Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 757/895/20
провадження № 61-16487св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), в якому просив стягнути з нього 34 033,16 євро.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є клієнтомАТ КБ "ПриватБанк", в якому йому було відкрито поточні рахунки, зокрема у євро. На виконання повідомлення відповідача від 06 листопада 2019 року про розірвання договорів і закриття рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявами від 05 грудня 2019 року.
Позивач вказував, що в АТ КБ "ПриватБанк" йому відкрито поточні рахунки в іноземній валюті, а саме в євро, які в подальшому з ініціативи банку закрито відповідно до вимог закону. Водночас банк відмовляється видати йому кошти в євро з посиланням на те, що нормами законодавства не передбачено видачу коштів з поточного рахунка в іноземній валюті, і видача таких коштів може бути здійснена лише в національній валюті України - гривні.
У заявах просив погасити не виконані ним кредитні чи інші зобов`язання, а залишки коштів на рахунках перерахувати до іншого банку, разом із заявами надав до відділення банку паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, отже пройшов ідентифікацію і верифікацію. 18 та 20 грудня 2019 року він вів перемовини із співробітниками банку, втім станом на день звернення до суду залишки коштів у зазначеній у заявах сумі не були перераховані до іншого банку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки у цьому спорі відповідач не заперечує право позивача на отримання грошових коштів з поточного рахунка, однак у спосіб, визначений законом, та більш того надається можливість про отримання таких коштів у будь-якому відділенні банку, тому немає підстав вважати, що право позивача порушене та підлягає захисту в судовому порядку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/895/20 та витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також судом необґрунтовано відхилено клопотання учасника справи, що має значення для правильного вирішення справи.
Крім цього, заявник зазначає, що суди безпідставно не застосували положення статті 1212 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а застосували норми закону, які не підлягали застосуванню. Крім того, після розірвання договору у банку відсутні підстави для зберігання коштів позивача, отже банк користується коштами позивача без достатньої правової підстави.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Указувало, що банк не заперечує право позивача на отримання коштів, однак у спосіб, визначений законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 мав відкриті в АТ КБ "ПриватБанк" поточні рахунки, у тому числі в іноземній валюті - євро.
Листом від 06 листопада 2019 року № 20.1.0.0.0/7-20191106/1501 АТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення про розірвання укладених з клієнтом договорів та закриття поточних рахунків. У листі повідомлено, що таке рішення прийнято на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.
Також у листі банк повідомив ОСОБА_1, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення банку із наданням відповідних документів.
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про перерахування залишків коштів у інший банк. В даній заяві міститься примітка про те, що в разі необхідності здійснення за рахунками фінансових операцій з обміну іноземної валюти в національну валюту України (гривню) клієнт не заперечує проти проведення банком таких операцій за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення фінансової операції.
29 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про отримання залишку коштів, які містяться на його рахунках.
Листом від 11 січня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200110/2418 АТ КБ "ПриватБанк" проінформував ОСОБА_1 про те, що отримати залишок коштів, які містяться на його рахунках, можливо шляхом звернення до будь-якого відділення банку.
Перерахування коштів на інший рахунок ОСОБА_1, відкритий в іншому банку, АТ КБ "ПриватБанк" за заявою позивача не здійснило.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 18 червня 2020 року № EK1QJEJ8E4V96IGK на поточному рахунку ОСОБА_1 доступний загальний залишок у сумі 34 033,16 Євро.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати
на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти,
що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування
і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій
за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші,
не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067ЦК України).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку,
не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також
у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані
з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Згідно із статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин)
чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом банку та мав поточні рахунки, у тому числі в іноземній валюті - євро. 06 листопада 2019 року банк прийняв рішення про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів
та закриття поточних рахунків, свої дії банк обґрунтовував встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Також банк повідомив його про те, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок необхідно
у 30-денний строк звернутись до відділення, надавши паспорт громадянина України, документ, який містить РНОКПП, і заповнити заяву про перерахування залишку коштів до іншого банку.
На виконання цієї вимоги позивач звернувся до банку з відповідною заявою від 05 грудня 2019 року про перерахування залишків коштів у інший банк,
у якій просив погасити не виконані ним кредитні чи інші зобов`язання перед банком, а залишки коштів перерахувати на рахунок, відкритий в іншому банку (а. с. 18), також надав запитувані банком особисті документи, отже, позивач виконав визначені банком умови для отримання своїх коштів із закритих рахунків. Проте банк спірні грошові кошти на вказаний позивачем рахунок не перерахував. Така бездіяльність банку суперечить його ж вимозі, адресованій клієнту.
Відповідно до пункту 4 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, клієнти (резиденти та нерезиденти) здійснюють валютні операції з переказу іноземної валюти в разі наявності підстав (зобов`язань) для проведення таких операцій, що підтверджуються відповідними документами, які подаються для здійснення купівлі до банків, для здійснення переказу -
до уповноважених установ.
Для окремих видів валютних операцій цим Положенням установлюються особливості щодо документального їх підтвердження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
Установивши, що у ОСОБА_1 виникло зобов`язання відповідно
до закону та вимоги банку з перерахування грошових коштів в іноземній валюті, що обліковуються на його рахунку, відкритому у відповідача,
і позивач звернувся до банку з відповідною заявою від 05 грудня 2019 року, а також наявність залишку в сумі 34 033,16 євро на поточному рахунку ОСОБА_1, які ПАТ КБ "ПриватБанк" як на момент звернення ОСОБА_1 до суду, так і під час розгляду справи судами не повернув позивачеві, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про повернення вказаних грошових коштів шляхом їх стягнення
з відповідача.
Разом з тим доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно
не застосували положення статті 1212 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та визнання коштів безпідставно набутим відповідачем майном, за положеннями статті 1212 ЦК України,
є необґрунтованими, оскільки позивач не заявляв позов з цих підстав
і такими обставинами вимоги не обґрунтовував. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути грошові кошти позивачу.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення із банку на користь ОСОБА_1 грошових коштів
у розмірі 34 033,16 євро.