Постанова
Іменем України
(додаткова)
26 травня 2021року
м. Київ
справа № 753/11963/15-ц
провадження № 61-5897св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі -
АКІБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк",
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 125 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 11,75 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту
до 25 грудня 2032 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань
за кредитним договором станом на 19 червня 2016 року утворилася заборгованість у розмір 134 800,57 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 2 875 182,21 грн, а саме заборгованість за кредитом у розмірі 103 360,01 дол. США та заборгованість за процентами у розмірі 31 400,56 дол. США.
На підставі вказаного ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути
із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 грудня
2007 року у розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом НБУ становить
2 875 182,21 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість
за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 39.29-50/1088к у розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 875 182,21 грн. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір
в розмірі 3 654,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник не виконував свої зобов`язань за кредитним договором, що є підставою для задоволення вимог банку.
Cуд апеляційної інстанції cправу розглядав неодноразово.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року змінено шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором,
що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", з 134 800,57
до 130 466,93 дол. США. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що боржник порушив зобов`язання за кредитним договором та допустив заборгованість, а тому у банку виникло право на стягнення заборгованості. Проте зазначив, що заборгованість слід стягувати згідно з наданим стороною позивача останнім розрахунком станом на 19 червня 2015 року, яка становить 130 466,93 дол. США, з яких заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) становить 95 320,36 дол. США, а сума заборгованості за відсотками 35 146,57 дол. США
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і провадження у справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, а виконаний банком розрахунок не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки доказом боргу є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку. Крім того, застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, відповідно до яких суди не дослідили, які саме платежі дробилися, чому відбувалось таке дроблення, чому платежі зараховувались несвоєчасно
та не в повному обсязі та чи немає причинно-наслідкових зав`язків між такими діями банку і заборгованістю, що виникла.
Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в частині позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк"
до ОСОБА_1 про стягнення процентів та пені за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження
№ 14-10цс18) та залишив поза увагою, що наявність вимоги банку про дострокове повернення всієї суми заборгованості, яку боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором після пред`явлення такої вимоги, оскільки строк дії договору змінився
з 25 грудня 2032 року на 24 листопада 2014 року. Встановивши строк виконання зобов`язань 24 листопада 2014 року, банк водночас продовжував нараховувати проценти та пеню після цієї дати, про що свідчить розрахунок заборгованості, у якому зазначені платежі нараховувались до 19 червня 2015 року, тобто нарахування процентів відбувалось після закінчення строку дії кредитного договору.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
та її обґрунтування
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що Верховним Судом під час розгляду справи
не вирішено питання щодо позовної вимоги щодо стягнення тіла кредиту.
Тому, на переконання ОСОБА_1, є підстави для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі про скасування постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в повному обсязі та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо стосовно певної позовної вимоги,
з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, встановивши, що Верховний Суд під час розгляду справи 10 лютого 2020 року дійсно не переглянув постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у частині стягнення тіла кредиту, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню.