017 року № 685 "Про розгляд заяви ОСОБА_4"; витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408, площею 0,0856 га; 3222457400:04:002:5409, площею 0,1258 га; 3222457400:04:002:5410, площею 0,1647 га; 3222457400:04:002:5515, площею 0,1318 га; 3222457400:04:002:5514, площею 0,1271 га; 3222457400:04:002:5513, площею 0,041 га, які розташовані у с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року у складі судді Дубас Т. В. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській областівідмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згода на вилучення із землекористування та передачу до земель запасу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області земельної ділянки, площею 0,71 га, Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України, як землекористувачем, була надана у встановленому законом порядку. Землекористувач відмовився від земельної ділянки на користь Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського районну Київської області, а тому, отримавши відповідну згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, орган місцевого самоврядування діяв відповідно до положень земельного законодавства, що свідчить про правомірність набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок у власність.
Також суд послався на те, що у цій справі має бути захищено право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року скасовано, позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області задоволено. Визнано недійсним рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2017 року № 674 "Про розгляд заяви ОСОБА_3" та рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 червня 2017 року № 685 "Про розгляд заяви ОСОБА_4". Витребувано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408, площею 0,0856 га; 3222457400:04:002:5409, площею 0,1258 га; 3222457400:04:002:5410, площею 0,1647 га; 3222457400:04:002:5515, площею 0,1318 га; 3222457400:04:002:5514, площею 0,1271 га; 3222457400:04:002:5513, площею 0,041 га, які розташовані у с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла оспорювані рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення і передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності для цього повноважень та з порушенням положень частини третьої статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", положень ЗК України, оскільки право постійного користування Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України спірною земельною ділянкою не було припинено, а земельні ділянки не були вилучені у державної установи у встановленому законом порядку. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області поза його волею, тому наявні правові підстави для витребування зазначених земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначив, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушені, а втручання держави у мирне володіння майном має легітимну основу і є пропорційним.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, та Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області залишені без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-3779 св 20).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_5, як особа, яка участі при розгляді справи не приймала,просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У січні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав клопотання про закриття провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/592/18 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 02 грудня 2017 року між ОСОБА_1, як замовником, та ОСОБА_5, як інвестором, було укладено інвестиційний договір, предметом якого є інвестування коштів у будівництво житлового будинку, який розташований на спірних земельних ділянках. Таким чином, судом апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_5, що безпосередньо впливає на виконання положень інвестиційного договору від 02 грудня 2017 року його сторонами, а також на реалізацію прав та законних інтересів ОСОБА_5, як інвестора. Судом безпідставно розглянуто справу без залучення до участі в ній ОСОБА_5, як інвестора у будівництво на спірних земельних ділянках, оскільки їх витребування на користь держави перешкоджає виконанню інвестиційного договору від 02 грудня 2017 року.
Крім того, у прокурора були відсутні правові підстави для звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України не є правонаступником державного підприємства "Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії наук України. Прокурором не надано доказів проведення державної реєстрації права постійного користування державного підприємства "Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України спірними земельними ділянками, а державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за формою та змістом не відповідає положенням чинного законодавства.
ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, нікчемність або недійсність яких у встановленому законом порядку встановлена не була, отже він є добросовісним набувачем.
Судом апеляційної інстанції не було враховано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справах
№ 202/20975/13-ц та № 521/8368/15-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 369/11847/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340. Вказує, що позивачем не доведено, що спірні земельні ділянки та земельні ділянки, від яких відмовилась Національна академія аграрних наук України, є тотожними. Апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент пред`явлення позову, проте якщо річ була змінена застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.
Посилався на відповідні рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 грудня 2003 року відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві державному підприємству "Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 177,07 га, згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 24 лютого 2016 року "Про реорганізацію державного підприємства "Дослідне господарство Новосілки" Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України є правонаступником дослідного господарства "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.
Листом від 10 травня 2017 року № 649 Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області в особі селищного голови звернулась до директора Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з проханням припинити право постійного користування та передати до земель запасу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянкою, орієнтовною площею 0,71 га, яка розташована по
АДРЕСА_1 та перебуває в постійному користуванні "Інститут садівництва" Національної академії аграрних наук України. У листі зазначено, що відповідно до генерального плану с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області на цій території планується будівництво дитячої дошкільної установи (на 220 дітей) та соціальної інфраструктури для обслуговування житлових кварталів.
Згідно з постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 25 травня 2017 року (протокол № 9) за результатами розгляду клопотання Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області
від 10 травня 2017 року № 649 та листа Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 18 травня 2017 року № 327 надано згоду Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на припинення права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,71 га (державний акт на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року серії І-КВ № 001208) відповідно до положень статей 141, 142 ЗК України і передачі її до земель запасу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області для обслуговування об`єктів соціальної інфраструктури, зокрема дитячої дошкільної установи та житлових кварталів, передбачених Генеральним планом с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, затвердженим рішенням 19 чергової сесії VII скликання Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 серпня 2016 року № 299.
Відповідно до листа Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України від 12 жовтня 2017 року № 26/701, враховуючи звернення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, Інститутом садівництва надавалась згода на вилучення із землекористування та передачі до земель запасу селищної ради земельної ділянки, площею 0,71 га (кадастрові номери: 3222457400:04:002:5515; 3222457400:04:002:5514; 3222457400:04:002:5513; 3222457400:04:002:5408; 3222457400:04:002:5318; 3222457400:04:002:5445; 3222457400:04:002:5409; 3222457400:04:002:5410).
Рішеннями Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2017 року № 674 та від 16 червня 2017 року № 685 затверджено проєкти із землеустрою та відведено у приватну власність: ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 0,3761 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5445; ОСОБА_4 - земельну ділянку,
площею 0,2999 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5318, для ведення особистого селянського господарства у с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3. 27 червня 2017 року здійснив поділ земельної ділянки, площею 0,3761 га, кадастровий номер 3222457400:04:002:5445, на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408, площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409, площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410, площею 0,1647 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу № 3628, № 3635, № 3642, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О. В., відчужив на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4.
26 червня 2017 року здійснив поділ земельної ділянки, площею 0,2999 га, кадастровий номером 3222457400:04:002:5318, на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5515, площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514, площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513, площею 0,041 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу № 3663, № 3656, № 3649, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О. В., відчужив на користь ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області
від 02 листопада 2017 року № 0-10-0.221-6316/2-17 повідомлено, що за наявною інформацією в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області наказ про припинення права користування земельною ділянкою державного підприємства "Дослідне господарство "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, площею 0,7100 га, яка розташована на території Новосілківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, не виявлено.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 листопада 2017 року № 10-10-0.221-17015/2-17 за наявною інформацією накази про припинення права користування земельною ділянкою Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на земельні ділянки в адміністративних межах с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області після 25 травня 2017 року не приймалися.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справа розглядається у порядку статті 405 ЦПК України, якою визначено порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша, друга статті 20 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.
Частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За змістом частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "е" частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 вересня 2012 року №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (частина третя статті 149 ЗК України).
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).
Відповідно до пункту "в" частини першої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі, надані в постійне користування національному виробничо-аграрному об`єднанню " Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.
Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).
За змістом статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, щопри передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірних земельних ділянок Чабанівською селищною радою Києво-Святошнського району Київської області не враховано положень частини третьої статті 142, статей 149, 150 ЗК України, якими встановлено порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою унаслідок добровільної відмови землекористувача. Судом апеляційної інстанції встановлено, що компетентним органом не приймалось рішення (з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також категорії земель) про припинення права користування Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України спірною земельною ділянкою.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірні земельні ділянки розташовані у межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, що підтверджується викопіюванням з генерального плану с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області та схемами розташування земельних ділянок, а також кадастровими планами спірних земельних ділянок. Відповідачами зазначені обставини належними та допустимими доказами не спростовано, що є їх процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України). Питання про призначення судової земельно-технічної експертизи останніми не порушувалося.
У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними земельними ділянками, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), права на які набуваються лише згідно із законом
(стаття 14 Конституції України).
Звернення прокурора з вимогою про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 направлене на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження цінними землями Національної академії аграрних наук України, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, як джерела задоволення потреб суспільства в природних ресурсах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області просила припинити право постійного користування Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та передати спірні земельні ділянки для будівництва дитячої дошкільної установи (на 220 дітей) та соціальної інфраструктури для обслуговування житлових кварталів. Проте отримавши у травні 2017 року попередню згоду користувача земельної ділянки на припинення права користування земельною ділянку з метою розміщення об`єктів соціального призначення, у червні 2017 року Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області передала спірні земельні ділянки у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. 01 липня 2017 року право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ОСОБА_1 .
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частина друга статті 152 ЗК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
За загальним правилом власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння, є ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
Апеляційний суд, встановивши, що власник не виявляв волю на відчуження спірних земельних ділянок на користь фізичних осіб, дійшов вірного висновку про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Посилання касаційної скарги на те, що власник може витребувати лише індивідуально визначене майно як на підставу для відмови у позові прокурора є безпідставним, оскільки суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 здійснили поділ земельних ділянок, переданих їм у власність на підставі оспорюваних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області. Тобто об`єкт був один і той же.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Ураховуючи викладене, втручання у права ОСОБА_1 є таким, що відповідає принципу пропорційності, не становитиме для нього такого індивідуального тягаря, який є надмірним, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а також суспільних інтересів у збереженні цінних земель. ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до ОСОБА_3, ОСОБА_6 з вимогами про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що у прокурора були відсутні повноваження на звернення з цим позовом до суду, на увагу не заслуговують, оскільки до компетенції органів Держгеокадастру відноситься розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, отже позов прокурором про захист права власності заявлений в інтересах держави в особі компетентного органу державної влади.
Крім того, наведені вище мотиви спростовують доводи касаційної скарги ОСОБА_5, оскільки належним чином досліджувалися у цій справі Верховним Судом за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, та Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (провадження № 61-3779 св 20).
Посилання касаційної скарги на те, що 02 грудня 2017 року між ОСОБА_1, як замовником, та ОСОБА_5, як інвестором, було укладено інвестиційний договір, предметом якого є інвестування коштів у будівництво житлового будинку, який розташований на спірних земельних ділянках, тому судом апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_5, є безпідставними з огляду на таке.
Позовні вимоги про витребування із чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок були заявлені прокурором до конкретної особи, ОСОБА_1, та стосуються виключно речових прав останнього, інший правовий зв`язок, у тому числі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі інвестиційного договору, на правовідносини у цій справі не впливає. Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не має нести будь-яких негативних наслідків чи відповідальності за зобов`язаннями ОСОБА_1, чи забезпечувати ухилення від інвестиційних ризиків ОСОБА_5 при виконанні ОСОБА_1 обов`язків за інвестиційним договором.
Крім того, районним судом ухвалено рішення 12 липня 2019 року і ні, ОСОБА_1, ні ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статтею 51 ЦПК України, не заявили клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_5 .
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справах № 202/20975/13-ц та № 521/8368/15-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 369/11847/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, на увагу не заслуговують, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо клопотання прокурора про закриття провадження у справі.
У січні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав клопотання про закриття провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не вирішувалося.
У задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про закриття провадження у справі слід відмовити, оскільки колегія суддів не вбачає для цього правових підстав, виходячи з вищенаведених мотивів.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про закриття провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.